звернення до молоді

Молодь, звертаюся до вас із щірими словами!

Такими, як: "третю позицію", "можете стати" і "воно вам треба".

А зараз докладніше:

От, навіщо вам повторювати помилки нашого покоління?

Вам не треба вчитися на своїх поразках - враховйте досвід інших поразитів! Тим паче, кожен довбойоб викладує своє довбойобство в інтернет не сходячи з місця довбойобутості.

Не робить, як вони. Спочатку викладіть своє довбойобство в інтернет, а потім вже робіть його. Якщо ще схочете.

Зараз це вам не дуже зрозуміло, але потім, на лікарняному ліжку у вас буде багато часу подумати і ви зрозумієте, про що я.

Або не зрозумієте.

А як приклад невдалого життя візьмемо мене.

Особисто я не розраховував дожити до того часу, коли усі інші стануть для мене - молодь. Як я помилявся!

Спочатку я був дитиною і бабуся годувала мене ватрушками і іншими наполеонами.

Тоді я ще не знав, що війна завжди і всюди, так як і мир – куди не плюнь. Світ такий, як є і це – добре. Навіть, якщо він сживає тебе зі світу.

Але я багато читав.

А потім пішов до школи.

(Але школа – то тема окремої лекції, бо за тє, що там роблять з особистості дитини, треба розстрілювати на місці злочину.)

Популярним (а відтак і багатим) художником я став після того, як моє нев'єбенне полотно "Висадка хрестоносців на Місяці" зайняло першу, другу і третю позицію (бо нев'їбенне воно було не тільки за змістом, але і за розмірами) на аукціонах Christie's (Лондон, Нью-Йорк), Sotheby's (Нью-Йорк,Лондон) і Сирос (Пирятін).

Потім я отримав Гран-Фрі на Boryeong Mud Festival (Південна Корея). Моє мистецтво визвало неабиякий аджикотаж на Festival La Tomatina (у Буньйолі) і в багатьох інших злачних місцях.

Та шо поробиш, вивчання мистецтв до добра не доводить, тіко до популярності і світової слави. І, звісно ж, дівчат в неймовірній кількості.

Тож я з тих пір і катаюся, як сир у маслі, на "бентлях", "мартінах" і "бугатях".

А це дуже заважає жити.

Тому з висоти моїх років, дилячись на те, як ваші батьки загоняють вас у ВУЗи і ТЮЗи, маю сказати вам головне, що ви почуєте в свому житті: на хуй!

Післяя закінчення вищого за учбовий закладу, ви тільки загубите себе і нікому не будете потрібні.

А в цей час стільки розеток стоять і досі незаземленими, стільки вигрібних ям стоїть не викачаними, стільки машин іржавіють за гаражами, чекаючи своєї черги на СТЗ і я вже не кажу скільки кухонь чекають на свого сантехніка. Das ist fantastisch!

Підсумую: вчитесь працювати не головою, а руками! Бо працювати руками ви так-сяк навчитеся, а головою - наврядчи.

Так каже нам світова історя.

А з нею не посперечаєшся!

ЇЇ можна тільки переписати.

Руками.