NDA. Без права на розголошення

Стелларо дуже хотіли встигнути до перегонів у Франції, але юристи Дана змусили їх двічі переписати контракт, перш ніж готова версія потрапила до рук Сейна. Йому пропонували спонсорування образів, у яких Сейн з’являтиметься в паддоку.

- Спочатку вони хотіли на п’ять наступних етапів, і щоб на кожен ти обов’язково з’являвся перед камерами. Якщо нема фото-відео з етапу – штраф. Якщо на тобі буде щось від іншого бренду – штраф. Якщо одяг повертатиметься не в ідеальному стані – зобов’язання викупити його за повною ціною, - поділилася Нікола через кілька днів.

- А тепер не хочуть? – хмикнув Сейн, проглядаючи папери.

- А зараз вони бояться самі у підсумку залишитися винними тобі, юрист Дана постарався.

Дан. Одне це ім’я викликало стільки змішаних почуттів, що Сейн намагався зайвий раз не згадувати про нього. Ключове слово «намагався», бо Дан був усюди. На треку, де Сейн все ще мав проводити гоночний вікенд, в рекомендаціях у відео, соцмережі вперто продовжували видавати йому море контенту по Формулі, наче йому мало власного.

У Франції перегони пройшли для Дана не найкращим чином, шосте місце, хоча могло бути шістнадцяте, якби не його вміння та досвід. Бо починав він з піт-лейну, зійшовши у кваліфікації ще під час першого з трьох сегментів. Проблеми з гальмами, за день не вдалося виправити, команді довелося працювати всю ніч, а за зміни в боліді, зроблені під час вікенду, Дан отримав штраф у вигляді заборони стартувати з решітки, що автоматично забрало ще кілька дорогоцінних секунд прямо на початку.

Інженери Дана зустріли його на фініші як переможця, якщо враховувати, яке корито йому довелося везти, він ним і був. Олівія показово кинулася йому на шию, повторюючи «мій герой».

Наступний етап стартував вже за три дні у Монако, Еймекс, як і більшість команд, вирішили не витрачати час на переїзд поближче до вуличного треку та залишитися у Франції. Що значило пару необлікованих вихідних, принаймні для пілотів. І Дан цим скористався, виставивши у вівторок відео з приватного пляжу, де вони з Олівією валялися на піску, сплівшись руками й ногами, як два восьминоги. Майбутня пані Реннер доповнила звіт світлинами з ресторану та поцілунку на фоні яскравих нічних вогнів.

Мило. Особливо коментар Дана.

«Дякую, що ти є у моєму житті. З річницею тебе, люба»

Люба. Два роки з дня знайомства. Чи вони рахують від підписання угоди? Цікаво, а свою контрагентку за договором він теж називає Schatz? Їй би підійшло більше оте вульгарне «лялечка».

Або крихітка.

Сейна окропом обдало, коли він зрозумів, що за останній тиждень жодного разу не згадав про Джорджа. Ні одного бісового разу. Немов його не існує. Звісно, куди ж думати про врівноваженого, надійного хлопця, якщо поруч егоїстична зараза, котра сама не знає, чого хоче від Сейна. Просто шикарно, молодець.

Джордж теж не дзвонив, і це насторожувало. Сейн набрав його сам, насилу вирахувавши, в яку той зараз зміну. І помилився, Джордж тільки-но заступив у нічну, але на виклик відповів вже після другого гудка.

- Гей, крихітко, ти зовсім забув мене зі своєю роботою? Все ще не хочеш, щоб я приїхав?

Стало трохи легше, в мізках прояснилося, Джордж звучав так само як і завжди, розповідав, що відпустку довелося перенести на тиждень, бо Ларі, його напарник, зламав ногу, Хантер викликався взяти деякі його зміни. Сейну стало нестерпно соромно. Він забув про відпустку Джорджа. Він не знав, чи погодився б Еймекс відпустити його на кілька днів додому, поки ідуть європейські етапи, але він же навіть не намагався. А Джордж і не здогадується, що Сейн у сусідній країні, якихось дві години літаком до півдня Франції.

