Кожному своє

Чоловік був злим: на охорону пішов немалий запас мани. Потрапивши в хол, де кроки супроводжувались специфічним звуком, через що відразу ж почув коли на сходах з'явився немолодий місцевий.

- Килим би покласти. - сказав гість.

- Пилозбірник. - відповів "абориген".

- Зате кривитися не треба. - відповів молодший.

- Правду кажуть, Бориславе, пащекувати ти гаразд. - сказав старший.

- Звідки знаєте? - запитав той.

- Моя робота знати про вискочок. Гармаш Борислав Юрійович, 1991 року народження, син вигнанки з збіднілої знатної родини, що входить в потужний рід. Був прийнятий в поліцію відразу після навчання, хоч мав низький рівень сили та дрібну магію записаний в оперативники, де керівництво не прогадало: через слабкі сили ти став твердолобий, пер до останнього і не раз доводив свою правоту збільшуючи чисельність в'язнів та мерців. - розповів місцевий.

- Якщо ви мене знаєте, дозвольте дізнатись ваше ім'я. - сказав той.

- Дубовий Ігор Іванович, дворецький та помічник пана Янського. - представився чоловік.

- Лестить, що помічник проведе до оракулу, не зловживати ж гостинністю. - сказав Гармаш.

- Нахабність через вуха лізе. - сказав Дубовий.

- Без бійки ніяк? - без надії запитав Борислав.

- Ти зробив собі ім'я, але твоя магія ніщо проти моєї. - відповів Ігор продовживши:

- Магія Ланцюгів: зашморг.

З його руки вилетіло ланцюгове лассо, але противник його уникнув прокотившись під ним. Гармаш з однієї карти створив кілька промовивши:

- Магія Таро: Місяць - залп.

Заряди вилетіли і Ігор викрикнув:

- Ланкова канонада.

З його пальців почали вилітати ланцюгові ланки, що вибухаючи знищили карти, але Борислав використавши це, змінив траєкторію двох останніх карт так, що одна з ланок відбившись в них потрапила в противника. Від удару той похитнувся і молодший наблизившись сказав:

- Магія Таро: Імператриця - Смерч мастей.

Вир карт зірвався в бік сходів розносячи перила і там повисла сіра хмарка, з якої вилетіли дві ланцюгові кулі, що змусило Гармаша відступити, а Дубовий крутячи кулями вигукнув:

- Магія Ланцюгів: Моргенштерни - віддалена атака.

Ухиляючись Борислав помітив що дорогий костюм того перетворився в лахміття і вигукнув:

- Магія Таро: Перевернута Колісниця - Страж.

Вдаривши в долоні він розтягнув бар'єр, яким стримав обидві кулі. Коли ж стало важче, той з труднощами звів руки відправивши кулі вгору, сказавши:

- Магія Таро: Блазень - Канатоходець.

Уникаючи ланцюгів Борислав вилетів на сходи, де прошептав:

- Магія Таро: Суд - Удар тридцяти шести.

Наблизившись таролог таки отримав удар в руку, але торкнувся грудної клітини противника. Відлетівши Дубовий не рухався, тому Гармаш зрозумів, що відбувся малим, дістав підвісок та використавши як маятник пішов за коливаням. Піднявшись до бібліотеки Борислав зітхнув, читати він любив, але мати таку було зась. Ставши він промовив:

- Магія Таро: Справедливість - Пошук.

Навсібіч розійшлась зеленувата сфера і одна з книжкових шаф втиснулась всередину. Зайшовши туди він потрапив у наступну кімнату заставлену зброєю. В дальому куті стояв чоловік нахилившись над столом.

- Ігоря не вбив?

- Ні, але довелося втихомирити. - відповів Гармаш.

- Він людина хороша, але недооцінює інших, я віддам оракула, але ти повинен дещо пообіцяти. - сказав господар.

- Що я маю пообіцяти? - запитав Борислав.

- Що річ буде замкнена на складі і нею ніхто не скористається. - відповів той.

- Я знаю здатності навіювання цього предмету, маю в чому перенести, лише дозвольте. - сказав таролог діставши коробку з темного дерева.

Господар з легким тремом взяв золоту чашу і майже кинув у коробку. Коли та закрилася видихнув з полегшенням сказавши:

- Багато хто хоче нею володіти: двоє вже слідкують за домом, в підвалі мотоцикли, на твій вибір, подарунок, мої люди авто доставлять.

Вибравши високий кросовик Гармаш підкотив до входу і просто вилетів з подвір'я.

Під'їхавши до чорного входу Борислав піднявся в кабінет керівника.

- З'явився: скільки відшкодувати маємо? - запитав той.

Таролог мовчки дістав коробку та відкрив, але коли старший захотів торкнутися, закрив і накривши другою рукою сказав:

- Магія Таро: Сімка жезлів - Вічний замок.

- Що ти зробив? - запитав той підірвавшись з крісла.

- Знешкодив артефакт: внутрішня частина скриньки з дерева чао-чао, зовнішня з залізного: повна протидія будь-якому впливу. - розповів Гармаш.

- Зніми його. - мало не заверещав керівник.

- Воно одностороннє, ніхто не зніме. - спокійно відповів Борислав покинувши кабінет.

Здавши амулет, вже в кабінеті він важко впав у крісло. Посидівши нерухомо декілька хвилин таролог підтягнув себе ногами до вікна, де розглядаючи вогні міста почув:

- Як ти?

- Почуваюсь як лимон, якого пропустили через м'ясорубку. - відповів Гармаш.

- Завдання ж ти виконав. - сказав голос з тіні.

- Це останнє моє завдання на цій посаді: готовий наказ про переведення. - сказав Борислав.

- І куди? - запитав голос.

