Зелений купол

Ростава....! Роставаааа...!!! Дівчина трішки примружилася від сонячного проміння, яке, мов стріли, пробивалося крізь віконні фіранки. Так, вони міцно тримали стрій, закриваючи кімнату дівчини від сонця. Вона здогадалася відразу, хто її кликав крізь солодкий сон. Звісно, це її підопічні з зеленої сусідньої кімнати-оранжереї.

Ростава похапцем встала, накинула на плечі, зверху на нічну сорочку, білий халатик і швидкими кроками пошкрябала капцями по паркету. Із великим задоволенням попрямувала до нього, до свого молоденького зеленого батальйону.

Ще трішки, і усі оці рослини чудернацькі, створені молодою ученою, будуть нести шалену користь усьому українському людству. Але що надихнуло дівчину на їх створення? Вона ...жахлива, потворна, безжалісна війна, яку принесли на рідненьку українську земельку росіяни. Один "бабах" ....і все, перевернулося життя тринадцятирічної дівчинки з ніг на голову....

Двадцять четвертого лютого 2022 року все змінила одна подія. Жахлива і неминуча для України і для Ростави зокрема. Ще ніч не прибрала обійми з української землі, а вже сон дівчини сколихнув жахливий звук ракети, яка влетіла прямо через відчинену шибку, прориваючи красиві біленькі фіранки своїм палючим гарячим носом, влетіла в квартиру мирної української родини. Дівчина вже за кілька секунд до того скочила з ліжка на ноги й з жахом спостерігала, як оця "відьма" в одну мить вбила усю сім'ю - тата, маму, маленького братика, який тихенько перед цим посопував у колисці біля мами. "Жуууух....і все. І нема. Їх нема. А вона все це бачила на свої очі з сусідньої кімнати. Мозок не хотів цю мить перемолоти. Він відмовлявся чути й споглядати потім з першого поверху клубки диму та хмари піни, якими поливали рятівники їх квартиру, і усвідомлювати. Клятий мозок, його заклинило, защемило, він завмер. Оцей згусток сірий ніби став годинником, стрілки якого більше ніколи не підуть вперед. Жуууух....і все.

До цієї миті дівчинка була звичайною, як всі. Вона зовсім не любила шкільне навчання. Адже вже кілька років воно мало дистанційний характер, тобто школярі самі мали опановувати знання, майже без допомоги вчителів. Не було бажання і стимулу. Навіть не замислювалася Ростава про те, ким хоче стати у майбутньому. Ну не йшло їй це в маленьку голівку. Онлайн-уроки, таки-сяки робила домашнє завдання. Потім - прогулянки з подругою у парку на свіжому повітрі. І все ніяких цікавих моментів у житті.

А тут таке..війна внесла свій коректив у життя дівчини. "Баххххх....і мозок закляк. Але трохи згодом він заворушився з новою силою. Що стало поштовхом до цього, до його нового життя? Найперше, це ота палюча гострокрила та жалюча ракета, яка забрала в Рослави усю рідню, її найдорожчий скарб у житті. Адже відразу після трагедії в їх будинку дівчинку відправили до інтернату для дітей-сиріт. Бачила та чула вона, живучи в ньому, як українці, дочки й сини, діти українські, боронять рідну землю, гинуть за її життя, віддаючи натомість своє, як воїни вгризаються в неї, щоб захистити від одержимого потворного ворога. Знала, як палко та з якою завзятістю волонтерять дорослі та збирають кожну копієчку малюки, співаючи, продаючи іграшки, фрукти та овочі з власного городу, випічку для пришвидшення перемоги над сусідом ворожим. І мозок її став оживати, бо почав шукати користь та зиск із того, що його улюблена хазяйка вижила, одна, з цілої родини. І вирішив помститися отій курві-ракеті гостроносій.

От і прокинувся у Ростислави хист до отих наук - до фізики та хімії та їх подібних. Через пару років віддали дівчину з інтернату на навчання до університету біохімії. Цікаво було отримати там такі знання, щоб і собі якусь користь мати для рідної, любенької країни, яка вже тоді відмивала свої чорноземи-землі від смердючої, гнилої солоної крові ворожої. Гарно так навчалася Рослава, та й отримала вчену ступінь.

От саме ці знання зараз і втілила вона у оці паросточки зелені. От вони й мають допомогти усьому українському людству. А тут же чого тільки нема, серед цих зелених вивідочків - і дерева, й кущі, й квіти, й різні овочі... Та не звичайні усі вони, фантастичні. До цього їх роль була в тому, щоб зцілити повітря та нагодувати усіх-усіх українців, знесилених жахіттями війти.

Нагодувати і зцілити жителів Бучі, Маріуполя, Харкова, Ірпіня, Чернігова... Щоб загоїлися їх рани, затягнулися на віки вічні. Щоб загоїлися рани захисників землі української.

А зараз оці фантастичні зеленці мають виконати три дуже важливі місії для української землі. Рослава має жагучий намір вивести оце зелене військо для надпотужного захисту, яке буде існувати вічно.

Перша місія цих зелених ростків-пагонів, а в майбутньому гігантських велетнів, - довготривалість росту й плодоносіння. Адже вони, насамперед, вічнозелені та безсмертні. Взимку не загинуть вони, мають таку витривалість, яка зовсім не боїться ні морозу, ні снігу. Одним словом - вічнозелені. Перестають плодоносити тільки в найлютіші морози, а дуже рано навесні, ще тільки но зійшли сніги, знову оживають та рано-рано починають приносити їстівну користь українцям. У цьому перша фантастичність оцих зелених підопічних дівчини.

Друга місія насаджень - подарувати українському людству можливість очистити земельку від гіркої руської крові та кісток ворожих. Адже корінці цього зеленцю мають здатність переробити, перетравити та повністю знищити оцю напасть, яка впилася піявкою в наш чорнозем. Перетравлять вони оцей непотріб так, що і собі шкоди не завдадуть, і землю повністю від усього лихого біосміття ворожого звільнять.

Головна ж місія підопічних Ростави буде в тому.....в томууу!!!! Вони повинні створити такий стрій, таку атмосферу, такий гігантський купол над нашою Україною!!!! Зелений - призелений, міцний-преміцний, такий гігант усім гігантам, зелений витвір природи, витвір цієї тендітної дівчини-ученої!!!! Він точно вже захистить українську багатостраждальну землю від яду, яким зможе колись плюхнути сусідня недодержава. Цей купол і відіб'є будь-яку чужу ядерну хмару попелу, захистить від впливу небесних та людських блискавок та градів. І, в той же час, зробить блакитне наше небо чистим, вільним від будь яких сторонніх домішок шкідливих. Такий собі купол "три в одному"!

Тому й біжить Ростава кожного ранку на перший поклик своїх діточок-квіточок-ростиночок. Щоб підготувати, приголубити, погомоніти з ними, надихнути на чарівну позитивну атмосферу та створити чудернацьку фантастичну ауру. І оця уся фантастик-зелень в її обережних обіймах та клопотах скоро-скоро створить отой купол, який так був потрібен нам, українцям, у далекому дві тисячі двадцять другому ....