Кров і Сперма

От що значить день вдався! Угоду, на яку було витрачено півроку безсонних днів, купу сил і промислову кількість енергетиків для їх “відновлення”, нарешті підписано. І це повністю її заслуга! Тепер гніздо забезпечене “чистою” кров’ю на тривалий період. А її статус зросте, навіть якщо її дієта здається комусь дивною.

До речі про дієту. З того часу, як Аркаша безслідно зник на одному з “полювань”, дехто з гнізда почав цікавитись можливістю зміни раціону. Хоча, після “стабілізації ситуації”, а по-простому різанини за лідерство, цікаві знову десь зникли.

Але тепер все стане інакше. Дослідницький донорський центр, в якому вона вибила собі одну з найкращих лабораторій, працюватиме на її користь. Вона доведе істинність своїх переконань!

Втім, це все поки почекає. До запуску центру ще мінімум півроку. Хоча гніздо і вирішило більшість бюрократичних питань, все ж добудувати, відремонтувати і переобладнати стареньку будівлю Центру Переливання Крові займе чимало часу, хоча б тому, що відбуватиметься це в центрі міста а не десь на околицях, де можна було б будувати цілодобово.

Світлана вийшла з бізнес-центру зі скромною посмішкою на високо піднятій голові. Вулиця зустріла її звичним міським шумом і нещадним наддніпрянським сонцем. Коротко вилаявшись, дівчина заходилась шукати в сумці сонячні окуляри-авіатори. Їх скельця були єдиним не білим елементом її гардеробу. Відверто кажучи, тонуванню цього, стилізованого під стімпанк, аксесуару позаздрило б навіть захисне скло маски зварювальника.Втім, це мало бути тільки тимчасовим вирішенням питання світлобоязні. Одного з багатьох питань, якими займатиметься її лабораторія.

А поки… Світлана надягла окуляри, посміхнулась трохи ширше, продемонструвавши світові два ряди рівних, сліпуче-білих зубів і роззирнулась в пошуках свого “таксі”. Тонована “Тойота” стояла неподалік. Її водій, давно знайомий зі звичками своєї постійної клієнтки, стояв напоготові біля задніх дверей. Дівчина, не гаючи часу попрямувала до кондиційованого салону. Таксист відкрив двері так, щоб вона сіла не зменшуючи швидкості і одразу ж їх за нею зачинив, щоб не випускати таку дорогоцінну прохолоду. За хвилину, вмостившись і почекавши, поки пасажирка пристебнеться, він спитав:

— Як завжди?

Світлана задумалась… їхати додому не хотілося. Їхати “полювати” на молодих і гарячих було ще рано. Тож варіант залишався тільки один:

— Ні. Сьогодні ще маю справи. Давай на Десантників 14. Це на розі з вулицею Автомобілістів.

— Ага, я знаю. — водій був не надто щасливий таким маршрутом. Його можна було зрозуміти. Дороги в тому районі міста востаннє ремонтували хіба не раніше, ніж їх там взагалі проклали. Втім, ця клієнтка завжди платила за подвійним тарифом, тому, не сказавши більше ні слова він виїхав з парковки на вулицю, перестроївся в крайній лівий і, зробивши невеличке коло вулицями з одностороннім рухом, попрямував до вказаної адреси.

Непримітна двоповерхова будівля нагадувала адміністративний корпус до купи складів. І цілком ймовірно нею і була. Його пасажирка була єдиною, кого він сюди підвозив за весь час його роботи в таксі. Тож спитати не було в кого. А розпитувати її… Водій сам не знав чому, але ця пані викликала в нього підсвідоме бажання втопити педальку, щойно вона вийде з машини. Відчувалось в ній щось таке… неприроднє, чи що. І ще, що говорити про щось окрім маршруту вона буде.

Світлана зайшла на складську територію через непримітну хвіртку. Обійшла будинок і спустила в напівпідвальне приміщення, в якому, по документах була бухгалтерська контора. По фатку теж була, але був в ній один зубастий нюанс. Точніше, чотири нюанси.

На вході дівчині відразу ж подали теку з документами.

— Які новини? — Світлана зняла окуляри. Через роками немиті вікна майже не пробивалось сонячне сяйво і єдиним джерелом світла в приміщенні була сорокаватна лампочка під стелею. В такому ж засмальцьованому, як і вікна плафоні.

— Отримали нового добровольця — молоденька дівчина кивнула на теку. — Аналізи всі в нормі. Друга група, резус від’ємний. Гемоглобін, тромбоцити, все інше в нормі. Ніяких хронічних хвороб, займається спортом. Дав початкову згоду на підписання Пакту Крові.

— Спермограму здав?

— Так, це було першою вимогою. Жодних проблем з цим. Хоч зараз на розплід.

Обоє тихенько захихотіли. Асистентка натисла кнопку виклику ліфту. Про його наявність в цьому будинку знали тільки співробітники контори, в якій він знаходився.

— Так, добре, — Світлана видихнула і ще раз пробіглась очима по документах. Екземпляр справді був достойним. — Де він зараз?

— Внизу. Щоправда, в нього була одна вимога?

— Він посмів щось вимагати?