Пообіцявши подзвонити завтра, Сейн скинув дзвінок та дивився на екран, поки той не погаснув, і на темному склі не з’явилося його розгублене обличчя з закушеною губою.

Сейн наговорив Дану достатньо, можливо, навіть зайвого, хай воно хоч десять разів було правдою. Але. Серед грубих фраз та дорікань не було нічого про те, що у нього є Джордж. Просто – у мене є хлопець. Без інших пояснень, бо це, дідько, мало б бути головною причиною!

До перегонів він накрутив себе так, що забув про пакет з одягом, який йому надіслали зі Стелларо. Довелося повертатися. Трибуни Монако теж настрою не додали. Звичних вже віпів над гаражами не було, преміальні місця, на відміну від інших автодромів, тут розташовувалися на яхтах, пришвартованих у порту за кілька кроків від траси. Гостям при цьому обіцяли унікальні види на перегони з води. Або на відкритих терасах ресторанів, де з висоти кількох поверхів проглядався чималий відтинок дороги.

Сейну не подобався жоден варіант, усюди купа народу, сонце та верещання задоволених фанатів. З якогось біса він вирішив, що краще перебратися на трибуну. Високу, з найдорожчими білетами, де сиділо багато родичів-знайомих пілотів, але все ж таки трибуну.

- Бачу, ти починаєш розумітися на перегонах. Звідси дійсно найкращий краєвид, видно обгони та інциденти на трасі, - Матьє Легрен з’явився під навісом за п’ятнадцять хвилин до старту. Машини якраз готувалися виїхати на коло прогріву. - Але я б запропонував апартаменти прямо над першим поворотом, я викупив їх ще три роки тому. Тільки мені здається, ти не погодишся.

Сейн зітхнув, попрощавшись зі своєю умовною самотністю.

- Правильно здається.

Найвищий ряд відгороджувався поручнями, Сейн обперся на теплий метал. З ліками від Бергера його майже не турбував шум, і це було неймовірне відчуття. Чому йому нічого подібного не виписували вдома? Сьогодні він хотів відволіктись та спробувати поринути в атмосферу. Можливо, йому навіть сподобається, за умови, що ніхто не бубонітиме йому на вухо.

Але Легрен, схоже, саме цим збирався займатися наступні півтори години.

- Бачив твої фото у Стелларо. Прекрасна робота.

- Дякую, фотограф теж був у захваті, - кивнув Сейн з однобокою посмішкою.

Він теж бачив, йому скинули. У тому самому останньому славнозвісному образі він мав вигляд шлюшки, що більше спонукає зняти з нього дорогі лахи, а не купити їх. Сейн заборонив використовувати ці кадри, юристи Дана прописали схвалення ним кожної світлини, що піде у роботу. А якби ні? Якби Сейн все ж таки сам підписував договір? Знайшов би своє обличчя на банері, що запрошує у бордель? Дан тому наполягав на професійній перевірці, бо знав, як в цій сфері працюють? На відміну від Сейна.

- Отже, ти модель. Не здивований, але обурений, що ти обрав такий несмак. Оце на тобі з їхньої нової колекції? Виглядає дешево, відшив навіть не Китай, максимум напівлегальний цех десь у Бангладеш, а в Італії тільки фурнітура вшивається, щоб мати право писати «Зроблено в Європі», - бридливо скривився Матьє. – Це сміття рятує те, що воно вдягнуте на тебе. Mon cher, з твоїми даними ти маєш обирати, а не тебе.

Наче Сейну було з чого обирати. Одяг Стелларо йому теж не подобався. Сірі джинси ще були більш-менш нормальні, але помаранчева куртка та коричнева сумка, на якій пов’язана строката хустка…

- У мене контракт на чотири етапи Гран-прі, якось потерплю.

- Чотири? У цьому? Щоб тебе асоціювали з цим непотребом? Ні, mon cher, в Австрії ти маєш з’явитися в елегантному та вишуканому вбранні.

