Цінність

-Ти найцінніше, що в мене є,- сказала якось мама, коли я ще малою бігала біля неї і заливалася сміхом.

Я зупинилася лише на мить, посміхнулася й побігла далі. Зараз я б сказала малій собі зупинитися на довше. Треба було спинитись хоч на хвилину, схопити її – ту примарну цінність - і не відпускати.

Світ змінився. Я виросла. Мама більше так не посміхається. Вона більше так не говорить. Ніхто не говорить. Можливо, говорити важливим людям про їх цінність просто вийшло з моди. А може, свою цінність я просто загубила. Можливо, вона випала з кишені, коли я спіткнулася біля хлібного магазину? Або висковзнула, коли я передавала решту в автобусі. Чи розтанула під осіннім дощем, доки я бігла дорогою серед калюж. Можливо хтось її знайшов? Якийсь перехожий, що таким самим холодним ранком спішив на роботу, тримаючи пластянку із запашною кавою, що абсолютно точно мала принести хоч трохи енергії. Тоді, можливо варто надрукувати плакат із проханням повернути цінність власниці за вказаною адресою? Я б запропонувала винагороду без жодних роздумів, бо здається, жити без цінності важче, ніж я думала. Насправді, мені здавалося, що найгірше це загубити ключі від дому. Особливо, коли холодний вітер пробирає до кісток, втома змушує очі пекти, а пальці все ніяк не можуть знайти заповітні ключі серед купи такого потрібного мотлоху в сумці. Але що як ключі є? Що як мерзнути надворі не доводиться? Можна спокійно зайти до квартири, зняти пальто, скинути чоботи й нагріти чай, але всередині залишиться так само холодно й пусто, ніби ніколи й не заходив досередини? Ніби так і стоїш на порозі, шукаючи у сумці серед мотлоху й старих чеків те заповітне щось, таке потрібне саме зараз, а знайти не можеш.

Можливо, я стану ціннішою, якщо візьму ще один проєкт на роботі. Або посміхнуся ще одній людині на вулиці. Чим взагалі вимірюється цінність у дорослому житті? Цінність громадянина у сплачених державі податках? Може моя цінність вимірюється кількістю зароблених грошей? Я приношу більше користі коли більше заробляю чи коли витрачаю? Може та цінність вимірюється кількістю пройдених за день кроків? Я ходжу багато, це рахується? Треба кілометри чи можна рахувати цінність у метрах? Чи може у літрах зекномленої води? Чи можна сказати, що сьогодні я на три літри цінніша? Може цінність у тому, скільки води я п’ю на день? Півтора літри достатньо. Півтора літри цінності це багато чи мало? Якщо випити усі вітаміни і дбати про здоров’я, цінність, як робочої сили підвищується. Здоровий робітник- цінний робітник, потрібний робітник.

Якщо раніше лягти спати і раніше прокинутись, я буду більш цінною зранку? Я більше зроблю, зароблю відпочинок, випрошу його сама в себе, зараз усі так роблять. Хороший сон – це запорука вдалого дня. Лишилося тільки навчитися зупиняти кошмари і просинатися без тривоги. Цінність падає, якщо починати ранок з поганих думок, ви знали? То може за один день я втратила більше цінності, ніж змогла назбирати за роки ранніх підйомів?

Може, якщо взятися за генеральне прибирання, то цінність знайдеться? Може вона закотилася під диван або впала з робочого столу. Кажуть, щоб щось знайти треба очистити простір. Тоді можна буде побачити те, що шукаєш. Якщо я попрацюю ще трохи, зроблю трохи більше, постараюся ще трохи, може, тоді я побачу її, цю цінність? Може, прибираючи, побачу її запилену серед шкільних грамот, старих дипломів і нагород. Може вона чекатиме на мене у купці фотографій, повних усмішок та сміху. А може, вона так само шукає мене, як я її. Може ми обоє не можемо знайтися і блукаємо, сподіваючись одного разу таки воз’єднатись. І може тоді, одного дня, якогось сонячного ранку, я таки побачу її. Можливо, ми зустрінемося в дзеркалі. Можливо тоді мої очі здивовано скануватимуть простір, не розуміючи, що змінилось. Зміни будуть надто великими, щоб їх не помітити, а в той же час, надто крихкими. Такими, що їх захочеться бережливо тримати тремтячими пальцями, тримати міцно, як ніколи. І, можливо тоді, більше ні я, ні моя цінність більше не загубимося.