— Так, він хоче продовжити навчання в університеті і розглядає співпрацю з нами, як підробіток.

— Ти йому пояснила, що таке Пакт Крові?

— Ага. Він сказав, цитую: “То всьо фігня. Наш професор вчив нас і не такі договори обходити.”

— Ситуація стає все цікавішою…

Ліфт приїхав. Світлана зайшла і натисла “вниз”. Спуск займав певний час, тож можна було трохи привести думки до ладу і підготуватися до зустрічі з досить нетиповим гостем.

Двері безшумно роз’їхались. Кожен, хто опинявся тут вперше, нізащо не сказав би, що це серйозна лабораторія. Червоне і рожеве світло, музика з типового плейлиста “для сексу” і стогони, які долинали з дверних отворів розташованих по обидва боки довгого коридору, побитого на секції за кольором стін, складали враження дуже дорогого борделю. Втім, якщо прислухатися… стогони були тільки чоловічі. Та й насолоди в них було не те щоб багато. А якщо ще й пригледітися…

Світлана неспішно крокувала коридором з секції в секцію і уважно прислухалась. Час від часу зупинялась, щоб заглянути в якусь кімнату. Втім, лабораторія працювала згідно робочого розпорядку. Майже в кожній кімнаті розташовувалось ліжко з підйомним механізмом. І до майже кожного ліжка було прикуто чоловіка. Частина з них мастурбували під пильним наглядом. Частині інших мастурбували асистенти обох статей. Частина були тверезими, ще частина в різних ступенях алкогольного та наркотичного сп’яніння. Хтось взагалі без свідомості.

В останній секції перед, безпосередньо лабораторним блоком, відбувалось щось дивне. З однієї з кімнат вилетів асистент з виряченими очима і закривавленим ротом. Слідом за ним вибігла лаборантка і з усього маху вгатила його долонею по спині. Втім, вампір, від удару, який міг би вбити дорослу людину, тільки прокашлявся і виплюнув щось підозріло схоже на головку члена. В той же час з кімнати почувся крик:

— Я не їбу, хто ви, нахуй, такі, але краще вже хай мені відкусять хуя, ніж його буде облизувать якийсь слащавий підар! Я згоден бути шльондрою! Згоден, щоб мене доїли як корову! Але ця згода розповсюджується тільки на гарячих ціпочок! Поняв мене, уйобок білобрисий?

Мимоволі Світлана усміхнулась. Але лише на коротку мить. Одразу після цього вона надягла маску незворушності. Ситуацію потрібно вирішувати тут і зараз. А посміятися від душі можна буде і трохи пізніше. В своєму звукоізольованому кабінеті.

— Ольго, — вампіреса кивнула, — Що у вас тут сталося?

— О! Світлана Анатоліївна! Цей невдячний мудак… — тираду вампіра перервав ще один удар по спині.

— Доброго дня, Світлано. В нас стався казус, близький за рівнем казусності до надзвичайної ситуації. — лаборантка, також з маскою незворушності, потерла руку. Враховуючи, що асистент від цього удару відлетів метрів на чотири, їй, мабуть, боліло.

— Давай без води, як я бачу, в тебе травмований пацієнт.

— Відловили маніяка. Того, що Запоріжжя тероризував. Здоровий, собака, так ще й транквілізатори його погано беруть. Загалом, зрозумівши, що варіантів у нього аж цілий один, він “погодився на співпрацю”. Але співпраця не задалась. В цьому є частина моєї вини. — дівчина повернулась до асистента, що вже піднявся. — Швидко, підбери відділену частину і вези його в операційну. Час іде на хвилини в кращому випадку.

Хлопець кивнув, підхопив обережно частинку плоті і забіг в кімнату. Звідти знову почулись крики:

— Тобі шо, з першого разу хуйово дійшло, глиноміс їбаний? То підійди сюди і я поясню тобі популярніше! — почувся глухий удар. гудіння гідравліки і з кімнати вибіг асистент, штовхаючи перед собою ліжко-каталку з намертво прив’язаним величезним чолов’ягою. На лівій щелепі останнього набухала вражаючих розмірів гематома.

— Загальна анестезія, — коротко буркнув вампір, швидко рухаючись в бік оперблоку.

Світлана провела це дійство поглядом і знову повернулась до лаборантки. Та зрозуміла погляд начальниці правильно і продовжила:

— Ми встигли провести декілька тестів: самостійну мастурбацію на порно, уяву, живу натуру, асистовану з тими ж збудниками і саме збиралися перейти до орального методу забору зразків. Але щойно Віталій почав, піддослідний зміг вивільнити руку і з силою наніс вертикальний удар в центр черепа. В результаті чого відбулося травматичне відділеня частки пеніса. Решту ви вже бачили самостійно.

— Он як. Поясніть йому, що це частина того, на що він погодився. Якщо буде впиратися переводьте його у стимулятивний відділ. Там постійно передозники мруть. А цей має довгенько протриматись.

— А чи є сенс в цьому відділі? Ми ж вже давно вияснили, що вживання алкоголю і наркотиків негативно впливає і на смак і на енергетичну цінність сперми. Якщо кров з препаратами хоч трохи, та й дає цікавих ефектів, то сперма просто перетворюється на огидну масу, яку навіть в голодний рік не захочеш споживати.