- Обов’язково пройдуся магазинами, дякую за пораду, – хмикнув Сейн, але Матьє дивився на нього серйозно.

- За кілька днів тобі привезуть набір базових речей, все інше сам обереш за каталогом. Це для початку. Потім за твоїми мірками пошиють одяг безпосередньо під тебе.

- Ти мені шафу зібрався оновити чи що?

- Я пропоную тобі стати представником домів моди, що входять у конгломерат Легрен Целавор. Мультибрендовий контракт. Звісно, не безкоштовно.

Сейн відчував, що його губи мимоволі розтулилися, та нічого з цим зробити не міг. Отак просто йому пропонують роботу, за яку вдавиться будь-яка професійна модель на чолі з Олівією? Без кастингів, перемовин, посеред трибуни, повної щасливих фанатів перегонів?

- Я… Ні, я не можу. Я ж несправжня модель, фотограф Стелларо ледь зробив кілька нормальних фоток, бо я нічого не вмію. Я не ходжу ні на які заходи, не даю інтерв’ю, не веду блоги, мене ніхто не знає. Ти просто марно витратиш гроші, - сказавши, Сейн прикусив язик, але було вже пізно.

Тереза з командою розробили список питань-відповідей, якщо хтось буде запитувати. Йому належало говорити, що Еймекс запросили його для рекламної кампанії, що він модель-початківець, але Матьє зміг ошелешити його своєю божевільною пропозицією.

- Mon cher, я давно в бізнесі та знаю, як виглядають інвестиції. А ти себе не вмієш цінувати. Мені не потрібні від тебе дефіле на подіумі. Ти зараз на треку найдорожчого спорту світу, маєш доступ туди, де більшість моделей ніколи не були та ніколи не будуть. Достатньо пройтися паддоком, посидіти в віп-ложі, в ресторані з твоїм Реннером – це і є рекламою. Без кричущих заголовків, нав’язливості. Люди, на яких орієнтується моя компанія, цінують це найбільше. Просто гарний молодий хлопець в ексклюзивному одязі. Це про статус, mon cher. Якщо потім захочеш продовжувати кар’єру моделі, на тебе не дивитимуться, як на пересічного новачка, це автоматично інший рівень.

- Якось пізно в тридцять починати, - нервово хихикнув Сейн, видавши перше, що спало на думку. Лише б відтермінувати відповідь, бо Матьє точно чекав від нього рішення, а Сейн гадки не мав, що йому на це сказати.

- Тридцять? – Матьє з недовірою зіщулився. – Ти жартуєш?

Трибуни вибухнули криками, двигуни заревіли, вони з Легреном синхронно повернулися, спостерігаючи, як два десятки болідів блискавично зрушили з місця.

- Не люблю цю трасу, пафосу більше, ніж перегонів. Місця для обгонів майже нема, дорога вузька, кваліфікація стає важливішою за гонку. Хто взяв напередодні найшвидше коло, той стартує першим і майже завжди завершує першим. Якщо не в’їде в огорожу, звісно, - Матьє підійшов ближче та став біля Сейна, теж спершись ліктями на поручні. – То що, Сейн, хочеш сказати, ти одноліток Реннера?

- Старший за нього на два тижні, якщо точніше.

- Справді?

- Можу показати паспорт, - Сейна навіть розсмішив повний сумніву голос француза. Це дозволило йому розслабитись. – Невже месьє Легрен розчарований? Молоденький хлопчик виявився не таким вже молоденьким?

- Навпаки, в моїх очах ти став привабливішим. Визнаю, коли я думав, що старший на двадцять років, відчував деяку… як сказати? Ммм… Поблажливість. Юний, недосвідчений, таких хочеться направляти та дечому навчити, - Матьє усміхнувся та накрив руку Сейна на стальній трубі. – А зараз ти як наче став мені рівним, це бентежить ще більше.