- Подалі, в печінках вже ці сім'ї, клани та організації: прийняли у Відділ Приховування та Зачистки. - розповів він рівним голосом.

- Ти хочеш витрачати талант у ВПЗ? - запитав голос.

- Афіно, я втомився, що талант, коли сили немає: я зробив не так багато, а сили на другосортне заклинання немає. - відповів Гармаш.

- Ну "замок" через Сімку Жезлів мага першого рівня послабив би, а що говорити про сьомий. - сказала молода жінка, сідаючи на диванчик біля вікна.

- То домовленість. З малим запасом чарів боротися все важче: поки не переступлю нового ступеню сили в оперативниках мені нема що робити. - розповів Борислав.

- Я пропонувала прийняти пропозицію родичів, в них є тексти, що допоможуть тобі. - сказала Афіна.

- Я не збираюся йти до тих хто виставив мою матір за двері через мене ж. - відповів таролог.

- Забув що я до них відношусь. - сказала жінка.

- Тебе тоді на світі не було, ти інша, тебе терплять через колосальний запас сил. - сказав Гармаш.

- Ти чудова людина, але народився з малим запасом: пишайся тим що пробився на два рівні. - сказала жінка.

- На це пішло десять років, тому у ВПЗ мені місце. - відповів Борислав.

- Ти і місяця не витримаєш, але твоя справа. - відповіла Афіна.

- Побачимо, але йти до людей які викинули молоду матір через те що дитина мала малий запас чар не збираюсь. - відповів таролог.

Жінка було ще хотіла щось сказати, але змовчала дивлячись у вікно.

Переїхавши на нове місце Гармаш влаштовував собі кабінет, як до нього зайшов немолодий чоловік.

- Чим можу допомогти?

- Хотів побачити хто прийшов на моє місце: я від завтра на пенсії. - розповів той.

- Скільки тут пропрацювали? - запитав Борислав.

- Тридцять п'ять років на посаді, тут тихо, у верхній шафці дрібні розкриті справи, в середній серйозні розкриті справи, в нижній нерозкриті, сині закриті, жовті в розробці, бажаю удачі. - сказав чоловік подавши руку.

- Дякую. - потиснувши її сказав той.

Сівши в крісло, яке пообіцяв собі замінити, відкрив верхню шафку і побачив що та забита вщент, а позначки показували останні три роки. Зітхнувши Гармаш закрив її та відкривши середню побачив декілька тек, що лежали припалі шаром пилу. Посміхнувшись одним кутом губ Борислав закрив і ту, в нижній ж стояло з два десятка тек, чотири з яких були в жовтих. Він хотів взяти одну та загорівся комунікатор і динамік видав:

- Виїзд.

Наступний тиждень минув у виїздах, після яких були звіти, що закінчувалися словами "наслідків магічного втручання не виявлено". Приймаючи черговий звіт керівник сказав:

- Перевірку ти пройшов, направляю тебе у відділ Співпраці. Переглянь справи попередника, через два дні звіт на рахунок здачі в архів. - відповів той.

- Дозвольте йти? - запитав Борислав.

- Так. - сказав керівник.

Діставшись до кабінету новий слідчий сів у крісло і діставши папку взявся за читання, як в двері постукали.

- Увійдіть! - сказав Гармаш.

Всередину зайшов чоловік під сорок в линявих джинсах та флісовій куртці сказавши:

- Добре що тебе залишили.

- Теж так думаю, я до вас зайду, на термінах погано розуміюсь. - сказав Борислав.

- З радістю, коли центр був то до півсотні працівників було і група слідчих, а от дожилися. - розповів гість.

- Чому такі зміни? - запитав новенький.

- Відтік носіїв магії, тут все рід Сороковських тримав, посада була номінальна, але років п'ять тому їх спіймали на заборонених ритуалах, була невелика війна і рід розпався: багато хто загинув, декого покарали, інші роз'їхалися. Народ повертається і посада стала потрібна. - розповів судмедексперт.

- Цікаво, ви ж завтра на чергуванні, я б зайшов, розповіли ще. - запропонував Гармаш.

- Згода. - відповів той простягаючи руку.

Потиснувши її Борислав повернувся до справи, за якою сидів до кінця робочого дня. Закинувши рюкзак за плечі він відімкнув кріплення на передньому колесі мотоцикла. Хай і був грудень, але сніг не впав, а з замерзлими калюжами допомагало просте заклинання накладене на покришки, тому слідчий забув свою "октавію" в гаражі та пересувався на двох колесах: Афіна помітивши це подарувала йому шолом і рукавиці, повісивши на них ще декілька заклинань.

На ранок Гармаш перейшов до лабораторії

- Інокентію Павловичу, доброго ранку. - сказав той сідаючи.

- Давай без цього, при керівництві так, а для своїх Кеша. - сказав той.

- Прийняв, тоді я Бор. - сказав гість.

- Між нами навіть десяти років немає: і так вік своє бере, а то ще старшим себе почуваюсь. - сказав судмедексперт.

- Забули, так що по вчорашній історії? - запитав Борислав.

- Історія непроста: вони хотіли повернути мертвого. - відповів Кеша.

- Це неможливо, навіть в найсильніших магів заледве вистачить сил щоб підняти труп як ляльку, а то мислення та реакцію. - відповів Гармаш.

- Так і суть: їх було кілька. Сороковських мораль обходила стороною: вони зібрали сильних магів, які були готові ризикнути. Було майже готово, але хтось захотів присвоїти всю славу собі заклавши інших, проте формули нікому дістати не вдалося. - розповів судмедексперт.

- А ти, маг що працює з подібним, що можете сказати? - запитав Борислав.

- На світі багато артефактів і компонентів, властивості яких не вивчені, а їхні поєднання і поготів. - відповів той.

- Цікаво: ритуал звідки взявся? - запитав слідчий.