— У цього відділу є й інші цілі. Хочеш спробувати ще раз оспорити моє право приймати рішення в цій лабораторії? — Світлана посміхнулась, демонструючи ікла. І свою готовність продовжувати вигризати своє право на керування.

— В жодному випадку, Світлано Анатоліївно. — лаборантка вже занадто чудово знала, на що здатна ця, така з виду тендітна жінка.

— Ну от і добре. Сергій у себе?

— Так. Очікує на вас. Казав, що знайшов щось цікаве, але спочатку розкаже вам. І ще в нього якийсь студент там сидить, чи що. Апетитний хлопчина.

Коротко кивнувши, керівниця покрокувала далі. Зайшла в свій кабінет, скинула піджак, закотила рукави на блузці і дістала з холодильнику пляшку горілки і пакет томатного соку. Заколотивши нашвидкуруч “Криваву Мері”, вона попрямувала до кабінету Сергія.

Штовхнувши двері з табличкою “Юспенко С. М.”, Світлана потрапила до найсвітлішої кімнати в усьому цьому підземеллі. Провідний спеціаліст лабораторії, на відміну від абсолютної більшості своїх колег не мав, як він казав “показушної” тяги до всього білого. Натомість, його “оселя” була вкрита хромованими панелями, заставлена такими ж столами, шафами і інструментом. І з кожної вільної щілини, на стелі, в стінах та навіть в підлозі, сяяло яскраве світло. Відбиваючись від натертого до дзеркального блиску всього, ця сяйво викликало фотосенситивний шок в кожного, хто… та буквально в кожного і щоразу. Окрім Сергія, звісно. Хоча б тому, що він звідси не вилазив вже декілька років і звик.

— Сергію, ти хотів мене бачити? — Дівчина трохи примружилась, намагаючи серед хаосу столів, пробірок і реторт знайти свого першого послідовника.

— О, Світ, добре, що ти прийшла. — голова дослідника виникла наче нізвідки і Світлана, вкотре, позаздрила його природньому блонду. — Значить так, повторні дослідження підтвердили (вже вчетверте), що стимулятивний відділ, в плані досліджень харчової цінності не є релевантним. Алкоголь робить сперму гіркою, нікотин — додає присмак попелу, трава — мускусу, спіди — додають гіркоти ще більше, ніж алко, але також дають хімозний присмак, наче прального порошку сьорбнув. Кокаїн дає металевий присмак. І післясмак. Я вже навіть відвик від цього. А тут наче крові ковтнув. Гидота. Героїн та й більшість інших опіатів це ж взагалі паскудство. Враження таке, наче цвілі зі старого і вогкого погребу, який років сто не відкривали, захавав…

— Ну от, бачиш, а ти кажеш не релевантний. — Світлана припідняла келих в знак привітання і трохи надпила. —Ти вже цілий список заманух для гурманів і гастротуристів накидав. А я лише ось тільки в двері зайшла. А ми ж ще навіть до дієти не дійшли. А які можливості розкривають різні комбінації?

— Які там можливості? Там від чогось одного вже поживність падає на відсотків шістдесят мінімум. Якщо додати ще щось, це ж вб’є харчову цінність продукту повністю!

— Слухай, в тебе бувало таке, що ти пив завідомо погану кров, просто щоб подивитися “а що буде”? Не дивись на мене так, я точно знаю що було. Я навіть знаю, що саме було. Ти свого часу збирав повний венеричний букет, приправлений гепатитами і СНІДом. І як?

— Зібрав. Заодно дізнався, що спожита кров перетравлюється разом з усім, що в ній є. І заразитися таким способом неможливо. Цілком пристойна наукова робота вийшла.

— Не заговорюй мені ікла! Наукова робота! Гедонізм її ім’я! І таких відбитих гедоністів, як ти — повно. Тому немає жодних сумнівів, що з популяризацією нашої “дієти” з’являться і ті, хто хотітиме отримати від неї нові, досі незвідані відчуття.

— Але ж це дурість!

— І що? По-твоєму серед вампірів мало ідіотів? Чи серед ідіотів мало багатих? А чим багатший вампір.ю тим більше його тягне витратити гроші на якусь дурню. Тож чому б нам на цьому не підзаробити?

— Ну, якщо ти впевнена…

— Абсолютно. Продовжуй дослідження. Особливу увагу приділи міксуванню речовин. Раптом вийде щось цікаве за смаком, чи ефектом. І не тестуй на собі. Візьми Віталія з вісімнадцять двадцять три. Він сьогодні проштрафився.

Боковим зором Світлана помітила ще одну, цього разу дуже нетипову для цього комплексу особу — неприв’язану людину чоловічої статі. Вочевидь це і був той нахабний студент, який погодився на Пакт Крові.

— Ти — за мною. — Розвернувшись на підборах, дівчина попрямувала до виходу з хромованої лабораторії. В коридорі на секунду зупинилась прокліпатись. Все ж сяйво Сергієвої майстерні було для неї ще трохи заяскравим. Втім, вона вдала, що просто очікувала на хлопця, що вийшов слідом.