- Матьє, - різко осмикнув його Сейн. Виривати долоню з-під чужої не став, щоб не привертати зайвої уваги, хоча всім, скоріш за все, було байдуже до них. Ряд попереду розташовувався трьома футами нижче, ніхто не задирав голови, щоб перевірити, чим займаються на більш привілейованих місцях. На їхньому ряді з меншою кількістю місць та зручнішими сидіннями люди здебільшого позбивалися в купки біля поручнів та, так само як Сейн з Матьє, обговорювали свої справи.

Але випробовувати вдачу не хотілося.

Легрен з зітханням відпустив його.

- Як казали римляни: «Те, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику». В нашому випадку дозволено тільки твоєму Реннеру.

- Він не мій, - Сейн послав французу попереджувальний погляд.

- Точно? На відео здавалося інакше. Хоча, якщо говорити об’єктивно, ви гарно виглядаєте разом.

- Дан просто допоміг мені, - скрипнув зубами Сейн. Їм обов’язково знову повертатися до цієї теми? Чи всі свідки його феєричного візиту в Монако мають поділитися з ним своїми враженнями?

- Тоді ти називав його по-іншому, - тонко, з тією самою поблажливістю усміхнувся Матьє, анітрохи не переконаний у своїй неправоті. – Дені. Всі на цьому автодромі чули, як ти кликав його.

Добре, що не чули, як Дан називав його. На відео видно, як він щось шепоче, але голос не розібрати, навіть якщо викрутити звук на максимум. Сейн перевіряв. І видихнув.

- То й що? Це нічого не значить.

- Сказати, що нічого не значить? Те, як я тебе називаю. Я можу сказати «mon cher» тобі та ще сотні людей. Ти ж надаєш забагато значення фізичному контакту, словам та іншій романтичній маячні. Для двадцятирічного наївного хлопця це навіть мило, але в тридцять… Тепер я бачу всю картину в іншому світлі.

Сейн не встиг запитати, що той мав на увазі, телефон у кишені почав вібрувати одночасно з тим, як фанати на нижніх рядах закричали щось підбадьорливе вслід ланцюжку машин, що промчалися повз них. Сейн, мимохідь розрізнивши на тьмяному від яскравого сонця екрані першу літеру «G», відповів. Джорджина, заступниця Терези, до якої він сьогодні звернувся, щоб домовитись про кілька днів «відпустки». Після наступного етапу в Австрії по розкладу йшла Англія, Сейн хотів цим скористатися та з’їздити додому. Побачитись з сестрою, з Джорджем, як кожного разу нагадувала совість. Джина, молода жінка, на відміну від Терези, приємна та відкрита, обіцяла передзвонити, як тільки узгодить питання.

Те, що вона б не стала дзвонити йому посеред перегонів, Сейн зрозумів надто пізно.

- Привіт, крихітко. Скажи, якби ти обирав місця на Гран-прі Монако, ти б обрав трибуну К чи трибуну В?

- В, - машинально відповів Сейн і тут же похолодів, коли його мозок ідентифікував голос з динаміка. Знайомий та однозначно чоловічий.

- Я так і думав. Озирнись, крихітко. Ліворуч від тебе на десять рядів нижче.

Сейн повільно повернув голову, вже знаючи, що побачить, але абсолютно не був готовий зустрітися поглядом з Джорджем, котрий стояв на сходах та дивився на нього в упор.

- Я теж сьогодні обрав трибуну В.

І почав підніматися.

- Та блін! Не можна так! Джей, стій, – Алекс вискочив незрозуміло звідки, захеканий та тримаючись за бік. Він ледь зумів наздогнати Джорджа та повиснув у нього на руці. – Вінс приб’є нас, він казав… Та куди ти, блять, преш?!

Джордж відштовхнув його, навіть не глянувши.

Сейн відхитнувся від поручнів та скинув виклик. Ніби, якщо його не чутимуть та не бачитимуть, можна буде сказати, що то не він. Сейн впав на сидіння та запустив пальці у волосся, безжально куйовдячи його. Тисячі питань грозили проломити череп. Що вони тут роблять? Як дізналися, де шукати Сейна? А вони точно знали. Звісно, завжди існує вірогідність зустріти знайомих на якомусь заході, але ж не на перегонах! Не в Монако і не футбольного фаната та пожежника, котрий був далеким від Формули-1, як Сейн від намагань не брехати.

