"Як сестри"

Марійка поставила на стіл порцелянові чашки. Три штуки. Золота облямівка блищала у світлі люстри, як і завжди, коли вона приймала гостей.

— Настічка, ти просто мусиш спробувати цей пиріг, — Марійка щедро відрізала великий шматок вишневого пирігу, поклала на тарілку подруги і облизала свій липкий коротко острижений нагідок. — Вадим каже, що в мене нарешті вийшло те саме ніжне тісто, як у його мами. Правда, любий?

Вадим не одразу підвів очі від свого телефону. Його пальці швидко пробігли по екрану, після чого він перевернув гаджет екраном донизу й поклав поруч із серветницею.

— Так, сонечко. Дуже смачно, — м'яко відповів він і всміхнувся дружині.

Настя повільно крутила в руках свою чашку, спостерігаючи, як Вадим спокійно простягає руку й бере з тарілки полуницю.

— Ви такі милі, — тихо мовила Настя, звівши погляд на Вадима. — За стільки років шлюбу — і жодної краплі побутової втоми. Вадиме, ти досі дивишся на Марійку так само, як у день весілля.

Вадим на мить замерз із полуницею біля губ, а потім легко засміявся:

— Ну а як інакше? Марійка — мій надійний тил. Без неї я б не витягнув той важкий об'єкт минулого місяця. Пам'ятаєш, люба, як я тиждень практично жив у офісі й повертався о другій ночі?

— Ой, не нагадуй! — дружина співчутливо зітхнула й погладила чоловіка по плечу. — Він у мене такий працьовитий. Навіть у вихідні доводиться їздити на «екстрені наради». Настя знає, я тобі розказувала — минулої суботи він через той збій у системі навіть телефон у машині забув, ледве додзвонилася.

Настя в цей момент зробила ковток кави, прикриваючи губи. Її погляд зачепився за ліву руку Вадима — на великому пальці червоніла свіжа, ледь затягнута подряпина від довгого манікюру і подивилася на свої довгі червоні загострені нагідки, як у пташки-хижака.

— Так... пам'ятаю, — мовила Настя, опустивши очі. — Субота була справді насиченою.

— А от і нічого сміятися! — Марійка грайливо посварилася пальцем на чоловіка. — До речі, Вадиме, я нарешті знайшла той парфум, який ти мені подарував минулого тижня. Пам'ятаєш, ти сказав, що це новий жіночий аромат від Tom Ford, який тобі порадили в магазині?

Вадим ледь помітно ковтнув слину, але обличчя його залишилося спокійним:

— Сподобався? – запитав він хриплим гололсом.

— Він чудовий! Але уявляєш, яке збіговисько обставин? — Марійка щиро сміялася, розкладаючи серветки. — Вчора я зайшла до Насті в гості, а від її передпокою пахне точно так само! Один в один! Я ще подумала: треба ж, які схожі смаки у мого чоловіка і моєї найкращої подруги!

Настя затамувала подих. Вона повільно поставила чашку на блюдце, чекаючи, що зараз пролунає наступне запитання. Вадим теж закляк, його рука над серветницею напружилася.

Марійка тим часом встала зі столу, взяла порожній кавник і радісно мовила:

— Це все тому, що ми з Настею вже як сестри! Навіть парфуми однакові подобаються. Я зараз зварю ще трохи кави, а ви поки доїдайте пиріг!

Вона весело попрямувала до кухні, і двері за нею зачинилися.

У їдальні запанувала повна тиша. Вадим повільно видихнув, підвів очі на Настю, простягнув руку через стіл, і легко на кінчик свого пальця намотав локон її довгого шовкового волосся, який весь цей час його заворожував.

Настя не відсторонилася, лише посміхнулася його руху, спостерігаючи, як з кухні доноситься дзвінкий голос найкращої подруги:

— Настюш, тобі два шматочки цукру, як завжди?...