Пройшовши трохи коридором, вони увійшли до кабінету з табличкою “Горійчук С. А.”.

— Проходь. Сідай. — Світлана опустилась в своє прохолодне шкіряне крісло і, вперше за день спокійно видихнула. В цьому кабінеті вона була абсолютною владою. Це було настільки її місце, що вона дуже довго сумнівалась перш ніж затребувати собі лабораторію в новому Центрі. Бо у кожного вампіре було “місце сили”. Але тільки в неї, і ще, можливо в Сергія воно було настільки індивідуалізованим, що в ньому можна було б подолати в бою один на один будь-кого з верхівки Гнізда.

— Отже ти вирішив підписати Пакт. — вона не питала. Вона стверджувала. І хлопець, що саме вмощувався на диванчику для відвідувачів, просто мовчки кивнув. Коли він перестав крутитися, вампіреса продовжила. — Але при цьому ти вимагаєш дотримання своїх умов. — ще один кивок. — Мені здається ти не розумієш, на що підписуєшся.

— А мені здається, це ви не розумієте, чому те, що ви хочете зробити, не спрацює так, як ви звикли. — Хлопець зітхнув так важко і втомлено, наче тримав на плечах тягар всього світу тупих людей. Чи то пак, вампірів.

— Ну то поясни мені.

— Бляха… Дозвольте зайти трохи здалеку.

— Дозволяю. І представся вже, чи що.

— Антон. Реснін Антон Павлович. Але можна просто Антон.

— Світлана.

— Дуже приємно. Мабуть. Не певен, що це те, що варто говорити при знайомстві з вампіресою. — Світлана посміхнулась, трохи збільшивши ікла. Хлопець на це відреагував майже ніяк. — Добре. Так от. Цейво. Про що я? А, точно. Дивіться, ситуація наступна. Я досить давно знайомий з Аліною. І те, хто вона, мені також досить давно відомо. І мушу визнати, що спочатку мене дивувало її нестримне бажання постійно смоктати член. Я, звісно, не був проти, та й фраза “нагодуй мене своїм членом” з її вуст звучала неймовірно збудливо. Але правда, хоч і була дещо шокуючою, не надто вплинула на наші “стосунки”. Та все ж, перш, ніж погодитись прийти сюди, я докладно розпитав її про все, що може мати хоч якесь значення. Більше того, вона навіть надала мені певні задокументовані закони і традиції вашого виду. Частину з них я не розумію. Особливо вашу тягу до всього білого, яскравого і все таке. Але то ваші заморочки. А от те, що стосується Пакту Крові, я вивчив досконально. І можу впевнено заявити, що при дотриманні своїх принципів, ви його провести не зможете.

— Стоп. Що значить не зможемо? Це ж…

— Базовий і найнепорушніший закон вампірів, ага. Але є проблема. Для того, щоб його провести потрібно декілька обмінів кров’ю. І це не про переливання. Це саме про кусь-кусь і сьорб-сьорб. Але у вашій парадигмі, цей вчинок є руйнуванням всього шляху, який був пройдений тим, хто цей пакт виконає. І це перша проблема. Її можна було б вирішити, змусивши когось іншого, хто не прийняв вашу ідею, провести ритуал. Але всі, хто вас підтримує є останнім поколінням своєї гілки. Це створює проблему підпорядкування. Якби ж хоч хтось з ваших раніше вже зробив собі подібного, то можна було б змусити того нещасного обернути мене, а потім знищити, щоб залишити мене в безпосередньому підпорядкуванні…

Світлана сиділа і слухала, як цей хлопчисько по поличках розкладає всі проблеми її плану. Не те, щоб вона сама про то не знала. Ні, вона розуміла, що для створення власного гнізда, мало переманити частину вже готових вампірів. Потрібно створювати нових. І з цим справді була проблема. Але як же неприємно це було чути від інших.

— Так от, оскільки цей варіант недоступний, залишається два наступних: в першому, кров питиму тільки я. В другому крові не питиме ніхто.

— Тобто… — протягнула вампіреса, — обмін сперма на кров, або сперма на сперму, так?

— Саме так. — кивнув Антон. — Не подумайте, я не настільки зашорений, щоб відмовитись смоктати чийсь хуй задля отримання безсмертя. Але тут хотілося б гарантій. І знання, скільки, власне, доведеться його смоктати…

— От стосовно останнього, я можу тобі відповісти одразу. Вічність. — насолодившись тим, як змінюється обличчя хлопця, Світлана продовжила. — Справа в тім, що ставши частиною мого гнізда, ти приймаєш мої правила. В тому числі, правила харчування. Цілком ймовірно, що прямо смоктати тобі не доведеться. Але вживати еякулят потрібно буде регулярно.

— А якщо я оберу гемоглобінову дієту?ф

— Я тебе укорочу. Приблизно на одну голову. Ту, що на плечах.

— Мені варто подумати… — Антон дістав блокнот, відкрив його і зробив декілька поміток. — Я вже подав свої напрацювання Аліні і вона сказала, що передасть їх в аналітичний відділ. Там є приблизний план, як провести Пакт Сперми. Але я відмовляюсь бути піддослідним. Я заключу його, коли ви відточите реалізацію.