Легрен, не варто й сумніватися, теж відійшов до сидінь та опустився на сусіднє.

- Крихітка? Як примітивно, – Сейн нервово хмикнув, з якою пихою француз це сказав. І навіть не намагається вдати, що не прислухався до чужої розмови. – Хто він?

- Тебе не обходить, будь ласка, не лізь.

- Він тобі погрожує?

- Що? – Сейн навіть голову підняв, щоб розуміти, чи француз це серйозно.

- У тебе обличчя біле і руки знову тремтять. Одне слово, і моя охорона розбереться з ними обома.

- Ні, не треба, - спішно відгукнувся Сейн, обличчя у Матьє справді було серйозним, без будь-якого натяку на грайливість, як він звик бачити. - Він… Він мій хлопець.

- Оу, - Матьє здивовано покліпав віями, це виглядало б смішно, якби Сейн не був зайнятий перетравлюванням новини, що Джордж з Алексом приїхали у Монако.

- Я, здається, казав, що у мене є партнер.

- Казав, але щось я не бачу радості на твоєму обличчі. Дай-но вгадаю, він не мав знати, де ти.

- Матьє, будь ласка… - розпачливо прошепотів Сейн, а наступної миті підскочив, почувши вигуки на підвищених тонах.

Джордж сперичався з охоронцями, що не хотіли його пускати. Маршали тактовно, але безкомпромісно казали йому повернутися на своє місце, не слухаючи пояснень. За спиною Джорджа маячив Алекс, стурбовано озираючись то на робітників треку, то кудись вниз.

Потрапити на ряд з найдорожчими місцями без спецперепустки неможливо, організатори піклувалися про спокій та особистий простір поважних гостей. На коротку мить Сейн малодушно подумав залишити бойфренда та друга на охоронців, однак це швидко пройшло, коли Джордж, побачивши його, спробував пройти повз двох чоловіків та був зупинений. Поки що рукою одного з них.

- Все гаразд, це мої друзі, вони просто піднялися привітатись.

- Пробачте, але без перепустки…

- Шановні, друзі пана Еванса – мої друзі теж, ми ж можемо зробити виняток?

Сейн з вдячністю кивнув Легрену, вже не відчуваючи дратівливості, що той знову пішов за ним. Звісно, до пана Легрена дослухались миттєво. Охорона відступила, пропускаючи «друзів» одного зі спонсорів перегонів. Джордж похмуро, без краплини признання огледів Матьє, той відповів йому ввічливо-байдужим поглядом та відвернувся до Сейна.

- Ми не проговорили умови нашого співробітництва, але, думаю, основні питання зрозумілі, решта буде в договорі, скажеш, якщо щось не влаштує.

- А як же контракт зі Стелларо? – за таким професійним тоном Сейн навіть упустив момент, що він начебто ще не давав своєї згоди.

- Я вирішу це питання. Вважай, від зараз тебе нічого зі Стелларо не пов’язує. І ще, панове друзі, бачу, у вас до Сейна термінова розмова, раз ви з боєм продиралися сюди. Не могли б ви потерпіти з нею? Не треба псувати враження Сейну від перегонів. Сьогодні пілот, за якого він вболіває, має всі шанси на подіум, - Легрен наостанок усміхнувся та пішов, повністю задоволений і явно при цьому чхати хотів, що Сейн намагався спопелити поглядом його спину.

От чому кожного разу, коли на мить починає здаватися, що він нормальний мужик, Легрену одразу треба нагадати, який він насправді слизький тип?

- Це твій… колега? – відкашлявся Джордж після кількох секунд мовчання. Його голос звучав вже не так твердо та впевнено, як нещодавно.

- Скоріше, роботодавець, - зітхнув Сейн.