- Знайомий говорив, що рід довго шукав давній фоліант з інструкцією: років триста тому, кажуть, все вдалося, повернутий прожив ще років сто, поки не спалили. - розповів Кеша.

Сидячи за столом Гармаш нахилився над справою, що не була безнадійною: вбивство тридцяти двох річного мага другого рівня Юрія Бурого. Безлад в кімнаті та дрібні рани свідчать, що приходили по щось, але хазяїн не віддав, а відсутність межі пошуку вказує, що навряд було знайдено. За що можна віддати життя? Що має таку ціну? Чи може він нічого не мав? Провівши рукою по волоссю Борислав витягнув стару дошку, витер пил та вчепив посередині фото вбитого, з боку фото тіла, з іншого знак запитання на аркуші блокнота. Від роздумів його відірвав стукіт в двері.

- Увійдіть. - сказав він.

- Сподіваюсь я не завадив. - запитав керівник вказавши на дошку.

- Ні, я хотів здати звіт, але вас не було. - відповів Гармаш.

- Розумію, вирішив крутити справу? - запитав гість.

- Так, ті безнадійні, а тут є над чим працювати,

попередник навіть серйозно взятися не встиг. - розповів Борислав.

- Пам'ятаю, що робити думаєш? - запитав старший.

- Треба опитати сусідів, подати запит у місцеві звичайний та магічний відділи, а там по ситуації. - розповів підлеглий.

- Працюй. - сказав той і вийшов.

По обіді Гармаш осідлав мотоцикла доїхавши до невеликого кафе, де зробивши замовлення вивчаючи справу. Офіціантка ставлячи перед ним тарілку зиркнула на аркуш і зойкнула.

- Знайомий? - запитав Борислав.

- Так, це колишній хлопець моєї сестри. - пискнула дівчина.

- Я тобі за розмови плачу? Марш працювати! - пролунав голос збоку.

Та повернулась щоб бігти до кухні, але слідчий притримав її за руку і піднявшись сказав:

- Я слідчий ВПЗ, вона потрібна для надання свідчень.

Скрегочучи зубами той зайшов у кабінет, а Гармаш вказавши дівчині на стілець запитав:

- Як тебе звати?

- Софія Паламар, 19 років, восьмий рівень. - випалила та.

- Заспокойся, це не допит, я просто збираю інформацію. - сказав чоловік і побачивши стан дівчини продовжив діставши з гаманця візитку: - Давай так, ти допоможеш мені, а я тобі, в мене знайома керує мережею кафе і ресторанів, вона тобі місце знайде, але ти розповіси все що знаєш.

Повагавшись секунду дівчина забрала візитку і сказала впевненіше:

- Вона ваша троюрідна сестра.

- Магія Спорідненості, вражає, про майбутнє в поліції не думала? - запитав Борислав.

- Сил замало. - відповіла Софія.

- В мене сьомий, був дев'ятий. - сказав він.

- Допоможете? - запитала дівчина.

- Якщо захочеш. - відповів чоловік.

- Дякую, запитуйте. - сказала вона.

- Розкажи про нього що згадаєш. - сказав він.

- В загальному хлопець добрий, був, але занадто вже правильний, та й на гроші ласий. - відповіла Паламар.

- В чому це виражалось? - запитав Гармаш.

- В кімнаті не їж, за столом жуй з закритим ротом, не надягай приталені джинси, ти ж не хвойда. Він одного разу запросив до себе і там все мало не стерильно було, речі ніби під лінійку складені, а коли ми з молодшим братом в спальні перед телевізором відкрили чіпси, він посадив нас на кухні, ввімкнувши відео на телефоні. - розповіла Софія.

- А ставлення до грошей? - запитав Борислав відірвавшись від записника.

- Вони з сестрою часто сварилися і одного разу вона випивши зайвого розповіла про те, що він за великі гроші займався таким, що його не ув'язнити, вбити можуть. - тихіше розповіла дівчина.

- Ще щось? - запитав чоловік.

- Здається нічого, точно, його коти ненавиділи, у нас тоді Хмарка була, найспокійніша кішка я колись бачила, а вперше його побачивши кинулась і обличчя подряпала, кожен раз її в душовій закривали коли приходив. - розповіла Паламар.

Гармаш подивився на написане і сказав:

- Можете дати адресу вашої сестри.

Софія записала два рядки в записнику і посміхнулась.

- Як будеш дзвонити скажи що від Борислава, дякую. - сказав він встаючи.

- А їжа? - запитала дівчина.

- У вас можна з собою? - запитав чоловік.

- Зараз зроблю. - сказала вона.

Приїхавши за вказаною адресою він подзвонив у двері зробивши крок назад. Двері відкрилися різко і жінка вискочивши запитала:

- Невже за справу Юрка взялись?

- Звідки ви мене знаєте? - запитав Гармаш.

- Магія Пам'яті, колись бачила по телевізору. - пояснила та.

- Ви праві, Ліано, я працюю над справою вашого нареченого, можна задати декілька питань? - запитав Борислав.

- Так. - відповіла та запрошуючи його в квартиру.

Господиня поставила на стіл пиріг зробивши чаю вихваляючи нареченого, але не встиг слідчий з'їсти і половини шматочка, як запал згас і вона впала в крісло тихо схлипуючи.

- Візьміть. - сказав Гармаш, подаючи їй паперову серветку.

- Ви зрозумійте, він був хороший, але оце його прагнення заробити багато погубило його. Ще до знайомства він займався темними матеріями, магія маніпуляції допомагала, проте йому було мало, ми часто через це сварилися, але мене тягнуло до нього. Юра був не тутешнім, про свою рідню мовчав, навіть на опізнання їздила я. Було дуже важко, але те що маю наглядати за малими мене втримало. - виговорилась та.