Дівчина взяла слухавку стаціонарного телефону, який виглядав настільки старим, що його можна було б назвати вінтажним і натисла дві кнопки. На тому кінці відповіли майже миттєво.

— Ігоре, візьми пару “кончених” і переведи в “чистий” блок… Так, таких, що вже на грані, але після “чистки” проживуть ще тиждень-два. Хай тобі в цьому допоможе Віталій… Так, той, що проштрафився. Сергієві скажеш, що це моє особисте розпорядження… Так, це важливіше за його досліди… Надішли Аліні Миколаївні запит на новий Пакт… Так, вона зрозуміє. Як отримаєш, перевір на пробіли, бо писав не наший. І запускай в тест… Так, якнайшвидше. Результати одразу мені на стіл… Все, не змушуй мене чекати довго… І ще дещо — вона тяжко зітхнула — Він сьогодні, в результаті ексцесу, спожив трохи крові. Тому будь з ним уважним. Так, про всяк випадок.

Світлана повернулась до хлопця, який не виявив жодної зацікавленості, наче щодня чув такі розмови:

— До тебе в мене теж є прохання. В тебе є друзі… ну от такі, як ти? Сильні, здорові, бажано не торчі, в ідеалі взагалі спортсмени?

— Парочка знайдеться. — обережно відповів Антон. — А вам нащо?

— Повечеряти хочу. — вампіреса потягнулась і позіхнула, цього разу зовсім не приховуючи свої ікла.

— Ну, якщо ви нічого не відкусите, то одного такого зможу реалізувати. Спортік, ЗОЖник, щоправда цнотливий, як діва Марія до Ісуса.

— А ти вмієш заінтригувати дівчину — розсміялась Світлана. — Давай через… години півтори біля “Плазми”.

— Окей. — хлопець піднявся. — Буде чистий, де треба вибритий і… ви яким ароматам надаєте перевагу?

— Знаєш, щось по типу тютюну і олд віскі.

— В мене складається враження, що ви його знаєте. До зустрічі!

Антон вийшов з кабінету. Світлана піднялась з крісла. Цнотливий хлопець! Це ж треба! Треба бути неперевершеною. Цікаво, як сплеск емоцій відіб’ється на смаку?

Дівчина підійшла до дзеркала. В ньому відображався білосніжний костюм: приталений піджак, брюки з напрасованими стрілками і проста блуза, застібнута під шию. Щоправда, самої шиї в дзеркалі не було. Втім, вампіреса вірила, що перехід на еякулятивну дієту може виправити і цю неприємність. Все ж, набагато легше наносити макіяж, коли бачиш куди.

Трохи подумавши, вона змінила вбрання на легкий білу майку і стрейчеву спідницю, що, облягаючи стегна, доходила майже до коліна. Зібрала волосся в тугий пучок і підв’язала світло-світло-блакитною стрічкою. І доповнила образ тоненькими білими панчохами і відкритими туфлями на високих підборах.

Як слід намилувавшись отриманим образом, Світлана задумалась, чи не варто перекусити перед “побаченням”. Відкрила холодильник з “найкращими зразками”, подивилась на ряди герметично запакованих білих стаканчиків… І вирішила не псувати собі апетит. Глухий хлопок дверцят холодильника співпав зі звуком повідомлення. Дівчина взяла телефон, там відображалось голосове повідомлення з невідомого номеру. Скривившись натисла “відтворити”:

— Це Антон. Ваш номер взяв у Аліни, бо забув спитати, а повернутись мені не дав якийсь борзий тіп. Віталік, наче. — від цієї згадки Світлана скривилась ще сильніше. — Так от. Лев, вже чистий і весь в білому, на всіх парах летить на Плазму. Думаю ви його точно там впізнаєте. І цейво. Я йому натякнув, що йому може щось обламатися. Сподіваюсь він задовольнить ваші потреби.

Вампіреса усміхнулась. Кандидат відпрацював доволі оперативно. Ще раз поглянувши на себе, вкинула до сумочки сонцезахисні окуляри і викликала таксі.

Вона йшла коридорами і ловила на собі погляди. Частина була сповнена розуміння, частина — заздрощів, але це теж був результат розуміння. Але один погляд в спину, вже майже біля ліфту, був зовсім іншим. В ньому відчувались лють і рішучість. Світлана зупинилась і повільно розвернулась. Напроти неї стояв Віталій. В бойовій трансформації.

— Ти щось хотів? — дівчина схилила голову набік, роздумуючи про те, наскільки ж неестетичний вигляд має ця форма для людського ока.

— Ти вирішила зробити з мене піддослідного щура в Ігоревій лабораторії?

— Так. Тобі щось не подобається?

— Я не для цього відмовлявся від захисту Гнізда! Не для цього пройшов приниження і образи!

— Ольго. — коротко зітхнула Світлана.

В ту ж мить в груди Віталія, ніби нізвідки встромився дерев’яний кілок, а горло було перерізане посрібненим ножем. Лаборантка, ніби з туману, вийшла з-за спини вампіра, обережно ховаючи лезо у міцні шкіряні піхви.

