At the End of the Road...

Ранок у Токіо починався з блідого, сірого туману, який ліниво повз між хмарочосами Сіндзюку. У  спальні панувала затишна, розморена коханням тиша. Повітря ще зберігало тепло їхніх нічних, відчайдушних дотиків і пахло солодкуватою вогкістю міського ранку.

Кацурагі Міямото лежав на спині, закинувши одну руку за голову. Капітан поліцейського відділку, який удень тримав у страху весь кримінальний Токіо, зараз виглядав розслабленим. Простирадло сповзло до пояса, відкриваючи міцні, жилаві плечі та груди. На правому плечі, зіркою з рваними краями, виднівся слід від кулі, що пройшла наскрізь. Ще одне нагадування, що їх стосунки з Крістіаном такі собі американські гірки.

Крістіан Ліндер повільно поворухнувся поруч. Світлі пасма його волосся розсипалися по подушці. Він ліниво провів довгою, блідою долонею, рукою, яка без вагань виконувала найстрашніші вироки клану якудзи, по гарячих грудях Кацу, відчуваючи рівний стукіт його серця. Кріс заплющив на мить очі, розчиняючись у цьому спокої, але мелодія мобільного на тумбочці безжально розірвала вранішнє солодке марево.

Крістіану не треба було дивитися від кого прийшло повідомлення. Вони обидва добре знали звук цього сповіщення. Ліндер розчаровано зітхнув, підвівся на лікті й тихо, з м'якою хрипотою у голосі, проговорив:

- Кацу... Мене викликає Янавара. Справа термінова. Мені треба йти.

Кацурагі миттєво розплющив свої темно-сині, азіатські очі. Світло затишного ранку відобразилося в них небезпечним блиском. Закон і кримінал знову зіштовхнулися в цій кімнаті. Міямото міцно стиснув зуби, його пальці на секунду вчепилися в ковдру, але залізна професійна витримка взяла вгору. Янавара. Такумі Янавара. Глава клану якудзи. Небезпечний, як гадюка. Скільки разів Кацурагі намагався спіймати його на гарячому. Та все марно. І все ж таки, більше за все Кацу не міг змиритися з тим, що Крістіан і Такумі були коханцями, задовго до його, Кацурагі, появи. І цей жорстокий чоловік володів кожною клітинкою, кожним кроком, кожною думкою, кожною емоцією Крістіана. Навіть зараз, після стількох пригод. Навіть після того, як Кацу закрив собою Янавару від сліпої кулі, вигризаючи право Кріса покинути клан, адже цей чоловік досі вважав Ліндера своєю приватною власністю і всіма правдами та не правдами намагався повернути Кріса в клан та своє ліжко.

Всередині капітана поліції все заклекотіло від дикої, гарячої лави ревнощів. Це була не просто професійна образа, це було первісне хворобливе почуття людини, у якої знову намагалися відібрати єдиний якір. Кацу відчував як гнів зводить щелепи, а внизу живота все ще пульсує гаряче збудження, яке тепер змішалося з люттю. Йому хотілося зачинити ці двері, перекинути Крістіана на постіль, втиснути його стегна в матрац і брати свого Ангела жорстоко, до крику, щоб Янанвара ніколи більше не смів навіть думати, що зможе їх відірвати один від одного. Але не можна.

Капітан різко підвівся, перехопив Кріса, і з силою притягнув його тіло до себе. Їхні губи застрілилися в болісному, палкому поцілунку. Це була не ніжність, якою Кацурагі завжди огортав Крістіана. Міямото ніби таврував, заявляючи свої права на тіло перед тим, як Крістіан переступить поріг резиденції Такумі. Він розумів, що це по дитячому, зовсім безглуздо, і Ліндеру це може вийти боком, але нічого не міг з собою зробити. Його вільна рука сковзнула по спині Кріса вниз, з силою стискала сідниці й притискаючи коханого до свого гарячого паху. Кацу забирав його дихання собі, випалюючи будь-який спогад про колишнього коханця, залишаючи на вустах Крістіана солодкуватий присмак металу й пристрасті.

Коли вони нарешті відірвалися один від одного, капітан важко дихав. Кріс плавився від такого власного коханого, але час спливав швидко.

- Якщо зможеш, повертайся чистим, не дай йому занапастити твої крила, - тихо, небезпечно тихо прохрипів Кацурагі прямо в його губи, відпускаючи чоловіка. - Іди, Мій Ангел.

