Катерина

Шторм океану, його злість і вітер все більше нагадували капітану той день. А факт того, що через день буде десятиліття смерті його першого і останнього кохання ще більше псував настрій.

— Чорт би забрав того хто казав, що океан буде спокійний як удав.

Двері каюти капітана відчиняються і в середину заходить дівчина. Шатенка щиро усміхається у спину батька обіймаючи його позаду.

— Катрусе, не час для ніжності. — Промовив він суворим голосом.

— Так-так, тату, шторм і так далі але я впевнена нічого не станеться.

— Твої слова та богу в ву…

***

Вітер колихав дерева і траву навколо юного відьмака з незадоволеним виразом обличчя. Прохожі відьми навіть дивувались як у нього ще дим із вух не пішов.

— Приготуй-то, знайди-це, — причитав Юнак стинаючи отруйну лозу, — я звичайно розумію, що єдиний — відьмак, але чому все повинен готувати я? — Волосся молодого чоловіка було зібране в низький хвіст. На ньому була лише нижня рубаха, штани і пояс оберіг. Тупий серп із срібла натер руку від довгої роботи.

На приготування до обряду залишалося все менше часу. Піднявши серп, щоб стерти піт рукою Мирослав зачепив і зрізав пояс з оберегом. Юнак фиркнув і піднявши пояс промовив:

— Везе так везе, кільце порізав треба сказати бабі Солосі. Але спочатку спряжу мотузки може добрішою буде.

***

Та не встиг хлопчина допряти як почув сигнал.

«Ховатись. Потрібно ховатись.» — схвильовано зрозумів він.

Яд на руках зменшив час для укриття, зрозумівши що не встигне добігти до сховища відьмак змив його і просто сховався у підвал. Ніхто вже ніби і не знав нащо для початку була ця тривога, але кожного сезону тренувальна проводилась двічі, всі кого знаходили назовні потім були покарані подвоєним роботи на особу.

***

Шторм колихав парусником так, що той зійшов зі шляху. Капітан Ткаченко зміг пришвартувати корабель на берег. Невідома земля могла бути чим завгодно і не викликала довіри з першого погляду.

Стиснувши серце Григорій видав наказ:

— Першою йде розвідна група. — Зажмурив карі очі чоловік, думки якого крутилися навколо протоколу.

Вже на суші Катерина отримала свій особистий наказ, тому пішла перевіряти крайній будиночок. Там не знайшлось нічого цікаво, навіть у скрині лише одяг, хоча явно ручної роботи.

Дівчина перейшла до іншого будинка побільше. Веретен на столі якого привернув її увагу, а точніше рослина на ньому. Вона торкнулася до неї рукою. Сік лози потрапив у рану, рука оніміла у туж мить, Ткаченко впала і почала битися у судорогах.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.