- Я зроблю все щоб знайти хто це зробив. - сказав Борислав.

- Надіюсь, він часто був неправим, але не заслуговував на таке. - сказала жінка.

Покидаючи квартиру таролог вирішив не повертатися на роботу: повідомивши про це судмедексперта слідчий поїхав додому, де впавши на диван увімкнув телевізор не зрозумів як задрімав та задзвонив телефон.

- Ну як дівча, Афіно? - запитав Гармаш з ходу.

- Побачимо: влаштую на випробний термін. - пролунало зі смартфону.

- І на тому дякую. - сказав Борислав.

- Незабаром почуємось. - сказали на тому кінці.

Знаючи схильність троюрідної сестри до поганих передбачень чоловік труснувся і діставши пакунок з їжею пішов до мікрохвильовки. Закинувши до рота вареника він розклав на дивані фото і почав вивчати. Помічаючи дрібні деталі маг, вносив помічене в записник, не помітивши як тарілка спорожніла, тому швидко зробив замовлення діставши плитку шоколаду. Продовживши роботу він відчув вібрацію телефону і побачив повідомлення з невідомого номеру:

"Юрій забув його в нас, брат знайшов, нікому не сказав, а незабаром сталося нещастя. Софія."

Збільшивши емблему на перстні Гармаш, закинув пошук, але не знайшовши результату, дістав ноутбук і об'єднавши гаджети запустив спеціальний пошук. Побачивши результат Борислав запустивши його ще раз і побачивши той же результат провів рукою по волоссю сказав:

- Щоб мене качка копнула.

Швидко написавши листи у відділки, слідчий зберіг контакт і відписав Софії: "ваша сестра згадувала що Юрій був не місцевий, ви не знаєте коли він переїхав?". Поринувши у роздуми маг лише через певний час почув що у двері дзвонять. Піднявшись він забрав свою піцу та сівши на диван, побачив вхідне.

"Сестра розказувала що років шість тому, зустрічалися рік."

На жаль, обидва відділки нічого нового не додали, тому таролог знову поринувши в роздуми заснув і з легким риком прокинувшись від будильника та болю в суглобах. На роботу приїхав одним з перших, тому привітався з Кешою приймаючи чергування.

- Твоя робота робити розумне обличчя, поки не з'явиться питання, але це рідко. Дрібницями займеться стажер. - розповів судмедексперт.

Повернувшись в кабінет Гармаш додав аркуш на дошку, як задзвонив внутрішній телефон і пізнавши слухавку почув:

- Нова справа, знайшли тіло, просять щоб виїхав слідчий.

- Причина передавання структурі? - запитав Борислав.

- Тіло знайдено звичайною людиною, потрібно втручання вашого рівня. - відповів голос.

- Прийнято. - сказав слідчий.

Їхати довелося до іншого кінця міста, де піднявшись в багатоповерхівку таролог вже не здивувався побачивши Афіну, сказавши:

- Завжди дивувався твоєму чуттю на погане.

Жінка вдарилася в його плече обличчям і заплакала. Гордовита і гостра на язик Афіна Гончарівська, одна з "перельних гончих" роду схлипувала як дитина. Провівши рукою по її золотавому волоссю, сплетене в тугу косу в знак скорботи, сказав:

- Ходи сядемо.

Посадовивши жінку за стіл Борислав налив їй води та пішов до місця злочину. Зайшовши в кімнату слідчий скригнув зубами побачивши знайому картину: навкруги хаос з розкиданих речей, битої кераміки та витягнутих з корінням квітів, а молода жінка лежала на купі речей широко розкинувши руки здивовано дивлячись вгору.

- Коротка Іванна, 23 роки, п'ятий рівень, маг вогню. - пояснив судмедексперт.

- Причина смерті. - запитав таролог.

- В неї поламані ребра, але швидше за все вона падаючи вдарилася головою в статуетку. - відповів той.

Хруснувши пальцями Гармаш промовив:

- Магія Таро: Зірка і Місяць - Місячна дорога.

Озирнувшись навколо він помітив легку сіру димку, яка вела в двері. Пройшовши за нею на дах, де стрибаючи на сусідній він почув тріск і навколо затягнуло димом. Сховавши обличчя в лікті Борислав рвонув уперед і вивалившись впав на коліна закашлявшись. Коли ж підвівся то завіса зникла, а путівця не залишилося. Лайнувшись маг повернувся в квартиру, де вже виносили тіло. Пропустивши їх слідчий натрапив на Афіну, яка тихо сказала:

- Хочу тобі дещо показати.

- Ходімо. - сказав той.

Пройшовши у кімнату жінка вказала на імбирного чоловічка, що лежав посеред столу.

- Різдво на носі, практикувалась. - відповів Гармаш.

- Ви не були знайомі: в неї алергія на імбир, була: запах дихання ускладнював. - розповіла вона.

Закінчивши зі звітом слідчий зайшов до судмедексперта.

- Ти вчасно, ось звіт. - сказав Кеша.

- Скажи на словах. - попросив Гармаш.

- Причина смерті: удар потилицею об статую, в декількох місцях пробиті легені, але це не головне: я знайшов фотографію. - розповів той.

- Фотографію? - запитав Борислав.

- Група людей, напевно, вона для неї була важлива, якщо ховала в спідньому. - розповів судмедексперт.

- Вона тут? - запитав слідчий.

- Тут, хотів занести пізніше. - відповів той.

Переглянувши обличчя він аж запнувся побачивши попередню жертву. Скориставшись принтером Гармаш зробив копію та потиснувши Кеші руку піднявся до себе, де побачив Афіну.

- Користуєшся своїм пропуском? - запитав Борислав.

- Так швидше, з тобою хочуть поговорити. - сказала вона.