— Твої приниження і образи були лише в твоїй голові. Тебе ні до чого не змушували. Тобі не наказували. До сьогодні. — голос вампіреси був ніжним і спокійним. Наче вона читала дитині казку на ніч. — І більше ніхто і ніколи не наказуватиме тобі. — вона повернулась до Ольги. — Вивезіть його десь за Червону Слободу. І обов’язково надійно закріпіть повіки. Я хочу, щоб він бачив кожен світанковий промінчик.

Світлана натисла кнопку виклику ліфту і ще раз повернулась до лаборантки.

— І залийте йому крові в горлянку. Тієї, що він отримав, відкусивши пацієнту шматок члена буде недостатньо. Тільки не перестарайся, нехай помучається наостанок.

Таксі вже чекало. Водій, так само як і завжди, відкрив двері і одразу закрив, як тільки вона сіла.

— Куди їдемо?

— До Плазми.

— Прийнято.

За дванадцять хвилин вона вийшла з автівки і роззирнулась. Що ж, Антон був правий. Не впізнати цього хлопця було і справді важко. Хоча б тому, що він і справді був весь в білому. Вочевидь, йому теж сказали, кого очікувати, бо щойно зауваживши, він одразу попрямував назустріч.

— Доброго вечора, ви певно Світлана? — зблизька він виглядав… вражаюче. Ріст за метр дев’яносто, широкі плечі, коротке світле волосся і впевнений погляд світло-сірих очей. Хоча… все ж очі трохи бігають.

— Так, а ви?

— Лев, Король Лев. — помітивши тінь розчарування від такого дешевого підкату, він додав — Я не жартую. Моє прізвище — Король.

Хлопець простягнув руку для привітання. Світлана подала свою і він, з елегантним на його думку поклоном, її поцілував.

Не бажаючи стояти і збирати на собі погляди, вона запропонувала:

— Ходімо в Рефлекшн? А то тут стає прохолодно. — Великим плюсом цього закладу, для планів вампірки, був неймовірно шикарний туалет, кожна кабінка якого була окремою, відносно просторою, цегляною кімнатою з міцними дверима

— Так-так, звісно. — показна впевненість хлопця почала потроху зникати. Хай як він старався, але приховати зайву метушливість з його габаритами було складнувато.

На вході він потягнувся за гаманцем, але дівчина його спинила:

— Сьогодні я тебе запросила, а отже вечір буде за моїми правилами. І перше з них: платить той, точніше зараз, та, хто ініціювала зустріч. І не сперечайся. Не варто починати вечір зі скандалу.

Лев зітхнув з таким горем, наче його змушували відрубати собі ногу. Але не сказав нічого тільки кивнув. Світлана, оплативши, схопила його під лікоть і трохи притиснувшись до нього повела праворуч від входу, до вільного столика. Така поведінка дівчини наче трохи підбадьорила хлопця. Принаймні, він розправив плечі і дивився на всіх трохи звисока не тільки в буквальному сенсі.

— Ти що будеш? — спитала вампіреса, вмостившись на диванчику. Парубок “затиснутий” між нею і стіною, явно відчував від цього певний дискомфорт і намагався виглядати меншим ніж був. Вдавалося в нього це так собі. Але ця гра приносила їй задоволення, тому Світлана і не думала зупинятися.

— Щось на твій вибір. Тільки безалкогольне.

Коли підійшла офіціантка, вампіреса замовила два гранатово-вишневих соки. А поки чекали на замовлення завела розмову нібито ні про що. Вона бачила, що хлопчина вже ось-ось і замкнеться в собі. А їй цього ніяк не можна було допустити. Надто апетитним був його аромат, щоб позбутися такої страви через власне бажанння погратися. Вона навіть пересіла на диванчик напроти, щоб дати йому трохи простору.

— То ти значить, Король Лев? — спитала, трохи нахилившись над столиком. Не те, щоб в клубі було надто голосно, просто хотіла використати декольте, як додатковий метод “безконтактного зваблення”

— Так, в мене батьки зі специфічним почуттям гумору. — Лев теж трохи подався вперед. Здавалось, стіл між ними створив ілюзію захищеності. — Мого брата назвали Артуром. І щось мені підказує, що якби в мене був ще один брат, то його б назвали Мавп.

— Король Мавп?.. а-а-а-а-а… Сунь Укун?

— Ти зрозуміла! — хлопець засяяв усмішкою. — Я вже почав думати, що ніхто, крім Антона, не зрозуміє цього жарту.

Офіціантка поставила перед ними два келихи з рубіновими напоями. Лев обережно взяв свій і, ігноруючи соломинку надпив холодної рідини. Світлана ж, не відводячи від нього погляду, вловила свою соломинку язиком, зробила невеликий ковток і облизала губи. В мерехтливому світлі хлопцеві здалося, що ікла дівчини мають неприродньо велику довжину. Втім він це списав на гру світла і тіні.

— Слухай, а чому саме Мавп? Чому не Джуліан?

Леву знадобилось декілька секунд, щоб зрозуміти про що мова.

