Добро за добро

Одного разу жив собі лис та вовк. І були вони друзями. І якось лис прийшов до вовка та й каже:

- Я сьогодні нам наїдок знайшов.

- Який же?

- Та в одного господаря такий курник великий і без собак. Заліземо, і бери досхочу.

- А як господар побачить?

- Не побачить, в них сьогодні свято якесь буде, я чув. От поки там галас буде, то ми й заліземо.

- Ну я не знаю лисе, страшно мені.

- Не бійся ми ж удвох.

І от на вечір прийшли вони до курника. Дивляться, а в хаті світло горить і галас на весь дім. Полізли вони в курник та й давай ловити курей. Ловлять аж чують, іде хтось.

Лис за курей і у дверцята вліз. Вовк був теж кинувся, але ж біда, двері заклинило.

- Лисе, - крикнув вовк, - поможи, бо двері заклинило.

- Вибач друже, господар іде, не встигну. Я нам курей збережу, а коли він відкриє двері то ти прослизнеш і будеш вільний.

А сам лис й думає, що йому кури, а вовк на себе все візьме. І спину збереже і курей візьме.

Втік лис, а вовк закритий зостався.

- Ой і обдурив же мене лис. І на що я дурний сюди припхався красти. Зараз прийдуть і дадуть мені різок.

Думав - думав вовк як йому від долі такої втекти, а ж тут в курник зайшов господар.

Побачив вовка та й каже:

- Вовче, так ти моїх курей крадеш? От я зараз тобі дам.

Впав вовк на підлогу та й завив:

- Не погубіть свого рятівника. Дайте мені ім’я своє добре зберегти.

- Що ти таке городиш? - Запитав здивовано чоловік.

І вовк розповів:

- Гуляв я вашим селом під небом зоряним. Нюхав бузок, а ж бачу, лис у ваш курник лізе. Я як порядний вовк, не стерпів цього, та й за ним в курник. А він вислизнув та й зачинив двері. От я тут і зоставсь.

- І курей моїх не брав?

- Та я ніколи! - знервовано вимовив вовк.

Подумав чоловік, почухав макітру. Ну що робити, випустив вовка.

Тільки хотів іти, а господар спиняє:

- На, ось тобі булочку вовче.

- За що? - здивувався вовк.

- За те, що лиса спугнув. За добро треба добром

Вовк витріщився на булку, легенько вклонився та чкурнув.

Дорогою лісом, вовк зустрів лиса. Той вочевидь вже добре повечерявши, з повним животом куняв під деревом.

Розізлився вовк. Свій покинув в курнику, а чужий ще й дякую сказав. Глянув він на булочку і стало соромно, що в доброго чоловіка хотів красти.

Гукнув він лиса:

- Здоров лисе!

Лис як скочив на ноги та по сторонах глядить. Угледів вовка, то лагідно заговорив:

- Вовчику, друже мій. Ти втік таки, ще й здоровий, я такий радий, - лис принюхався. - А що це в тебе так смачно пахне?

- Хех, як що, булочка.

- А де ж ти її взяв?

Задумався вовк, потім заговорив:

- Ой лисе, ох і історія, я тобі розповім. Як двері замкнулись, то думав все, пропав. Почув, господар йде, я став Богу молитись. І ось зайшов він і питає: «Чого це ти тут?» А я кажу, що до вас на свято прийшов, та дверима помилився.

- А він що? - запитав здивовано лис.

- А що, зрадів гостю, запросив в дім, посадив за стіл, добре нагодував. Та ще б сиділи, то я сказав, що маю йти. Довго прощались, поріднились, ще й булочку на дорогу дав. Але я так наївся, що з’їм вже її завтра.

Спершу не повірив лис, але ж у вовка справді була булочка. Захотів і він повечеряти в гостях.

- Вовче, А вовче, а можна і я в гості піду?

- Та певно що можна, вони й досі гуляють.

- А як же мені туди потрапити? Може проведеш як свій?

- Та ні, лисе, не буду навязуватись цим людям. Але, можеш як я зробити, зайдеш в курник, господар почує і ти скажеш йому те саме.

Пішли вони разом назад до курника.

Заліз лис в курник, а вовк каже:

- Ну все лисе, ти стій тут і чекай, а я піду, щоб нас разом не побачили.

Зачинив вовк двері, а лис чекає і все облизується:

- А які ж там, мабуть наїдки смачні.

Як угледіли лиса кури, то почали репетувати.

А вовк почув, що кури квокчуть, та й прибіг до вікна і гукає:

- Доброго вам вечора. Біда шановний пане, лис знову в курнику сидить. Я як тільки угледів, то швидко прибіг до вас.

Чоловік скочив зі столу та до курника.

Відкрив двері, бачить, а лис посеред курника сидить.

- Що ти тут робиш?

- Доброго вечора вам, я йшов до вас на свято як гість добрий, та помилився дверима.

- Ааа, як гість кажеш? Ну то я тобі покажу куди йти.

Як взяв він ціпка та як вперіщить по спині лисячій. Замахнувся і по голові. Як схопиться лис, та давай через двері навтьоки, та на паркан. А чоловік швирнув ціпка і по лисові. Ледь зміг він втекти.

А вовк дивлячись на ту картину, стоячи біля хати, заливався сміхом.

Подякував йому господар, склав вовкові займанку. Попрощався вовк тай пішов.

Подивився він на ліс, посміхнувся, тай каже про себе.

- Отож тобі лисе. Добро за добро.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.