Життя (поезія в прозі)

– Життя для чого?

– Дивне питання, — скажете ви, — звісно, щоб жити.

– А навіщо жити?

– Що це з тобою, брате? Ти часом не захвóрів?

− Ні, я просто хочу пізнати те, для чого ми живем.

– Друже, не забивай собі голову дурницями. Краще випий!

І товариш до самого верху наповнює мій келих вином. Воно червоне, як кров, що тече з урізаної руки, але та кров тече з мого серця.

– Для чого ми живем? Тиша у відповідь. Товариш уже не чує. Спить, поклавши голову на стіл. І тільки серце лунає...бем...бем...

02. 12. 1998 р.