Крістіан мовчки кивнув, відчуваючи, як серце калатає десь у горлі, а тіло тремтить від невгамовного палкого бажання ще раз притягнути його до себе, витрахати, до зірочок перед очима,  всі страхи Кацу і ніколи не відпускати. Але він знав, зараз треба йти.

- Чортів упертий коп! - ледве чутно прошепотів Ліндер, востаннє ковзнувши поглядом по обличчю капітана. Він швидко прослизнув у душ, змиваючи під потоками гарячої води сліди їхньої ночі. З Янавари станеться поцікавитися особистим життя Крістіана. А далі витончений чорний костюм-трійка. Мобілка, портмоне та ключі від машини. Останній погляд на коханого і тяжкий-тяжкий день. І це таке рідне «Мій Ангел».

***

Резиденція клану Янавара ховалася в престижному, тихому районі Акасака, за високими кам'яними стінами, які відсікали шум мегаполіса. Традиційні японські розсувні двері-сьодзі та мінімалістичний інтер'єр з темного кедра створювали ілюзію старовинного спокою, але Крістіан знав: кожен квадратний метр цього будинку просякнутий кров'ю, зрадою, грошима та смертю. Він ненавидів цей дім кожною часточкою свої зламаної душі.

Кріс упевнено йшов дерев'яною галереєю, що виходила у внутрішній сад. Важкі краплі ранкового дощу глухо стукали по листю кленів. Його строгий чорний костюм сидів бездоганно, але під коміром сорочки шкіра все ще горіла від вимогливого, гарячого поцілунку Кацурагі. Кинути б це все до бісової мами, вхопити свого копа, та втекти до чорта на роги. Нездійсненна, але така гірко-солодка мрія.

Біля важких дверей, що вели до головного кабінету хазяїна, його шлях перегородила висока, тонка постать. Ітіро Ґендзі на прізвисько Змій повністю виправдовував своє ім'я. Права рука боса, небезпечний і неймовірно витончено-жорстокий тип. Він стояв, схрестивши руки на грудях. На його шиї, визираючи з-під коміра шовкової сорочки, виблискувала татуювання у вигляді луски. Змій завжди ставився до Крістіана з двояким, небезпечним інтересом: з одного боку, він щиро поважав його як безжального, ідеального ката клану, з іншого ж глибоко зневажав за те, яку емоційну владу, цей світловолосий іноземець колись мав і досі має над їхнім господарем. Ґендзі повільно затягнувся довгою тонкою сигаретою, випустив цівку диму прямо в обличчя Кріса і зміряв його чіпким, холодним поглядом.

- Ти запізнився на десять хвилин, Скорпіон, - тихо, з шиплячими нотками проговорив Змій. Він зробив крок ближче, і його очі звузилися, коли він вловив тонкий, ледь помітний аромат парфуму, який Кріс приніс на своїй шкірі прямо з ліжка свого коханця. - Твій коп затримав тебе на виході? Навіть не намагайся ховати цей запах. Від тебе тхне хіттю на весь дім.

Крістіан навіть оком не моргнув. Його обличчя залишалося застиглою мармуровою маскою, а руки спокійно лежали в кишенях штанів.

- Хазяїн викликав мене у справі, Змій. Офіційні зауваження я вислухаю від нього, а не від його помічника. Дай мені пройти, - спокійно відповів Крістіан, - Такумі-сан  не з тих, хто буде довго чекати.

Змій хрипко, тихо засміявся, але не зрушив з місця. Він опустив сигарету і подивився на Кріса з якоюсь дивною, втомленою проникливістю. За всі роки інтриг усередині клану, він навчився бачити людей наскрізь. І зараз, дивлячись на закриту поставу Ліндера, він нарешті остаточно зрозумів те, у чому їхній бос боявся зізнатися навіть самому собі.

- Ти став зовсім іншим, Ліндер, - зауважив Змій, і в його голосі вперше зникла колишня отрута, поступившись місцем сухій констатації факту. - Колись, коли ти спав із хазяїном, в твоїх очах був той самий вогонь якудзи, небезпечний, гріховний, готовий спалити все навколо. Ти належав цьому світу. А тепер... Тепер ти просто виконуєш роботу. Чисто, професійно, але твоє серце більше не тут. А може, влаштувати твоєму копу нещасний випадок? А, Скорпіон?

