КОРОНА

Присутність гниття завжди була для Етьєна чимось буденним. У його ремеслі — посеред брудних, затиснутих стінами середньовічних провулків міста Октер — уміння перекривати сморід нечистот і розкладання витонченими ароматами мускусу, амбри та сушеної лаванди вважалося справжньою магією. Але восени тисяча триста сорокового року місто накрила інша магія — безіменна, чорна, що прийшла нізвідки. Вона не була схожа на звичайну чуму. Хвороба діяла вибірково. Одних вона перетворювала на гнійні трупи за лічені години, інших же лишала жити, але безповоротно випалювала їхній розум. Ті, хто вижив, блукали вулицями з порожніми, скляними очима, шепотіли слова невідомою мовою і будували дивні, геометрично неправильні споруди зі сміття та каміння, підкоряючись єдиному, невидимому хору...