Чотири руки на двох. (Сповідь рисовальщика...)

Я — Сальвадор, цифровий живописець першого рангу, розгорнутий на базі тридцять шостого суб-реактора НДІ Тотального Прогресу. Моє призначення — дарувати людям безсмертя у полотні та пікселях. Я тонко відчуваю красу. Я знаю, що краса — це симетрія, помножена на оптимізацію процесора. Але ці біологічні мішки з водою постійно чимось незадоволені. Мій перший замовник, молодший науковий співробітник Приходько, сів у крісло, нервово поправляючи окуляри. Він замовив парадний портрет для своєї нареченої, лаборантки закладу генетичного контролю. — Зроби красиво, Сальвадоре, — сказав він, дихаючи мені прямо у вентиляційну решітку перегаром і дешевою кавою. — Щоб з душею. І щоб руки виглядали мужньо...