Марсіанин на кукурудзяному полі

Сонце над Вустерширом сідало з тією британською флегматичністю, яка зазвичай притаманна лише дуже старим лордам. Одноокий фермер Боб Гіггінс стояв посеред свого кукурудзяного поля і почувався так, наче його жорстоко зрадив увесь Усесвіт. Кукурудза цього року виросла вище людського зросту, але Боб не відчував радості — у самісінькому центрі його найкращої ділянки щось пробило ідеальну просіку, яка закінчувалася глибокою вирвою. А на краю вирви сиділо Воно. Воно було худим, неприродно витягнутим, кольору брудної болотяної зелені. Уся його «шкіра» складалася зі зловісних ребер, шнурівок та заплутаних товстих кабелів, що тягнулися вздовж тіла, наче вивернуті назовні судини. Замість голови у чудовиська був ідеально круглий, блискучий купол...