Різні характери

На перший погляд люди однакові – голова, дві руки, дві ноги. Характери різні, проте, те що його успадковують – спірне питання. Ти хочеш бути сильним – що ж, спробуй. Ти хочеш бути розумним – це не від тебе залежало. Хочеш бути хитрим, – що ж спробуй, може вийде. Ти хочеш знущатися з людей, хто тобі заважає. Службовець вранці прокинувся в поганому настрої та ще й цей дощ за вікном. Хмурить брови, з язика зриваються неподобні фрази, а він же йде керувати людьми. Прийшовши до свого кабінету, відразу викликає підлеглого на килим червоний. Чому червоний, та тому, що те що він говорив ще вдома, буде озвучувати. Підлеглий стане під колір його килима. Як він дійшов до цієї посади, історія замовчує. Це характер? Та ні, це щось інше.

На директора «нашого» погода зовсім не впливає – у нього завжди поганий настрій. Прийшовши до свого кабінету, викликає працівника, за традицією, на килим червоний. Говорить дуже тихо, можна сказати пошепки, змушуючи до нього прислухатися. Дивлячись на нього і бачачи, що той уже почервонів, повідомляє: «Говоріть максимально голосно, у мене поганий слух». І працівник починає… Це характер? Та ні, це щось інше.

А ревнивці, з яких сипляться іскри. Ми не заглядатимемо в цю темну прірву. Адже історії попереджають. Це характер? Та ні, це щось інше.

Характери справжні – дорогоцінні камені, яких не так і багато.