- Повернення до родини я не планую, справи є. - сказав слідчий.

- Вони дадуть інформацію. - сказала жінка.

Видихнувши він запитав:

- Коли і де?

- Зараз, внизу машина. - відповіла Афіна.

- Швидше почнемо швидше закінчимо. - сказав таролог.

Спустившись вони сіли до чорного "мерседесу", який рушивши майже відразу взяв швидкість.

- Передала моє прохання водію? - запитав Гармаш.

- Ні, просто їдемо за місто, економічніше. - відповіла Афіна.

- Треба повідомити що поїхав, шукати будуть. - сказав Борислав.

Перекинувшись кількома фразами він краще всівся та мовчав всю дорогу. Під'їхавши до приватної садиби, що більш була схожа на замок. Вони вийшли та на ґанку їх зупинили охоронці.

- Зброя чи вибухові засоби? - запитав вищий.

- Маю, але я при виконанні. - відповів таролог відгорнувши плащ показуючи кобуру.

- Тоді я вас не пропущу. - сказав охоронець.

- Я вам потрібен, а не ви мені, назад відвезете? - запитав Гармаш.

Тут підійшов другий і запитав:

- Чого сперечаєшся, в тебе мозок є?

- Донора шукаєш? - запитав Борислав.

- Рот в стоматолога відкривати будеш. - сказав другий.

- А ти біля ширінки. - відповів таролог.

- Ти хворий? - червоніючи запитав другий.

- А ти лікар? - запитав Гармаш.

- Корону зніми. - сказав той.

- Почисти хочеш? - запитав Борислав.

- Раунд, Тарас, відведи в зал. - сказав з балкону сивий чоловік.

Перший охоронець повів їх до великої кімнати, де таролог впав на диван помітивши як з ніші вийшов чоловік.

- Весь в батька, язика за зубами не тримаєш. - сказав той.

- Я ж "брак", вигнанець, через якого сім'я прокляла матір, етикетів не знаю і всяким мовчати не буду, діду. - сказав Гармаш.

- Часи такі були, ми пропонували вернутись, онуче. - сказав той.

- Валентине Богдановичу, і ті, хто за вами стоять, пропонували мені повернутись коли вивідали які я маю сили, але я не збираюсь бути одним з сорока восьми "гончих гвардійців", еліти воїнів роду. - виговорився Борислав.

Тихо відкрився прохід, що маскувався під зеркало, з якого вийшов чоловік за сорок в супроводі однолітка слідчого.

- Впевнені? - підскочивши запитав Валентин.

- Так, представ. - сказав старший.

- Бориславе, це Мирний Роман Ігорович, нинішній голова нашого роду, поруч його охоронець та майбутній чоловік Афіни Франсуа Лезард. - сказав той.

Та Гармаш дивився не на них, а на жінку, яка відвела погляд як тільки він поглянув на неї.

- Я щасливий бачити тебе, чув про тебе і шкодую що через необачну політику попередника твоя сім'я була вигнана… - почав голова, але таролог перебив його:

- Я тут у справі: сімейні ідеї мене обходять, я готовий вас вислухати і поїхати робити свою роботу.

Запала тиша, лише Франсуа крізь зуби промовив:

- Фіс депют (сучий син французькою).

- Ле кан (мудак французькою). - сказав Гармаш.

Вираз француза виражав злість та здивування, від чого Афіна пирснула, Валентин Сергійович ж посміхнувся кутом губ.

- По справі щось розповісте чи витягнули для відродження сім'ї? - порушив тишу Борислав.

- Я ж казав, в батька, Данка, бідося, так кохала що по характеру повну копію народила. - сказав Валентин.

- Але в того хоч четвертий рівень, був. - сказав Франсуа.

Афіна сіпнулась щоб стримати брата, але той не змінив пози, але від погляду пробирали дрижаки.

- Ходімо, онуче, розповім що знаємо. - сказав організатор поклавши руку тому на плече.

Зайшовши в кабінет слідчий налив повну склянку води і випив в два ковтки.

- Молодець, стримався. - сказав старший.

- Магія Творення третього рівня, розмазав би, інші методи знайдуться. - сказав молодший.

Махнувши головою той пройшов до столу та діставши папку сказав:

- Іванна мала достатньо сили та потужну магію, але в бойових навичок не має: її магія шкодила їй самій і тому навряд могла спровокувати злочин. Цікавішим є її батько: Короткий Назар Вікторович, це копія справи, можеш забрати. Маєш його пам'ятати, твій йому поразку наніс: охолоджені "віхолою" твого батька вогняні големи того в садку стоять.

- Звідки ви знаєте? - запитав Гармаш.

- Мало хто знає, але я допомагав твоїм батькам, хоч через Юру це було важко, навіть пістолет в твоїй кобурі мій подарунок: задля легенди ти мав нас ненавидіти. - розповів той.

- Батько передав сказавши що це спадок від важливої людини. - останні слова вони сказала вдвох.

Гармаш був шокований, а дід продовжив:

- Я вже не боєць, живих синів не маю, тому він по праву твій, ініціали співпадають.

- Кому він належав? - запитав Борислав.

- Моєму батьку, Гнутому Богдану: свого часу погуляв він з махновцями "білих" магів бив, потім з петлюрівцями "червоних". Навіть брата не пожалів, що в чекісти пішов, ним же добив, смертельно поранивши в бою. - розповів Валентин.

- Ну і предки, нічого не скажеш. - сказав Борислав.

- Подивись родовід: зрозумієш що не тільки в батька пішов. - сказав той.

- Думаєте вона поплатилась за батька, до речі, ви знаєте хто на фото? - запитав Гармаш передавши аркуш.

Надівши окуляри той відповів:

- Другий зліва без сумніву Назар, інших не знаю.

