Музика (1)

Все це чітке чуття, туманний спогад.

Було у школі, десь-то п"ятий клас.

Чомусь ми всі товклись ув "актовій залі" - можливо в нас отам був урок малювання - а на сцені стояв рояльчик невеликий і дівчинка Наталя ("міс кляс" і перше кохання через кілька років) сіла та заграла щось просте.

В мені, пригадую, збурилося бажання й собі докласти та довести, що я також із нею спільно - здатен, можу, ладен - зблиснути, виокремитися з маси й долучитись, сягнути й засяяти до неї...

З п"яти до семи мене дико дресували на ф-но. Я збацав "Полюшко-полє" на чотири руки та мене прийняли до школи ім. Лисенка. Я грав альбом Анни Магдалени Бах і "Хвору ляльку" на сцені. А потім усе зірвалося.

Зараз мені було десь тринадцять - і я раптом зрозумів, що все незворотно втратив, забув, і не здатен повторити. Я більше нічого не вмію та не пам"ятаю. Жодної ноти.

Я був безпорадний.

Я не мав нічого показати Наталі.

Такий момент.