Part 2/2
Одного разу лише вартувало побачити його фото і я почала неперервно думати про нього. Я не усвідомлюю чому так сталося, що заставило мене так багато думати за нього. І от настав день, день коли я зможу його побачити. Він попросив, щоб я представилась і я це зробила. Але не встигнувши промовити і словечка, я встала. Я не зрозуміла навіщо я це зробила, щось міфічне підсказувало мені встати. Воно говорило мені "Встань... Встань...". Враз, я відчула як щось гостре пройшло крізь моє серце. Це була куля. Вона проштрикнула моє закохане серце... Усі почали кричати, а він... а він... йому було боляче, я так хотіла його обійняти, але моя душа покинула моє тіло. І покинула його на вічну самотність. Доля, ти надто жорстока із нами...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!