Подорож у Львів

Поїзд зупинився, і письменник вийшов з вагону. Він приїхав у місто презентувати свою книгу на книжковому ярмарку. У приміщенні вокзалу до нього підійшли кілька таксистів і запропонували довести до центру. Зовні ранок вже поволі брав своє, але ліхтарі у старовинному стилі ще яскраво світилися.

- Як доїхати на площу Старий Ринок? - запитав він у лисого чоловіка в білій кофті і окулярах.

- Можу вас довести.

- Та не потрібні мені ваші послуги, я запитую, як проїхати на громадському транспорті! - нервово відповів письменник. - Мені потрібно до готелю, а ви, я бачу, людина інтелігентна.

У поїзді він не спав, декілька разів прокручував у голові презентацію, передчував зустрічі зі знайомими письменниками. Хоча він склав план поїздки заздалегідь, але в останній момент змінив його. "Та й коли ці плани здійснюються?" - думав він.

- Вам потрібно сісти на десятий трамвай, вийти на Городоцькій і сісти на двадцяту маршрутку. Вдалої поїздки!

- Дякую.

Чистий вагон трамвая був майже пустий, попереду сиділа пара - хлопець з дівчиною, подорожуючі. Він у тілі, з короткою борідкою, вона у сонцезахисних окулярах і білому пальто.

- Купиш мені тюльпани? - тихо прошепотіла вона йому на вухо.

- Але ж ми домовлялися поїхати у музей вина.

- Ну купи, Сергію, - продовжувала благати вона. А потім поїдемо у музей. Доречі, моя мама просила привезти їй пляшку вина.

- Дивись оно який будинок, йому не менше ста років. У Харкові таких нема.

Письменник вийшов з трамваю за кілька зупинок у центрі міста. Повітря було вогке і м'яке - не таке, як в його місті, за прогнозом мав бути дощ. Він проходив старовинні будівлі, на перших поверхах яких були крамниці і кав'ярні, а поруч стояли великі скляні коробки магазинів. Бруківка підіймалась вгору і виходила до церкви з високими шпилями. Це був костел святих Ольги і Єлизавети, з великими арками-нішами, високими гострими склепіннями і зеленим дахом.

Він сів на автобус і доїхав до площі Старий Ринок, готель розташовувася у невисокому будинку. Замовив у невисокої дівчини, консьєржки, каву, і пішов у свій номер. Через кілька хвилин кава була готова, але виявилась із сахаром, а він не пив із сахаром, тому попросив дівчину зробити нову.

Письменник сів на ліжко і обдумав план дій, п'ючи каву з пластикового стаканчику. "Так, презентація о 14 годині, треба подзвонити Івану, - це був його менджер у видавництві, - а потім можна погуляти по Львову". Він відкрив документи у смартфоні і подивився план свого виступу, потім дістав з сумки кілька екземплярів своєї книги, на обкладинці був широкий гірський масив, який тягнувся з півночі на південь, а внизу зеленіли рівнини. Книга презентувалась як новинка у жанрі темного фентезі. Його улюбленими жанрами були нон-фікшн і фантастика, тому він вже намітив собі книгу одного відомого фінансиста, книгу про фізичні вправи і збірку оповідань Станіслава Лема. "Ще б Марту зустріти" - подумав він. Марта - письменниця, з якою він познайомився на творчому вечері одного письменника у своєму місті. Вона захопила його своєю енргійністю і жвавістю і він почав слідкувати за нею у соцмережі, так він дізнався, що вона пише у жанрі підліткової прози. Вона була високою, з бровами, що виділяються і великою груддю, тому вона його дуже приваблювала.

Він поклав книги назад у сумку і пішов у душ, потім привів себе до ладу і вийшов з готелю. До презентації був ще час, тому він вирішив знайти пристойне місце щоб поїсти. На довгій вулиці з трамвайнною колією нікого не було, тільки чоловік на зупинці, він спитав у нього, як проїхати до центру. За двадцять хвилин він був біля оперного театру, порозпитував у перехожих, де можна смачно поїсти, одна жінка порадила ресторан "Галя балувана". Ресторан знаходився неподалік, усередині його зустріла офіціантка у елегантній білій сорочці з квітами і стрічками. Він замовив собі сирники у ожиновому соусі, вареники з сьомгою і картоплею і філіжанку кави. Він наслоджувався обідом і згадував пам'ятник Ромео і Джульєті і крамничку Львівського шоколаду, які пройшов, особливо йому сподобалось спілкуватись на чистій українській мові з перехожими. Місто полонило його і він думав, як за обідом у старовинних будинках обговорюються останні новини, розказуються польські анекдоти і випиваються численні чашки кави. Він поспішив розрахуватись і пішов до Палацу Потоцьких, де була презентація.

У палаці було дуже багато людей - і львів'ян, і тих, що приїхали на ярмарок. Але ще більше було книжок, стенди були як зовні - на вулиці, так і всередині. Ось директор найбільшого дитячого видавництва, а ось телеведучий, який презентує свою книгу, він підійнявся на другий поверх. Тут було багато знайомих літераторів і письменників, він зустрів Івана і зайняв своє місце для виступу.

"У книзі розповідається про планету, на якій живуть два народи, темні живуть на стороні, на якій завжди ніч, а світлі на стороні, на якій завжди день. У темних розвинулись технології, а світлі навчились чаклувати" - письменник продовжував, - книга називається "Між світлом і тін'ю". На великому гірському хребті, який розділяє зони постійної ночі і дня, висотою 10 кілометрів і шириною 1000 кілометрів, живуть люди, яких темні використовують як рабів. Головний герой - хлопець, якого забирають із сірої зони світлі, він закохується у дівчину, навчається магії і очолює повстання проти темних."

Презентація завершилась, кілька дівчат підійшли підписати куплені книжки, письменник полегшено зітхнув. Він походив ярмарком, повільно роздивляючись книжки, купив заплановані і вийшов на вулицю. Він погуляв біля Національного оперного театру, роздивляючись архітектурні візерунки фасаду, вже сутеніло, біля фонтану, підсвіченого синім місячним світлом, фотографувався народ. Він зайшов у McDonalds і випив чаю, почався сильний дощ, і він сховався у арці між домами. Поки він чекав, священник у чорній рясі зайшов усередину, поміняв важкі пакети у руках, і пішов далі.

Письменник вийшов з ресторану і пішов гуляти заплутаними вуличками. Він зайшов у книгарню і довго блукав її величезними залами. Треба було думати, як платити за житло, адже книги не дешеві, він вже витратив заплановану суму. Але він натрапив на книгу з письменницької майстерності і не встояв перед спокусою, купив. Якась бабуся на касі принесла стосик з 4 книг і відрахувала останні копійки, здавалось, все місто на деякий час збожеволіло від книг.

Письменник вийшов з книгарні, перейшов на інший бік проспекта, зазирнув через скло у аптеку, яка більше походила на музей з хімічними колбами і ретортами. Потім зайшов у магазин і купив мармеладних цукерок. Дівчата-продавчині були привітні і спритні, він навіть отримав цукерку у подарунок. Потім він сів на трамвай і поїхав на вокзал.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.