- Спробуй, Змій. І тоді все ваше гниле кодло на чолі з Янаварою, я виріжу під нуль. Не буди лихо, Ітіро, - так само спокійно відповів Крістіан.

Ґендзі зробив ще один крок, нахиляючись до самого вуха Крістіана.

- Бос вважає, що цей твій капітан Міямото, просто тимчасова іграшка, спосіб розважитися чи пограти з законом на нервах. Він сподівається, що ти награєшся і повернешся до його ніг, у його ліжко й під його прапори. Але я бачу, що ти ніколи більше не будеш із господарем. Ти обрав свого копа, так? Обрав це затишне пекло на двох. Будь обережний, Крістіан. Хазяїн пристрасно прагне повернути свого крижаного Скорпіона.

Кріс повільно повернув голову, і його світлі пасма волосся хитнулися. Його погляд зустрівся з холодними очима Ґендзі.

- Я роблю свою роботу, Ітіро. Клан отримує мої руки й мій ніж. Моє приватне життя Янавару не стосується. Але за попередження дякую.

- Іди. Він чекає. Він розлючений через твого копа і готує для тебе завдання, яке має або знов зламати тебе, або підставити твого Кацу під кулі. Розіграй цю партію чисто, Ліндер. Мені не хотілося б втрачати найкращого ката в Токіо через те, що наш бос не вміє відпускати своє минуле.

Змій зробив фінальну затяжку і відвернувся, розчиняючись у тіні дерев'яних ширм. Крістіан глибоко вдихнув, поправив манжети піджака і штовхнув важкі розсувні двері, за якими на нього вже чекав дим дорогого тютюну та важкий, ревнивий погляд Такумі Янавари.

***

Кедрові двері за спиною Крістіана зачинилися з глухим, монотонним стукотом, відсікаючи шепіт Змія та прохолоду дощового саду. Дякувати Вседержителю цього разу Янавара не притяг до резиденції своїх улюбленців. Двох красенів гепардів: Гізол та Шету.

Кабінет Такумі був просторим, затіненим і наскрізь просякнутим важким, дорогим ароматом тютюну найвищого ґатунку та гіркотою міцного зеленого чаю з жасміном. За панорамним вікном, затягнутим бамбуковими ролетами, тьмяно виблискували мокрі дахи старовинного Токіо.

Сам хазяїн сидів за низьким столом із чорного дерева. На ньому була розкішна темно-синя шовкова юката, вільні рукави якої відкривали міцні руки, повністю покриті традиційним кольоровим татуюванням  хижих драконів, що губилися в бурхливих хвилях. Він не ворухнувся, коли Кріс увійшов. Лише повільно випустив густу хмару диму з дорогої сигарети. Його темні, владні очі, зазвичай холодні як крига, миттєво прикувалися до фігури Ліндера.

Крістіан зробив кілька кроків і зупинився на безпечній відстані, тримаючи залізну поставу Скорпіона та шановано вклонився. Його обличчя залишалося ідеальною застиглою холодною маскою. В сірих очах панувала бездонна прірва.

- Ти запізнився, Скорпіон, - тихо, з небезпечною, млосною вібрацією в голосі проговорив Янавара.

Він повільно підвівся з-за столу. Його рухи були плавними, як у хижака, який звик контролювати кожний куточок свого лігва. Янавара підійшов майже впритул, так близько, що Кріс відчув тепло його тіла. Такумі глибоко втягнув носом повітря, і його обличчя на мить спотворилося від дикої, майже неконтрольованої суміші прихованих ревнощів та образи.

Від Ліндера на всю кімнату пахло Міямото, пахло гарячою постіллю іншого чоловіка. Пахло пристрастю. Для Янавари, який роками тримав цього смертоносного Скорпіона біля своїх ніг і у своєму ліжку, це було не просто зрадою, це був публічний ляпас. Такумі вже безліч разів пожалкував, що дав те кляте слово. Відпустити Ліндера, якщо за рік із звичайної людини він стане професійним катом якудзи. Він розраховував, що людина яка все своє життя була пов’язана з паркетом та музикою, програє. А ще Янаварі, як чоловіку, дуже сподобався цей сіроокий блондин. Його було приємно ламати в ліжку і в житті. Та чоловік не взяв до уваги характер Кріса. Той не тільки став першокласним катом клану, але й виграв те кляте парі! А потім з’явився цей чортів коп! І його холодний, крижаний Скорпіон, здався ніжності та теплу Міямото. І хоча якудза мерзенним шантажем повернув Кріса до роботи ката, колишніх стосунків вже не повернути. Янавара згорав від внутрішнього пекла, відчуваючи, що його колишній коханець більше не реагує на його близькість, що його Скорпіон повністю вислизнув із його рук.