- Ясно. - сказав слідчий.

- Буду радий поспілкуватися. - сказав старший.

- Справу завершу, то обов'язково. - відповів молодший подавши руку.

Потиснувши її Валентин сказав:

- Тебе відвезуть.

- Дякую. - відповів Борислав.

Приїхавши у відділок слідчий запустив розпізнавання облич та отримавши результат почав перестановку на дошці. В очі одразу кинулися два періоди вбивств: два роки тому та той що почався три місяці тому. Закінчивши таролог почув стук і сказав:

- Увійдіть.

- Я дещо приніс. - сказав Кеша.

- Що за роздруківка? - запитав Гармаш.

- Проявилось на іншій стороні тої фотографії, коли я випадково нагрів її: я не знаю що то таке. - відповів той.

- Я знаю. - сказав Борислав відкривши на телефоні фото.

- Імбирне печиво? - запитав Кеша.

- Так, в останньої жертви була алергія, а воно лежало серед уламків. - розповів слідчий.

- А в інших справах? - запитав судмедексперт.

- Слідчі, напевно, не звернули на таку дрібницю уваги. - відповів таролог.

- Дозволь передивитись, хоч допоможу? - запитав той.

- Будь ласка, але хочеться довіряти братам Грімм. - сказав Гармаш.

- Ти про що? - запитав Кеша.

- Їх називали махлярами, але вони були вмілими магами і багато чого описали в казках. - відповів Борислав.

- То не їхня казка і ти думаєш що їжею можна оживляти людей? - запитав судмедексперт.

- В них казку вирізали: тепер, на якій з'являється нове життя. Для людей того часу це могло бути поштовхом. - роздумував слідчий.

- Цікава теорія, до речі, я пам'ятаю жінку з першого фото, мене викликали, колега був зайнятий. - розповів Кеша.

- Що скажете? - запитав таролог.

- Відчуття що по ній від шиї до поясу каток проїхався, печиво якщо і було то знайти зась, її чоловік з глузду зійшов, довго не хотів її віддавати нищачи все, а потім втік, був спійманий та засаджений в психлікарню. - розповів той.

Полишивши роздуми Гармаш підтягнув ноутбук та вирішив дізнатися про нового гравця в справі, як судмедексперт сказав:

- В справі плазмомага Корецького слідчий помітив імбирне печиво, а вбивство сталося влітку два роки тому.

- Виходить на моє. - сказав Борислав.

- Працюй, а в мене голова заболіла, робота не цукор. - сказав Кеша і потиснувши руку вийшов.

Запустивши пошук слідчий перечитав звіт і зрозумів слова дідуся: в неї були обгорілі пальці. Виявилось що Руслан Волков походив з давнього відьмацького роду, що свого часу наробив галасу, а кілька місяців тому він зник з психлікарні. Ситуація складалася і він запнувся зрозумівши, що дівоче прізвище його дружини було Лезард. Запустивши новий пошук таролог дізнався що її вже шість років розшукують вдома за заборонені ритуали. Задзвонив телефон і піднявши слухавку він почув:

- Франсуа здурів: напав на дідуся, я то змогла його затримати, проте той встиг його поранити.

- Вези у відділок, розберемось. - сказав Гармаш.

Дочекавшись на вході він взяв дідуся під руку та заніс в підвал, де поклав на дивані і провівши по рані сказав:

- Магія Таро: Перевернута Вежа - Анабіоз.

Валентин покрився легким інеєм. Вони вийшли і тримаючись за ручку дверей чоловік промовив:

- Магія Таро: Блазень - Таємниця.

- Твоя улюблена карта? - запитала жінка.

- Її недооцінюють. Цього вистачить на декілька годин, але все вирішиться раніше, ходім. - відповів він.

- Тобто це він все затіяв? - запитала Афіна в кабінеті.

- Ні, його сестра потрапила на очі магічної поліції, тому коли їй запропонували переїхати сюди та погодилася: тут же втрутилися сили і експеримент не був завершений. Потім з'являються Волков, з яким вона одружується і проводить самостійні досліди. Проте щось не вдається і вона гине, а Руслан підключає її брата. Відьмака ловлять, маг знаходить "тепле" місце, але щось сталося і той втік, а брат продовжує йому допомагати. - розповів Борислав.

- Для чого це? - запитала жінка.

- Раніше через вас війни починали, що там нинішній десяток смертей. - розповів слідчий.

- Все настільки просто? - запитала Афіна.

Завила сирена і таролог піднявшись сказав:

- Бувають жінки що пальцем махнуть і натовпи підуть, а тут рідний брат і закоханий відьмак.

- Що сталося? - підскочивши запитала жінка.

- Умовний знак стажера: я сказав щоб при наближенні цілі дав сигнал і сховався. - розповів Гармаш перевіряючи патрони.

- Маузер прадіда? - запитала Афіна.

- Так, дід знайшов спосіб мені його передати. - відповів той.

- Хіба не зверху заряджається? - запитала вона.

- Знайомий зброяр доробив. - відповів той.

Вибивши двері Франсуа зайшов і почув:

- Магія Таро: Помірність - Болото.

Не встиг він і зрозуміти як був по кісточки в плитці тому промовив:

- Магія Творення: Смерч матерії.

Коли сиве марево навколо нього зникло з повороту стріляючи вийшов Борислав. Перша куля впялася в плече нападника, але відступивши крок назад той вдарив ногою і розійшлася хвиля, що зупинила інші кулі відкинувши стрільця в кімнату.

- Скільки ж сили, відторгнення без читки такої сили? - вилазячи з купи уламків запитав слідчий.

Не встиг він і на ноги піднятися як пролунав глухий удар. Визирнувши таролог побачив що Афіна лежить в кутку, а француз стоїть на коліні та цілиться в неї.