— Та хто зна, мені здалося, що Мавп набагато доречніше в цьому жарті. Я взагалі ще думав про Леоніда Спартанського і біблійних Давида і Соломона. Але вони царі.

— Шкода…

— Ага… Але що ми все про мене, розкажи щось цікаве про себе.

— Про мене… Ну, я завідуюча дослідницької лабораторії. А ще, люблю працювати вночі…

Далі розмова потекла вільніше. А коли сік в келихах скінчився, Світлана перемістилась на диванчик до хлопця і, привсташи на коліно прошепотіла йому у вухо:

— Проведи мене до вбиральні, будь ласка. — після чого злегка куснула його за мочку.

Лев мовчки піднявся і з посмішкою запропонував їй свій лікоть. Дівчина одразу ж на ньому повисла, притискаючись до хлопця всім тілом. На щастя, цього разу він це сприйняв спокійно і, гордо піднявши голову, дозволив вести себе, як телятко.

Проходячи барну стійку вона відчула щось дивне. Скосивши очі вона помітила досить дивну парочку: руда зеленоока дівчина, якій так і хотілося повисмикувати патли і втомлений хлопець в потяганих джинсах і бобці. Вони про щось активно сперечались. Світлана прислухалась. Хлопець тихо, але жорстко сказав:

— Ні, я не буду тебе трахати прямо на барній стійці. І мені похуй, що ти прийшла до мене вдруге. Якщо тобі вже так сильно всрався саме мій хуй — поїхали до мене. Хапнем нормально і потрахаємось, як білі люди.

— Ну, а як же адреналін? Гострота почуттів і все таке, — промуркотіла… суккуба?

— Якщо тобі треба гострі почуття, то я, хуй з ним, поштрикаю тебе в процесі виделкою…

Що ж, на її вечерю демониця не претендує. А от її жертвою потрібно буде поцікавитись окремо. Суккуби надзвичайно рідко звертаються до чоловіків вдруге. А цей ще й активно і без видимих зусиль опирався її направленій аурі…

Біля дверей туалету хлопець вирішив, що стіна стоїть кривувато і її треба підперти. Світлана, яку вже починав допікати голод, не мала ні бажання, ні сил, переконувати його хоч в чомусь, тому, однією рукою відкрила двері, а другою потягла Лева за собою. І якби вона була звичайною дівчиною, то певно не зрушила б його з місця. Але нелюдська сила помножена на нетерплячість зробила своє діло — хлопець і незчувся, як виявився затиснутий між вампіресою і внутрішньою стороною дверей кабінки.

— Що ти… — почав було він, але дівчина притислась до нього всім тілом і поклала палець на його губи.

— Тссс. — Світлана відчувала, як напружились під білою сорочкою міцні м’язи, як серце хлопця прискорило ритм, чула як кров мчала венами, наповнюючи печеристі тіла.

Вона тихенько застогнала, відчула, як вже майже ерегований член впирається в неї через декілька шарів тонкої тканини і застогнала знову. Вампіреса обхопила хлопця руками за шию, підстрибнула і обхопила його талію ногами. І поки той продовжував нерішуче стояти, не до кінця усвідомлюючи, що саме відбувається, впилася в його губи поцілунком. Сильно, міцно, навіть дещо агресивно.

Лев, швидко відійшовши від шоку, відповів на її поцілунок не менш напористо. Він схопив її однією рукою за спину, іншою за потилицю і обережно але міцно притис до себе. Світлана відповіла йому ще одним стогоном, який був більше схожий на гул трансформаторної будки, замотаної у вату.

Дівчина почала обережно, поволі, але впевнено рухати стегнами, доводячи партнера до межі. О, вона дуже тонко відчувала цей момент, на якому варто було трохи призупинитися, щоб розтягнути процес, щоб збільшити і задоволення і муку хлопця. Вона терлась об його ерегований член і відчувала кожну його пульсацію, кожне найдрібніше тремтіння. А потім їй згадались слова Антона. Вампіреса перервала поцілунок і відсунувшись на декілька міліметрів, так щоб їх губи ще торкались, а очі дивились в очі прошепотіла:

— Нагодуй мене своїм членом…

Скориставшись коротким шоком, вона зіскочила з нього, присіла, одночасно стягуючи з хлопця штани і труси і обережно взяла член в руки. Він здригався, сильними, різкими ривками. Було очевидно, що Лев застосовує всі можливі і неможливі сили, аби лиш не кінчити тут і зараз. Світлана обережно і ніжно провела кінчиками нігтів від головки до основи, а потім язиком в зворотній бік.

— Більше не треба стримуватись. — з цими словами вона взяла його і, не встигла навіть почати щось робити, як хлопець, судомно видихнувши, наповнив її рот спермою.

Її було багато, дуже багато. Світлана зрозуміла, що ще трохи і вона більше не зможе втримувати цю кількість в собі. Тому, не менш судомно, ніж він дихав, вона зробила перший ковток. Потім другий і третій. Ретельно обсмоктавши головку, дівчина проковтнула рештки. Шлунок вже відгукувався вибухом енергії у відповідь на таку кількість надзвичайно поживної рідини з легким вишневим присмаком.