Такумі повільно протягнув руку, його пальці в татуюваннях завмерли в міліметрі від щоки Кріса, намагаючись поправити пасмо світлого волосся, але Крістіан ледь помітним, холодним рухом голови відхилився назад, тримаючи дистанцію. Пальці Янавари стислися в кулак. В очах боса якудзи спалахнула смертельна ненависть.

- Твій Кацу став занадто нахабним, Скорпіон, - тихо, майже прошипів Такумі, повертаючись до столу й беручи щільний паперовий конверт із печаткою клану. - Він забагато копає під мої портові склади в районі Одайба. Твій капітан Міямото уявив себе рятівником світу. Але сьогодні ввечері його кар'єра... і його серце зупиняться.

Янавара з силою кинув конверт на стіл прямо перед Крісом.

- У порту Одайба, на тринадцятому пірсі, о дев'ятій вечора відбудеться передача великої партії товару китайським тріадам, - залізно, карбуючи кожне слово, заговорив якудза. - Твій Кацурагі вже отримав анонімну зачіпку від моїх людей. Він приїде туди зі своїм спецназом, очікуючи легкого арешту. Твоє завдання, Скорпіон, піти туди першим. Зустріти китайців. І коли почнеться штурм поліції... ти маєш пустити в хід своє жало. Особисто ліквідувати капітана Міямото в хаосі перестрілки. Списати все на кулі тріад. Ти зрозумів мене?

У кабінеті стало так тихо, що було чути лише, як стікають краплі дощу по бамбукових ролетах за вікном.

Янавара підійшов до Кріса знову, і в його погляді була жорстока, ревнива посмішка торжества.

- Це твоя перевірка на вірність клану, Скорпіон. Якщо ти відмовишся, Змій особисто пустить кулю в потилицю твоєму копу прямо на ганку вашого будинку, який твій чортів коп вибирав для тебе з такою ніжністю та коханням. Якщо погодишся, ти повернешся до мене чистим, вільним від цієї солодкої зарази, в якій тебе топить твій невдаха. Вибирай, Крістіан.

Ліндер повільно протягнув руку, забрав конверт зі столу і сховав його у внутрішню кишеню свого бездоганного чорного піджака, прямо поруч із серцем. Він підвів очі, зустрічаючись із поглядом Янавари, вони були абсолютно порожніми, холодними, як у справжнього, безжального ліквідатора, який прийняв замовлення.

- Я зроблю свою роботу, хазяїн, - сухо й коротко відрізав Кріс, розвертаючись до виходу. - Передача відбудеться чисто.

Коли Крістіан штовхнув розсувні двері кабінету, Янавара залишився стояти в напівтемряві, у і неприкритій люті зминав сигарету. З Ліндера станеться перевернути все до гори дриґом.

***

  У свій кабінет Кацурагі зазирнув у повному раздраї. Ранок, який починався так млосно та ніжно, виявився геть перекресленим. Іноді капітану здавалося, що це ніколи не закінчиться. Їх протистояння з Янаварою за душу Крістіана, то спадало, то набирало таких обертів, що й небу було гаряче. Тому до кабінету він увірвався злий, роздратований, із присмаком крові й заліза на губах після того самого вимогливого, гарячого поцілунку Кріса, який сам же й спровокував. У його руках був роздрукований аркуш факсу, що прийшов на зашифровану лінію відділу розслідувань усього годину тому. Анонімна зачіпка. Короткий, сухий текст: «Одайба. 13-й пірс. 21:00. Передача великої партії наркотиків і зброї китайським тріадам від клану Янавара».

