Жартун

Життя Миколи скидалося на зебру – чорні смуги чергувалися з білими. Щоправда перших часом бувало більше, або вони просто здавалися товстішими. Щоб остаточно не зневіритися, він намагався все сприймати з гумором, зводити драматичні моменти до жарту. Проте остання смуга виявилася настільки затяжною, що навіть це не допомагало, і Микола майже занурився у депресію.

А журитися було чого. Він випадково розбив улюблену мамину вазу і посварився з батьком. Його забули запросити на зустріч випускників з нагоди першої річниці закінчення університету. На роботі начальниця Лариса постійно його критикує за промахи в роботі, ставлячи за приклад нікчему Дениса. А Даринка, до якої Микола намагається залицятися, наче й не помічає його спроб.

Сповнений сумних думок, хлопець не завважив, як вискочив на пішохідний перехід на червоне світло, а коли повернув голову, побачив майже біля себе кабіну вантажівки. Микола аж дихати забув і примружився від передчуття потужного удару, але… нічого не сталося.

Він розплющив очі й побачив, що вантажівка стоїть там само. Власне, усі машини на дорозі завмерли. Навіть люди на тротуарі не рухалися, а зграйка горобців що пролітала над головою, просто зависла в небі.

Микола вирішив не випробовувати долю і ступив кілька кроків назад за бордюр, де мало не наткнувся на якусь бабусю. На відміну від інших, вона не гралася у «морську фігуру», а подивилася на нього цілком свідомо і промовила:

– Миколо, я давно за тобою спостерігаю і бачу, що ти заслужив на невеличкий подарунок. Відтепер, якщо в тебе трапиться якась несподівана халепа, ти просто зупини дихання, і все навколо завмре, а ти можеш виправити ситуацію. Коли побачиш, що все гаразд, просто сильно видихни. Але користуйся цим даром обачливо, інакше покарання не забариться.

– Заждіть, а Ви хто? – поцікавився Микола.

– Люди звуть мене Доля, – посміхнулася старенька. – А ну, спробуй видихнути, щоби перевірити, чи працює.

Микола так і зробив, а бабуся зникла, наче й не було її. У цю ж мить машини зірвалися зі своїх місць, люди знову почали ходити, а горобці полетіли геть.

Хлопець і собі пішов додому. Спершу рухався, мов уві сні. Думав, про те, що сталося, але вирішив, що то йому примарилося від утоми, адже такого просто не трапляється. Але того самого вечора сталася перша дивовижа.

Микола саме збирався повечеряти борщем, який зварила мама. Але коли взяв тарілку, аби перенести на стіл, то відчув, що вона надто гаряча. Від болю він розчепив пальці, й летюча тарілка попрямувала на приземлення. Хлопець тільки уявив, як заляпає червоним усю кухню, і від жаху аж дихати забув. Проте звуку удару він не почув. Подивившись додолу, Микола побачив тарілку, яка зависла за кілька сантиметрів над підлогою. Над нею стримів наїжачений борщ, наче він був не рідиною, а якоюсь желейною скульптурою. Хлопець вдягнув кухонні рукавички, нагнувся, і обережно став підіймати тарілку, збираючи всі згустки борщу, які розтягнулися по траєкторії падіння. І тільки, коли поставив летючий об’єкт на стіл, видихнув з полегшенням.

Світ знову наповнився звуками, час побіг своїм звичним ритмом, і Микола, нарешті, усвідомив, яка сила в його руках.

Відтепер в його житті почалася суцільна біла смуга. Щойно мало статися щось погане, він зупиняв час і «підкладав соломинки». Це добре допомагало в побутових умовах, чи десь на вулиці, але останнє, де це могло знадобитися, була робота. Микола ще не встиг уявити, як скористатися таким специфічним даром, аби просувати свою кар’єру. Але за кілька днів він випадково випробував нове вміння і в своєму офісі.

Хлопець саме вирішив зробити перерву і піти попити кави. Біля автомату вже стояло кілька людей – Денис із задоволеною пикою щось втирав трьом співробітницям. Микола натиснув на кнопку, але кави не отримав – автомат написав, що зерна закінчилися. Цю невдачу помітив Денис, який не забарився з оцінкою:

– Хто як працює, в того така й кава.

