Склоріз

#нове_написане_письменницьке_бінго_N3 ну це суто моя тема: треба, щоб герой отримав в кінці твору все, що хотів, а потім після крапки написати те, що у нього відбувається через рік…

Ось і вийшов міні детектив)

"Склоріз"

Детектив Харченко, стоячи біля вікна у своєму кабінеті, повільно перемішував гарячу каву у горняті. Вдихав гірко-ванільний аромат і дивився на золотаву осінь за вікном. На робочому столі вже не було розкладених фотографій з місць злочинів, а дошка розслідувань, яка колись майоріла червоними нитками, тепер слугувала просто дошкою для робочих записок та нагадувань про планові наради чи незначні злочини . Рік безсонних ночей залишився позаду. Він нарешті почав спати більше п’яти годин на добу і навіть навчився не здригатися від кожного дзвінка міського телефону.

На зап’ястях маніяка «Склоріза» - кайданки, він сам – за гратами. Нелюдь, яка кошмарила все місто, отримав довічне.

Рік минув непомітно — з тих самих пір, як на зап’ястях «Склоріза» затиснулися кайданки.

Дзвінок пролунав о шостій вечора, коли кабінети відділу вже порожніли.

— Детективе, це черговий. У нас виклик на східну околицю. Паркова зона.

— Це не моє чергування, — відповів він звичною фразою, вже збираючись накинути куртку.

— Я знаю... Але патрульні кажуть, вам краще глянути самому.

Через пів години він уже стояв біля жовтої огороджувальної стрічки. Вечірнє повітря було вогким і прохолодним, а ліхтарі вихоплювали з темряви постаті криміналістів. Детектив повільно підійшов до тіла, що лежало під старим кленом.

Він ще навіть не нахилився, але серце вже прискорило ритм, відчуваючи щось незримо знайоме. А коли експерт відгорнув край захисної плівки, у роті детектива пересохло.

Позиція тіла. Рівний, майже хірургічний розріз на лівому зап’ясті. І крихітна скляна фігурка птаха, акуратно вкладена в долоню жертви.

Дванадцять граней. Жодного відбитка. Унікальний почерк, про який ніколи не згадували в пресі — цю деталь слідство свідомо приховало від публіки під час судового процесу.

Детектив повільно дістав із кишені телефон, звелів експертам заморозити обстеження території й набрав номер слідчого ізолятора строгого режиму.

— Говорить детектив, — його голос звучав чужо й відсторонено. — З'єднайте мене з блоком максимальної безпеки. Я маю переконатися, що засуджений... у своїй камері.

У слухавці клацнуло, і поки йшли довгі, важкі гудки, детектив дивився на скляного птаха в долоні жертви. Рік тому він був упевнений, що посадив за ґрати справжнього монстра. Але зараз перед ним постало лише два варіанти: або у «Склоріза» з'явився привид, який знає занадто багато... або справжній ляльковод увесь цей час залишався на волі...