І замість того, щоб одразу збирати загін штурму, Міямото важким кроком попрямував на верхній поверх, у кабінет начальника поліцейського управління. Даріо Метьюз виділявся серед всього японського керівництва. Ексцентричний, розумний американець, який роками будував кар'єру не тільки в Токіо, адже мало хто знає, що Метьюз є співзасновником та співвласником детективного агентства «Лао», яке вони з Кацу заснували ще коли обидва навчалися у Нью-йоркському університеті на факультеті юриспруденції. Зараз він займав крісло начальника відділку. Але головне вони разом проливали кров на перших оперативних завданнях, і Метьюз був єдиною людиною в усій поліції Японії, яка знала, з ким насправді спить його найкращий капітан та кращій друг. Даріо знав, що коханець Кацу, Крістіан Ліндер, безжальний кат якудзи на прізвисько Скорпіон.

Кацурагі штовхнув двері без стуку й з силою кинув аркуш факсу на стіл перед Даріо.

- Поглянь на це, Дар, - сухо, з небезпечною хрипотою в голосі проговорив Кацу, прикурюючи нову сигарету прямо в кабінеті шефа. - Анонімка прийшла о сьомій ранку. Ідеальний час. Ідеальний розклад. 13-й пірс Одайба.

Даріо Метьюз повільно відклав ручку, взяв папір і вчитався в текст. Його обличчя, зазвичай спокійне й іронічне, миттєво посерйознішало. Він підвів погляд на Міямото, помітивши його розпатлане волосся, розстебнутий комір сорочки та припухлі губи.

- Судячи з твого вигляду, Кацу, ранок був не дуже приємним - тихо зауважив Даріо, відкидаючись на спинку крісла. - Його викликали сьогодні на світанку, так?

- Так, - капітан зробив глибоку затяжку й випустив дим у стелю, його пальці помітно тремтіли від прихованої люті й тривоги. - Янавара висмикнув його з ліжка. А за годину нам на стіл падає цей факс. Даріо, я чую підвох з цим складом. Це пастка. І не зрозуміло для кого. Щось мені неспокійно. Все занадто гладко. Якудза ніколи не зливає інформацію про такі великі угоди з тріадами настільки безбожно. Тим паче Янавара.

  Даріо примружився, уважно вивчаючи друга. Університетське минуле навчило їх розуміти один одного без слів.

- Ти думаєш, Янавара знає про вас? Навмисно зливає точку, щоб підставити тебе?

- Гірше, - Кацурагі підійшов до столу Метьюза, спершись на нього руками. Його сині очі спалахнули важким знанням своєї долі. - Такумі-сан згорає від ревнощів. Він знає, що Кріс більше йому не належить. Ця анонімка - це капкан для мене. Янавара хоче, щоб я приїхав туди зі своїми бійцями. І він виставить там Кріса. В мене є підозра, що він хоче зіштовхнути нас лоб об лоб у темряві порту. Він хоче, щоб мій спецназ розстріляв мого Ангела, або... щоб Скорпіон пустив мені кулю в серце в хаосі перестрілки, доводячи вірність клану. Схоже на правду, чи мені всюди вважаються зради?

Даріо Метьюз важко зітхнув, підвівся з крісла і підійшов до вікна, за яким шумів токійський дощ.

   - Це безумство, Кацу. Якесь божевілля! І навіщо ти з ним зв’язався?! Скільки ти вже настраждався від його витівок? Може досить? Хай повертається до свого...

- Тобі нагадати з ким ти одружений, Даріо? - тихо прошипів Кацурагі, - Лайонел зобов’язаний Крістіану своїм життям. І не тільки. З того закладу так просто не йдуть.

Метьюз ніяково опустив очі. Так, не йому давати другові такі поради. Даріо потягся рукою до пачки цигарок на столі.

- Якщо це замовлення на тебе, я маю право скасувати операцію і передати справу Інтерполу та Національному агентству.

 - Ні! - різко перебив його капітан. Голос дав тріщину від емоцій. - Не роби  цього, Дар. Якщо ми не приїдемо, Янавара вирішить, що Кріс злив інформацію. Адже для голови якудзи я всього-на-всього коп-п'яничка, який мертвою хваткою вчепився в Ліндера й тягне його на дно. Змій залюбки вліпить мені кулю в лоб прямо перед Крісом, аби провчити його за непокору. У нас немає вибору, Даріо. Ми маємо взяти цей 13-й пірс. Але операцією керуватиму я особисто.

Кацурагі застебнув кобуру з пістолетом на поясі.