- Магія Таро: Справедливість - Щит волі. - вигукнув Гармаш.

Над жінкою утворилася мембрана від якої атака ворога відскочила в стелю утворивши діру. Борислав вже відкрив рота, але Франсуа був швидшим:

- Магія Творення: вітрове лассо.

Замахнувшись ним він ловить супротивника за шию та притягує до себе, а іншою рукою вдаряє долонею в шию одночасно притиснувши до підлоги. Слідчий запнувся, а француз сказав:

- Навіть з твоїм мізером ти змусив мене попотіти, приєднуйся, знайдемо спосіб підняти тебе і разом будемо керувати цим світом.

- Навіщо вам Валентин?

- Старий то, річ в нього є, раніше належала знайомому, але той ділитися не став, в дочки не було: він останній хто міг його мати, що скажеш? - запитав Франсуа.

- Іди до дідька. - відповів слідчий і в руці щось хруснуло.

Враз обох розкидало: Лезард залетів до одного з кабінетів, а Гармаша відкинуло і вдарило в його ж щит. Хитаючись француз підійшов до супротивника і обперши в стіну сказав:

- Собі гірше зробив, ти гідний ворог, тому я вб'ю тебе по звичаю роду. Шкода діда не знайду вже, часу мало, без намиста впораємось.

- Не злякаєш. - важко промовив Борислав.

- І не збирався: в неї на очах зникнеш ставши нежиттєздатним шматком нервів. Магія Творення: до витоку. - сказав Франсуа тикнувши пальцями тому в лоба.

Спочатку нічого не сталося, але потім тіло чоловіка пронизав біль і той почав ніби всихатися.

- Моя провина. - почулося з боку.

- Не верзи дурниць, це мало статись, але не думав що так. - сказав Гармаш скривившись.

- Якби я поїхала кудись інакше, ти вижив би. - відповіла Афіна.

- Що зроблено то зроблено, не дивись, не хочу щоб таким пам'ятали.

Жінка ще говорила, але напад болю заглушив все і перед тим як втратити свідомість Борислав відчув дотик. Настало відчуття легкості: здавалося ніби полетів у сіру імлу, але через кілька секунд щось вдарило йому в ребра. В наступну секунду він вдихнув, чого виявляється не робив, відкривши очі. Чоловік був цілим, лише тіло вкривала срібляста шкаралупа і сидів на власному одязі. Провівши по зубах слідчий не знайшов жодної пломби і поглянув на сестру, яка упершись носом в старий килим важко дихала. Побачивши стажера таролог сказав:

- Головою відповідаєш.

Розуміючи свою перевагу слідчий заскочив на мотоцикла та зник за рогом. Переїхавши по замету паркан до дачного комплексу слідчий знайшов потрібний будинок та постукав. Коли двері відкрилися то Гармаш сказав:

- Магія Таро: Повішений - Праведний гнів.

Напівзакриті двері внесло разом з французом. Борислав ступив крок в середину почувши:

- Я розберусь, їдьте завершувати ритуал.

- Не все готово. - сказав тонкий голос.

- І так можемо, якщо він тут то всі на ногах. - сказав м'якший голос і на Борислава вилетів відьмак.

- Чорний хід, дурень. - пропищало печиво.

Слідчий сприймаючи на секунду підвис, що дало тому зникнути і з'явитися Лезарду.

- Як ти вижив? - запитав той.

- Всі секрети роду дізнався правда. - відповів слідчий.

- Ти ж відчепенець. - сказав Франсуа.

- Одне іншому не заважає. - сказав таролог.

- Магія Творення: обсидіановий меч. - вигукнув француз.

- Магія Таро: Жезл Арканів. - сказав Гармаш.

Раніше він і не думав створювати зброю Арканів, але відчуваючи в собі сили спробував не прогадавши: тримаючи півтораметрову палицю потовщену з одного кінця.

- Що ж сталося, раніше і битки не зробив би. - запитав Лезард.

Борислав посміхнувся та пішов вперед. Згадуючи уроки батька і як сам собі перемотував збиті руки він атакував: Франсуа міг лише захищатися, а коли спробував атакувати то розбив меч. Натхнений успіхом слідчий замахнувся, але француз промовив:

- Магія Творення: вибух зірки.

Таролога відкинуло в стіну, але коли той збирався на нову атаку, він схопив обломок меча та промовив:

- Магія Таро: Перевернутий імператор - Повернення.

Шматочок леза закрутившись полетів по дузі, але той встиг ухилитися та приготувався до удару, але отримав поріз в шию. Гармаш спіймавши уламок підійшов до Франсуа і почув:

- Як?

- Є плюси бути слабким, відкриваєш всі сторони доступних заклинань. - відповів Борислав.

Переможений важко вдихнув і спустив дух. Закривши тому очі слідчий покинув будинок і відчув як дзвонить телефон:

- Пане лейтенант, вона в нашій лікарні, записана як свідок.

- Молодець, тепер відправ групу з міста та подивись зв'язки Франсуа Лезарда з родом моєї матері. - сказав таролог.

- Буде виконано. - сказав той.

Виїхавши з дачного містечка, скориставшись виїжджаючим авто, слідчий поїхав в бік міста, коривши себе що дозволив тому втягнути себе в довгий бій, адже настало Різдво: час для здійснення плану. Знаючи де могила Волкової таролог в'їхав прямо на кладовище, але при наближенні до місця в переднє колесо влетіла вогняна куля, змусивши того перелетіти кермо та вдаритися в одне з риштувань.

- Добре що не арматура. - подумав Гармаш піднімаючись.