- Охрініти, - тихо присвиснув Алекс.

Сейн був з ним більш ніж згоден.

Ще ніколи Сейн так уважно не спостерігав за перегонами та не хотів, щоб ті закінчилися якомога пізніше. На жаль, це Монако, найкоротша гонка, і до моменту, як їм доведеться покинути трек, залишалося все менше й менше.

- Ох ти ж! Отак живуть багаті люди? А ти класно піднявся на своїй роботі, - захоплено бубонів Алекс, помітивши столик з холодним шампанським у відерцях. Звісно «Legrain».

Сейн відчував на собі погляд Джорджа та з усіх сил вдавав, що захоплений подіями на трасі. Він хотів сьогодні вхопити те відчуття, що змушує людей раз за разом повертатися на трибуни, а у підсумку навіть не знав, хто за ким йшов.

«Джордж приїхав. Що мені робити?»

«З’їбатися чорті куди та наплести якусь чухню. Як ти вмієш»

Сана виявилася байдужою до його переживань. Сейн з надією дивився на екран телефону, поки Джордж пішов до стійки робити замовлення. Але Сана більше нічого не написала.

Вони знайшли маленьку кав’ярню в п’ятнадцяти хвилинах від Монте-Карло, вже у Франції, бо вони ще не були мільйонерами, щоб переплачувати в десять разів лише за розташування закладу.

- А тепер детально. Як так вийшло, що ти їхав компи програмувати, а зараз твоє обличчя на пів стіни в Спортінс. Прямо біля нового стенду Стелларо. Уявляєш, як я офігів? – Алекс впав напроти Сейна з порцією великого лате. Джордж з двома стаканами коливався кілька секунд, перш ніж вирішив сісти на стілець біля Сейна.

Сейну ця заминка не сподобалася, він хотів взяти Джорджа за руку, але той, наче випадково, відсунув її. Сейн зітхнув, розмова буде нелегкою.

Стелларо встигли вже на початку цього тижня оновити рекламні банери. Алекс, як тільки побачив нове оформлення, хотів подзвонити Сейну, але спочатку вирішив запитати глобальну мережу. І офігів ще більше, коли підтягнулися не тільки згадки про нового представника Стелларо. Офіційний сайт Еймекса, випадкові фото біля гаражу Еймекса, кілька статей, що тепер називали його на ім’я, а не просто колегою Олівії. І відео. Певно, вершина медійної кар’єри Сейна.

- Вінс, мій друг, ну, той що фанат перегонів, він мені ще статтю про Реннера кидав, я тобі читав. Пам’ятаєш? Так от, він сказав, що бачив тебе на французькому етапі. Він там маршалом був. І тут я згадав, що він у Монако теж працюватиме.

Вінс відмовлявся від божевільної ідеї Алекса як міг. «Мене звільнять та ще штраф накладуть. Ти знаєш, які ми договори підписували? Та нащо воно мені? Щоб ти зустрівся зі своїм другом-мажором, а я буду вигрібати? Хай він тебе проведе. Я так розумію, він зараз на кожному етапі в паддок-клуб. Знаєш, скільки Еймекс своїм платить? І я не знаю, але раз він їхня модель, гроші у нього точно є».

Алекса це не влаштовувало, він хотів зробити Сейну сюрприз. Самому придбати квитки не вийшло, дешеві, ну, наскільки щось може бути дешевим у Формулі, давно розібрали, а заради віп звичайному продавцю довелося б місяць існувати виключно на ентузіазмі. Вінс за два дні старанного ниття здався. «Гаразд, зробимо так, я подивлюся день-два, щоб точно знати, чи твій Сейн у Монако, і тільки потім ти приїдеш. Якщо попадешся охороні, я тебе на органи здам, щоб штрафи виплатити. Май це на увазі».

Алекс пообіцяв, що буде слухняним хлопчиком-зайчиком. У принципі, він навіть дотримався обіцянки, це Джордж зірвався, коли Вінс сказав: «Наша моделька на трибуні В, віпи. Не знаю, чого ви припхалися, все одно до нього не потрапити, давайте краще на трибуну К, там є місця, після перегонів з ним зустрінетесь».