- Мені потрібен твій дозвіл на повний контроль радіочастот порту. Мої люди стрілятимуть лише за моєю командою. Я витягну Крістіана з цього пекла, навіть якщо мені доведеться перевернути весь цей клятий Одайба до гори дригом і вчепитися Янаварі в горлянку.

Даріо довго мовчав, дивлячись на свого не тільки найкращого капітана але й друга, а потім повільно підійшов і міцно, по-чоловічому стиснув його плече.

- Добре, Кацу. Наказ на штурм затверджено. Зони порту під твоїм контролем. Але присягнися мені, друже... що повернешся живим разом зі своїм Ангелом. Я не хочу втрачати найкращого друга. А Лайонел свого рятівника. Я все ж таки зв’яжуся з Інтерполом і буду на підхваті. Удачі нам.

Кацурагі тихо кивнув, розвернувся і швидким кроком вийшов із кабінету шефа, на ходу натягуючи свій піджак. За бумажками, дозволами і перемовинами зі своєю командою, Кацу не помітив, як на місто спустилася пітьма. Наближалася дев’ята вечора. Годинник невблаганно відраховував хвилини до початку.  І Міямото дуже сподівався, що і цього разу Доля не відвернеться від них. 

***

Ніч розлилася над містом брудним мазутним маревом. Кацурагі дав команду загону не наближатися до пірса без його прямої команди. Десь у глибині капітан знав, що ніякої тріади тут не було і не має бути. І весь цей дешевий фарс ось-ось мав розпочатися. Міямото не став ховатися й відкрито ступив у темряву покинутого ангара. Вуличні ліхтарі за вікном  вихопили поодиноку постать Крістіана. Ліндер стояв у потоці слабкого світла, закинувши голову й заплющивши очі. Золотаве волосся розсипалося по спині та плечах. Одну руку Крістіан тримав у кишені своїх бездоганно дорогих штанів. В іншій диміла ментолова сигарета. Повільним рухом Кріс підносив сигарету до губ і робив затяг, а потім також повільно видихав. Кацу залюбувався своєю коханою людиною.

- Скажи мені, мій Ангел, де ти залишив свої крила?

- Вони, як і раніше, чорні, Міямото... - не розплющуючи очей тихо відповів Кріс, - навіщо ти приїхав сюди, Кацу? Ти ж здогадався, що це пастка для нас?

- Здогадався, але Крістіан, пам’ятаєш з чого все почалося?

- Ти сказав, що твого кохання вистачить на двох, - знов тихо відповів Крістіан, - тоді ти вперше назвав мене Ангелом.

- Ага, - Кацу підходить ближче, запалює свою сигарету зі смаком зеленого яблука, - ти тоді так лаявся, що нас чули всі вуличні волоцюги.

- А ти сміявся і обіцяв подарувати мені небо. Ти розумієш, що можливо нас тут закопають живцем у кращому випадку, а у гіршому, всі свої таланти ката Янавара змусить мене показати на тобі?

- Розумію, - Міямото видихає дим у гору. Вони так і стоять один проти одного, - але я дещо хочу тобі сказати і про дещо запитати.

- Питай. Гірше вже все одно не може бути.

- Я знаю хто ти. Я знаю чим ти займаєшся. Я знаю, що твої руки навіть не по лікті, по самі плечі у крові. І все ж таки я кохаю тебе. Кохаю до втрати власного Я і готовий йти за тобою у Пекло або Дзігоку, мені власне пофігу куди. Але я хочу знати, ти кохаєш мене?

- Кохаю, чортів упертий коп, - Крістіан розплющив очі та викинув недопалок, - кохаю, зараза поліцейська.

- Тоді в нас ще є трошки часу посперечатися з Долею.

Несподівано тишу ангара порушили важкі кроки і на тьмяне світло ліхтарів вийшов Такумі Янавара власною персоною. За правим плечем маячила, як завжди, фігура Змія.

- Отже, ти обрав його, мій небезпечний Скорпіон, - тихо, з ледве приховуваною ненавистю промовив якудза, - проміняв мій будинок і все наше минуле на цього невдаху, що спивається. Невже ти готовий померти заради цього копа?

Крістіан озирнувся і зробив крок з-за спини Кацу, і вперше за весь день на його обличчі з’явилась жива, жорстока усмішка.

- Я не помру заради нього, Такумі-сан. Я житиму заради нього. Ви зламали мені життя, ви зробили з мене монстра. Я виконував кожний ваш брудний наказ. Я виграв ваше кляте парі. Ви дали мені слово, але як виявилось ваше слово нічого не варте.