Дівчата захихотіли, а Микола від приниження захотів під землю провалитися і не дихати.

Враз запала тиша. Він обернувся до колег і побачив, що всі вони завмерли з дурнуватими посмішками. Особливо шкірився Денис. І в Миколи визріла ідея помсти. Він ступив до кривдника, зміряв його поглядом, а потім розщібнув йому ремінь і спустив його штани. Принагідно завважив, що той носить білі сімейки в червоні сердечка. Оце нездара! Зробивши свою справу, Микола став на попереднє місце і видихнув.

Світ знову ожив, а Микола вимовив заготовлену фразу:

– Зате я не ношу дурнуваті труси в сердечках!

Дівчата миттю помітили зміну в гардеробі Дениса і вибухнули реготом. Сам Денис не одразу второпав, що сталося, але прослідкував за їхніми поглядами і, забувши про свою каву, хутко нагнувся, натягнув штани і, червоніший, ніж сердечка на своїх трусах, вибіг геть.

Провчивши Дениса, Микола ще більше відчув свою силу і впевненість. І коли він побачив Даринку в коридорі, то вирішив таки запропонувати свою руку і серце.

– Миколо, іди працюй собі! Ти мені не цікавий, – відказала йому та і пішла геть.

Від розбитого серця хлопець дихати перестав. А світ довкола зупинився.

Микола неквапом наздогнав дівчину і став перед її нерухомою постаттю.

– Даринко, Даринко, а я тебе кохав… – зітхнув він і замислився, як би провчити кривдницю.

Не довго думаючи, він розщібнув їй білу блузку, виставивши на показ ліфчик. Можливо це їй трохи зіб’є пиху. Микола повернувся на своє місце і видихнув, очікуючи, що ж буде далі.

Дарина не одразу помітила зміну. Зробила ще кілька кроків, і тут з-за рогу їй на зустріч вийшла начальниця Лариса. Її очі враз стали круглими:

– Дарино, що це ти собі дозволяєш на роботі?

– Ой! – скрикнула та, гарячково защібаючи блузку. – Я не знаю, як це трапилося.

– Боюся, без догани тут не обійдеться, щоб такого більше не траплялося, – мовила Лариса, а потім поглянула на Миколу.

Той одразу перестав посміхатися, зробив вигляд, ніби тут ні до чого. Але Лариса подивилася на нього так, наче щось запідозрила. Хоча й не сказала.

Зрозумівши, що стріли амура в офісі не літають, Микола вирішив пошукати любові деінде. Пішов увечері на дискотеку. Трохи потанцював, щось випив, і вибрав собі дівчину в спокусливому топ-бандо й міні спідниці. Спробував метод Цезаря: підійшов, сказав,… отримав відмову.

Поки Микола очухувався від поразки, до звабливої незнайомки вже підбивав клинці якийсь мускулястий парубок. Але відпустити гордячку просто так наш герой уже не міг.

Зупинився час, а Микола поволі підійшов до потенційної пари. Помацав біцепси хлопця, подивився на чималий бюст дівчини і придумав. Обережно опустив верх топ-бандо, і чималі груденята опинилися на волі – дівчина була без бюстгальтера. Помилувавшись розкішними персами, Микола повернувся до барної стійки, розвернувся, аби подивитися виставу, і тільки тоді видихнув.

Тишу розірвала гучна музика, відвідувачі повернулися до танцю, а в тих двох сталася коротка, але драматична сценка. Парубок вирячився на принади дівчини, вона перехопила його погляд і дала сильний ляпас, після чого натягнула топ-бандо назад і з гордо піднятою головою пішла геть. Усе сталося так швидко, що ніхто більше й не помітив, як розсталися ті двоє. Тільки Микола отримав задоволення, відчувши себе вершителем доль.

Після вечора на дискотеці так важко вставати зранку. Але на роботу йти треба. Микола змусив себе припхатися в офіс, але працювати геть не хотілося. А тут ще й нарада відділу. Він мужньо тримався перші кілька хвилин, але потім голос Лариси його заколисав, і він прокинувся, тільки коли той голос назвав його ім’я:

– Миколо, ти сюди спати прийшов, чи працювати? Тобі зовсім не цікаві успіхи нашої компанії?