Звідки там взявся Джордж? Зайшов у Спортінс, бо звісно ж, у всьому місті тільки там можна придбати одяг для тренування. Алекс радісно поділився новиною, що збирається в Монако. «Поїду до Сейна. Я ж з цікавості лусну, як він на перегонах опинився. Ні, я знаю, що він фанат, але я теж фанат, а мене чогось у МанГранд не кличуть. Хоча що я тобі кажу, ти то точно знаєш».

Але Джордж знав лише те, що його друг кількома днями раніше сфотографував банер у лондонському торговельному центрі та надіслав йому.

«Твій?»

Джордж спочатку подумав, що друг помилився, просто схожий хлопець. Тим паче вони з Сейном говорили нещодавно, той ні слова не сказав про цікавий виток у кар’єрі. Джордж наступні пару днів про це не згадував, аж поки Алекс не ткнув його носом у сторінку фаншопа Еймекса. Тоді вже Джордж здогадався вбити ім’я Сейна у рядок пошуку.

Вінс плювався та божився заблокувати Алекса, коли його буквально біля огорожі поставили перед фактом, що треба провести двох нелегалів. Алекс подумав, що буде весело поїхати разом з Джорджем, а той до останнього чекав, що Сейн хоч щось пояснить.

Марно.

- Ти спочатку кажеш, що працюєш в IT на американську компанію, а потім телефонуєш з Китаю, Америки та… Я навіть не знаю, куди ти насправді їздив, - це було не розчарування, на його обличчі відображалися образа та нерозуміння.

- У Китай, Бахрейн та ще багато куди.

Провина з’їдала зсередини, у нього був вибір: зізнатися в брехні чи сказати правду. Він обрав перше. Поварившись трохи у середовищі Дана, він почав краще розуміти ціну приватності медійних осіб. Сейн не вважав, що Джордж чи Алекс вже завтра почнуть кожному пересічному розказувати враження від перегонів та як потім пили каву з законним чоловіком одного з призерів. Але щодо людей, які можуть підхопити від них кілька необережно кинутих слів, він такої думки не був.

- Я не міг сказати, що мене найняли Еймекс. Я підписав договір про нерозголошення.

- Тобто хочеш сказати, ти працюєш на гоночну команду та допомагаєш їм з програмуванням? – округлив очі Алекс.

Сейн невизначено знизав плечима.

- Круто. Звідки вони про тебе дізналися?

- NDA.

- Двічі круто. Значить, ти фанат, який зміг?

Зміг Сейн хіба що загрузнути в цій історії ще глибше. Вигадувати щось часу не було, фантазія теж не видавала нічого кращого за «ну от якось так сталося». Довелося дозовано та розмито використовувати правду. Як Стелларо помітили його в гаражі, як він відмовлявся, але Еймекс вирішили, що це буде прекрасний спосіб відволікти медіа від його прямих обов’язків. Звучало безпечно. Якщо не поглиблюватись у деталі. А для них у Сейна була абревіатура, що наче як мала пояснити все.

- Ти б не сказав, правда? - Джордж крутив пальцями маленьке горнятко з вже давно холодною кавою, але різко поставив його на стіл з неприємним дзвоном. - Якби ми не приїхали. Я розумію, NDA, - сказав він перш ніж Сейн вставив це чарівне слово. – Я не про роботу в команді, нехай. Але Стелларо чи як їх там? Їхню рекламу бачитимуть всі.

- Ми домовилися на чотири етапи, я не збирався продовжувати угоду. Це ж… несправжня робота? Не знаю, я не вважав це чимось важливим. Сана теж не знає, якщо що. Або знає, але не від мене. Це не тому, що я не довіряю вам, не довіряю тобі, Джордж, просто за три місяці я повернуся додому та житиму так, як жив. Це все не матиме… - він осікся, згадавши про Легрена з його пропозицією. Вони не обговорювали строки, що як той чекає, що Сейн продовжить з’являтися в паддоку? – Чорт, мені треба буде поговорити з Легреном.