Відчувши, що ерекція потроху починає проходити, вампіреса заковтнула його повністю. Лев, стояв не живий, не мертвий і чи то не міг повірити своєму щастю, чи то просто перестав розуміти, що відбувається. Світлані довелось покласти його руку собі на голову і трохи направити, аби “притримував волосся”.

Буквально тридцяти секунд маніпуляцій їй виявилось достатньо щоб відновити стояк. Вона встала, не перестаючи погладжувати член рукою. Схилила його голову до себе і прошепотіла:

— Я вся твоя… але кінчати тільки в рот.

Хлопець підхопив її під стегна, попутно усвідомлюючи, що трусики на дівчині відсутні і спробував увійти в неї навмання, але тільки тицьнувся членом у сідницю. Світлана тихенько засміялась і рукою направила його у вагіну. Їх стогони прозвучали в унісон і надто голосно, щоб не бути почутими, якби хтось стояв ззовні і мив руки, чи дивився в дзеркало. Вони переглянулись. І вже за мить їх уста знову сплелися в жадібному поцілунку.

Лев притис її спиною до стіни і почав рухатись в ній. Спочатку повільно, потроху. Але щораз збільшуючи швидкість, силу і глибину. Вампіреса з подивом зрозуміла, що секс все ж може приносити задоволення, навіть якщо ти немерть. Головне, щоб партнер був правильний.

А партнер був не просто правильний. Він дуже тонко відчував її. реагував на кожен мінімальний рух і робив все для того, щоб вона отримала максимальне задоволення. Тепер вже Світлана на якийсь час втратила зв’язок з реальністю. І прийшла в себе, тільки коли він одним ривком зняв її з себе і хрипко прошетів:

— Я вже от-от…

Вампіреса швидко опустилась і вдруге прийняла в себе велику порцію живильної сперми. За кількістю складалось таке враження, наче це не він щойно кінчив стільки ж.

І тепер, коли дівчина вже й не хотіла випускати цей смачний член зі свого роту, Лев почав діяти ініціативно. Він обережно потягнув її вгору, і коли вона піднялась спитав:

— Ти досі вся моя?

Світлана тільки кивнула. Лев розвернув її спиною до себе. Спідниця вже повністю задерлась і він знову в неї увійшов. Цього разу вже впевнено. Як до себе додому. Однією рукою він звів її руки за спиною, тримаючи під лікті. Другою — завбачливо прикрив їй рота, щоб їх шум було менше чутно. Він рухався швидко, сильно, наче хотів, щоб все завершилось якомога швидше. Але до його організму почало доходити, що він щойно двічі кінчив за досить короткий проміжок часу і тепер потрібно відновитися.

Дівчина стогнала йому в руку перериваючись тільки на те, щоб коротко вдихнути. Їй здавалось, що член заповнив її всю, що в усьому світі не існує нічого, окрім цього міцного органу, який рухається в ній вперед і назад. Швидкість наростала і в якийсь момент хлопець просто відірвав її від підлоги, утримуючи однією рукою внизу живота. Його довгі пальці дістали до клітора і він почав обережно його масувати.

Світлана вигнулась дугою в його сильних руках і зчепила ноги в нього за спиною, зменшуючи простір для рухів. У відповідь на це Лев ще більше пришвидшився. Те, як він рухався було вже майже на межі людський можливостей. Вампіреса відчула, що вперше за життя і посмертя наближається до справжнього оргазму.

І в цей момент він з неї вийшов. Перш, ніж дівчина встигла зрозуміти, що, власне коїться, вона вже висіла вниз головою, розглядаючи пульсуючі вени на роздутому члені, її стегна були в нього на плечах, а в її вагіні вже були його пальці і язик. Зрозумівши, що нічого не закінчується, радше навпаки, все тільки починається, вона облизала головку і наполовину заковтнула його в себе. А другу половину почала стимулювати пальцями.

Вони кінчили в унісон. Так, як це буває тільки в дешевому порно. А ще за пару секунд Лев почав осідати на підлогу. Світлана швидко і обережно зіскочила з нього і почала перевіряти чи все в порядку. Результат перевірки виявився дещо неочікуваним: вочевидь,в момент пікової насолоди вона так сильно стиснула стегна, що ледь не задушила хлопця. Втім, декілька ляпасів зробили свою справу. Хлопець розкрив очі і розплився в блаженній посмішці. Дівчина відповіла йому тим самим.

Швидко прибравши всі можливі “сліди злочину”, парочка вийшла зі вбиральні, не звертаючи уваги на погляди, якими їх супроводжувала добра половина персоналу клубу. Розрахувавшись, вони вийшли в прохолоду літнього вечора. Десь неподалік пахло липовим цвітом.

— Ну, до зустрічі, — усміхнулась Світлана.

— Так, до зустрічі, — відповів їй Лев, так само всміхаючись.

Викликавши таксі, вампіреса набрала Ігоря:

— Привіт, є якісь подвижки по новому пакту? Чудово. Слухай, в мене тут ще один перспективний кандидат з’явився. Тому маю питання: А чому ми не перевіряли властивості вампірської сперми?