- Не наривайся, Ліндер, - вліз у розмову Ґендзі, - щось ти став занадто балакучим.

- Ні, Змій. Моє жало Скорпіона більше не належить вам. Якщо ваші люди зроблять хоча б один крок у бік Кацурагі, або наших друзів, присягаюсь, я з того світу повернуся і знищу вас. Від Янавар не залишиться ні клану, ні родини. Ти надто добре навчав мене Змій, і ти це знаєш як ніхто інший.

Янавара повільно кинув сигарету під ноги, розтоптав її дорогим шкіряним черевиком. Все ж у словах Ліндера була своя доля правди.

- Гаразд, - з крижаною зневагою відчеканив глава якудзи, - забирай його, капітан Міямото. Крістіан Ліндер офіційно вільний від зобов’язань перед кланом. Скорпіон помер в цьому ангарі.

Янавара розвернувся до виходу, але вже біля самих дверей зупинився, озирнувся через плече і додав з такою тихою, зловісною обіцянкою, від якої по шкірі поповзли мурахи.

- Але не думайте, що це кінець шляху. Ви виграли бій, але не війну. Токіо занадто тісне для нас з вами місце, Кацурагі. Адже кожна дорога колись повертає назад. Ми ще зіштовхнемося, капітан. Сподіваюся скоро і тоді пощади не буде. Я не люблю програвати, Крістіан. Ти це знаєш дуже добре.

Янавара та Змій зникли також тихо і не помітно, як прийшли. Кацурагі оживив рацію, та дав відбій своїй команді. Він повернувся до Кріса і міцно, до болю, притиснув його до своїх грудей, ховаючи обличчя в його світлому волоссі. Обидва вони, і Кріс і Кацу, чудово розуміли, що ці слова Такумі були цілковитою правдою. Це було лише крихке перемир’я. Янавара не залишить їх у спокою. Але зараз, під зливою нічного міста, їм було абсолютно все рівно. Вони вижили. І вони разом.

***

Злива вщухала, залишаючи на асфальті калюжі. Кріс пройшов через залізну хвіртку, йому потрібен був час, щоб обміркувати все що трапилось в ангарі. Він пройшов крізь велику залу і зупинився перед великими скляними дверима, що вели до невеличкого водоспаду.

На задній терасі дому, прямо на кам’яних сходах, що вели до води, сидів Кацурагі. Його джинсовий піджак був розстебнутий, краватка ослаблена, а закочені рукава сорочки відкривали міцні руки. В одній руці він тримав горнятко з гарячою кавою звареною власноруч, а між пальцями іншої диміла незмінна сигарета, сизий дим від якої повільно піднімався під стріху.

Кацу підняв голову, помітивши Кріса, і його суворе обличчя копа миттєво пом'якшилося тією особливою, втомленою посмішкою, яку він беріг тільки для одного чоловіка у світі.

Крістіан підійшов ближче, опустився на коліна прямо на сирі сходи біля його ніг та поклав голову на міцні стегна Кацурагі. Капітан поліції відклав сигарету, протягнув руку і почав повільно, ніжно перебирати світле волосся коханого довгими пальцями, вдихаючи його запах. Нікому в світі, крім нього, Крістіан Ліндер не дозволяв торкатися свого волосся.

- Ти запізнився, Мій Ангел, - тихо, з глибокою хрипотою від нечисленної кількості сигарет, промовив Кацу, - я почав хвилюватися.

Кріс заплющив очі, відчуваючи гарячу долоню копа на своїй щоці, і всередині нього все заніміло від чистесенького, безмежного катарсису. Янголом він ніколи не був. Його руки були по лікті в крові, його минуле було страшним і брудним,  його душа скалічена. Але цей впертий коп тримав його серце у своїх руках так міцно й надійно, що весь інший світ втрачав сенс. Крістіан Ліндер чітко усвідомив, йому дісталося найбільше, божевільне щастя у цьому житті, кохати цього чоловіка, і бути взаємно коханим.  Навіть якщо вони обидва тільки-но вибралися з Пекла.

- Я вдома, Кацу, - прошепотів Кріс, роблячи ковток кави, з чашки Кацурагі,  - твій Ангел повернувся, але його крила все ще чорні.