– Звісно, цікаві! – запевнив він, намагаючись зобразити найвищий рівень інтересу.

Лариса осудливо подивилася на нього і продовжила розповідати про «успіхи нашої компанії», демонструючи якісь великі графіки. А Микола відчув несправидливість – вона осоромила його перед усім колективом, а могла ж зробити вигляд, що не помітила, як він закуняв. І в його голові визрів план помсти.

Микола зупинив дихання саме тоді, коли Лариса стояла, простягнувши руку вгору, аби показати, як далеко має зайти графік у цьому кварталі. Хлопець устав зі стільця, пройшов повз інших слухачів, принагідно відзначивши, що реальний інтерес був на обличчях лише кількох із них, хоча всі намагалися незмигно дивитися на презентацію начальниці.

Тоді він став перед Ларисою і придумав, як зробити нараду цікавішою. Він розщібнув їй спідницю і спустив донизу. Цього йому здалося недостатнім, тому він ще й чорні трусики стягнув до колін. Здивувався, що низ живота у начальниці волохатий, а він очікував, що вона його голить.

І раптом Микола почув, як хтось клацнув пальцями. Він підвів голову і помітив, що Лариса на нього дивиться. Чи ні?

– Нажартувався вже? – запитала вона, чим остаточно розвіяла сумніви.

Микола з несподіванки аж відскочив. Обернувся на колег, але всі сиділи нерухомо. Обернувся до Лариси, а вона вже повернула свій одяг на місце і защібала спідницю.

– Але як так? – здивувався він.

– А ти гадав, що Доля тільки тобі робить подарунки? – мовила Лариса. – Вона нас випробовує, і якщо людина виправдовує сподівання, Доля прокачує її вміння до наступного рівня. Я, наприклад, можу робити ось-так.

Лариса клацнула пальцями, і Микола відчув, як його щось скувало. Він не міг поворухнути ані пальцем, але продовжував чути і бачити, що робить начальниця. А вона підійшла до нього і з сумом подивилася в очі.

– Я кілька днів за тобою спостерігала, що ти з іншими робиш ось так, – промовила вона і почала розщібати ґудзики на його сорочці, а він зовсім не міг опиратися. – Долі не сподобалося, як ти розпоряджаєшся її даром, і вона попросила його в тебе забрати, – продовжила Лариса, скидаючи з Миколи сорочку і стягуючи штани. – Особисто мені гидко це робити, але вона хотіла, щоб ти відчув на собі те, що чиниш іншим, – додала начальниця, стягнувши з бідаки труси.

Лариса відійшла, а Микола залишився стояти голий зі спущеними штанами і спіднім на очах у всієї нерухомої поки аудиторії! Він хотів попросити пощади, але голос його не слухався.

– Наостанок, трохи приємності. Ти ж цього хотів? – промовила Лариса розщібнула свою блузку і бюстгальтер, показавши свої перса.

Микола не знав, що й думати. Він стояв голий перед всіма своїми співробітниками, а поруч начальниця кидала на нього звабливий погляд і спокусливо водила руками по своїх грудях. Від побаченого хлопець відчув, як у нього внизу живота розповзається тепло, і з жахом усвідомив, що має чи не найбільшу ерекцію в своєму житті. І поки він це зрозумів, Лариса закінчила виставу, позащібала свій одяг і клацнула пальцями.

Ураз Микола відчув, що до нього повернулася можливість рухатися. А також до всіх інших! В залі панувала тиша, але час не завмирав. Усі дивилися вже не на Ларису, яка стояла біля зображення графіка, а на голого Миколу, що для них невідь-звідки з’явився за кілька кроків від начальниці.

Першим реготнув Денис, за ним не стрималися інші. Під суцільний галас, Микола відчайдушно намагався натягти спіднє й штани, але неслухняний пеніс заважав це зробити швидко. Потім він підійняв з підлоги сорочку і так з нею в руці вибіг за двері.

Більше його в офісі не бачили. Але кажуть, він влаштувався десь на іншу роботу, взявся за розум і став зразковим співробітником, знайшов там своє кохання, завів сім’ю і виховує двох дітей. А з Долею більше не жартує.

Суми,

2 листопада 2022 року