- З ким?

- З Матьє Легреном, він сьогодні запропонував мені бути представником його брендів, але я…

- Легрен? Ти закорешився з Матьє Легреном? – підскочив Алекс, але одразу сів на місце та знизив голос, коли люди за сусідніми столиками почали на них озиратися. - Той, що купив паризьку футбольну команду минулого літа? Чекай, серйозний дядько, що сказав нас пропустити…

Далі все пішло легше. Алекс заповнював простір своїми балачками, навіть Джордж помітно розслабився. Коли Алекс відійшов у туалет, Хантер повернувся до Сейна з винуватим обличчям.

- Пробач, я побачив біля тебе того мужика і скипів. Він стояв так близько, - Джордж повільно підняв руку. – Можу я?.. – та торкнувся кінчиками пальців обличчя Сейна, зачіпаючи губи. - Ти усміхався йому, щось відповідав, а він торкався тебе, нібито має право.

Сейн ухилився від ніжних погладжувань та відсунувся.

- Право на що? Говорити зі мною? Ми говорили про роботу, на треку, де всі гомонять. Я мав сказати відійти на десять футів, щоб це не прирівнювалося до зради? – зметнувся Сейн. Він не виправдовував Матьє з його любов’ю до особистого простору ближнього свого, але відчув відторгнення. До безпідставних звинувачень, до того, що він, виходить, повинен питати дозвіл на спілкування з кимось. До дотиків. Зараз він не хотів, щоб Джордж його торкався.

Але хіба не Сейну не вистачало характеру у Джорджа, емоцій? Джордж показав їх. Хто ж знав, що Сейну не сподобається.

- Яка зрада? З ким, з Реннером? Джей, не підіймай кіпіш, чувак натурал, він одружується скоро, а якщо Сейн з ним працює, не бачу нічого такого, щоб сходити разом кудись випити. Ти ж не будеш забороняти мені контактувати з Сейном без твого відома? Це те саме.

Алекс з Джорджем скоро поїхали. Вони не планували залишатися у Франції, обом завтра на роботу, що робило їхню поїздку ще більш безглуздою. Їхній потяг відходив ввечері. Алекс тактовно вийшов з орендованої автівки купити води та якихось снеків у дорогу, даючи їм час попрощатися.

- У мене відпустка в середу починається. Може, дозволиш мені приїхати, раз я все знаю?

Сейн кивнув. А що йому залишалося? Можливо, це заспокоїть Джорджа. І Сейна теж. Всю дорогу вони їхали, немов чужі. Він не думав, що три місяці осторонь так віддалять їх. Це відчуття посилилось, коли Джордж нахилився та поцілував його. Повільно та тягуче, намагаючись втягнути Сейна в неквапливу гру язиків. Абсолютно не те, чого хотів Сейн, але він піддався, попри осад, що залишався на губах разом з чужим смаком. Це все було неправильно.

А що тоді правильне?

Ця думка спалахнула багаттям тієї миті, як Джордж поклав долоню йому на щоку. Так, як нещодавно робив Дан.

Сейн з усіх сил намагався, щоб це не виглядало, наче він відсахнувся. Згладив легке нерозуміння в очах Джорджа усмішкою та швидким поцілунком.

- Алекс скоро за другою пляшкою піде.

На щастя Сейна, друг якраз вийшов з супермаркету повільною ходою та неквапливо цідив воду, явно відтягуючи час повернення до машини. Яке розуміння, але краще б він поспішив, бо бажання скинути з себе долоні Джорджа ставало дедалі складніше ігнорувати.

І бридливість. До себе.

Чи думав він про Джорджа, коли цілував Дана? Ні. Чи порівнював? Ні. За це він дійсно був винен перед Джорджем, а не за дурні звички Легрена.

Алекс помилявся. З Даном не те саме.

Це Сейна лякало найбільше.