Придивившись він вилаявся: запізнився. Марі в недолугій сукні намагалася дістатися до нього, але лабіринт з надгробків прикривав його. Йдучи на зустріч він на мить втратив її з поля зору, а наступної миті побачив лише купу темних тіней що йшли до нього і в руках утворився жезл. Борислав зітхнувши почав відбиватися від них, проте їх ставало все більше, але згадавши майже стертий образ матері, особливо її підвіску, посміхнувся і різким рухом очистивши навколо себе територію, прикусив собі великого пальця і торкнувшись землі вигукнув:

- Магія Таро: Маг - Уроборос.

Навколо утворилося коло світла, яке дуже повільно почало розходитись, відганяючи тіні. Не розуміючи такої дії слідчий озирнувся і побачив щось схоже на монету, яка ніби чаділа. Не довго думаючи таролог вдаряє вузьким кінцем і кільце вмить розширилося освітивши все на секунду. Тіні не встигнувши відійти посірівши не рухаючись. Опершись на жезл, Гармаш важко спустився на землю та сплів пальці промовивши:

- Магія Таро: Перевернута Вежа - Авіцена.

Рани почали затягуватись, але Борислав відчував себе витиснутим лимоном: магія на крові забирає багато, проте інша не спрацювала б. Між тіней почався тихий шепіт, а деякі почали наближатися. Не повністю розуміючи що робить слідчий склав три пальці і намалював в повітрі хрест, підкріпивши його залишком магії. Тіні вмить побіліли і почали підніматися в темряву, перед тим зачіпаючи його. Коли все закінчилося таролог відчував себе краще і протерши обличчя снігом пішов до розритої могили. Освітивши все ліхтариком таролог побачив дві пентаграми: провівши по ним рукою Гармаш посміхнувся і почав роздивлятися: купа землі, лопата, в кущах рюкзак. Розкривши його нічого вартісного не знайшов і хотів вилаятись та помітив багато разів складений друкований аркуш з завитком маркера. Розклавши його Борислав впізнав брошуру з розкладом поїздів і скригнув зубами побачивши обведений. Підірвавшись він швидким кроком пішов до виходу по дорозі дістаючи телефон:

- Друже, вишли групу зачистки на південно-східне кладовище.

- Гармаш, відбій, не потягнеш, нею займуться. - почувся в трубці голос першого керівника.

- Відмовляюсь, сам того не розуміючи я її послабив, а вона того ще не зрозуміла, такого шансу може більше не бути. - розповів слідчий.

- Куди підтягувати підкріплення? - запитав той.

- До старого вокзалу, але ви не встигнете. - розповів той обірвавши зв'язок.

Витискаючи все з вцілілого мотоцикла таролог з'явився на місці раніше, але помітивши на дверях знак зрозумів для чого їм вокзал в Різдвяну ніч. Озирнувшись взяв залишений кимось плащ та почав малювати свої знаки, ставлячи лише риску в наявних. Завершивши Гармаш зайшов всередину та замовив каву: він помітив Волкову, але чекав. Коли ж та активувала мітку на постаменті люди почали виходити ніби в трансі, лише Борислав ішов їм всупереч, попиваючи каву.

- Ти вижив! - викрикнув Волков кинувшись до нього.

Слідчий відпустивши склянку сказав:

- Магія Таро: Колісниця - Бойова площина.

Напівпрозора мембрана рушила в його бік збивши з ніг прокотивши.

- Магія Таро: Колісниця - Бойова спіраль. - промовив таролог.

Ромбовидний згусток вдарив того в груди відкинувши в стіну.

- Дурень. - пролунав жіночій голос.

- Згоден. - сказав Борислав.

- Що ж сталося, ти з ним на одному рівні був. - запитала Волкова.

- Твій брат допоміг, не приємно трохи було. - розповів слідчий активувавши жезл.

- Ти став сильнішим, але і я отримала сили, тому це тобі не допоможе. - сказала Марі і з її руки спочатку вилізло лезо, а потім і руків'я кістяного меча. Жінка атакувала наносячи удар за ударом, чоловік же лише захищався і з кам'яним обличчям вибравши момент вдарив ширшим кінцем їй нижче ключиць.

- Ти граєшся зі мною? - запитала вона, але опустивши очі побачила там змію що кусає себе за хвіст.

- Живе живим, мертве мертвим. - сказав Гармаш вдаривши вужчою стороною в підлогу.

- Не так швидко. - викрикнула вона і хотіла продовжити, але задихнулась.

- Сил малувато? - запитав Борислав.

Волкова хотіла кинутись, але не зробивши і кроку впала:

- Знову. - простогнала вона.

- Ти заслуговуєш на довгу і болючу смерть - дякуй, що часу катма. - сказав він.

- Люди вмиратимуть завжди, а в мене була велика мета. - сказала Волкова.

- Ти просто заздриш навіть тим хто просто робить свою роботу: нічого не досягнувши ти чіплялась за соломинки от вас і використали. - сказав слідчий.

- Це принизливо: стільки пройти щоб померти на брудній підлозі від рук слабкого мага що навіть знущаючись єдиний зрозумів мене. - сказала Марі і заплакавши припинила пручатись за хвилину перетворилась в масу, яка ніби викіпіла не залишивши сліду. Повернувшись до першого супротивника слідчого труснуло від його погляду.

- Розумію, але те що померло має залишатися мертвим, як від цього не боляче.

Схопивши того за комір він потягнув до входу, де його вже зустрів його перший керівник за яким стояли декілька магів у примітних плащах. Після гляділок той сказав:

- Ну ти й чорт.

- Так ваша ж школа. - відповів таролог.

Відпочиваючи в себе в кабінеті Гармаш почув стукіт сказав:

- Заходьте.

Увійшов перший керівник сказавши:

- Ти зробив всю роботу, але допоможи ще: він хоче щоб ти був присутній.

- Іду. - сказав він.

З'явившись в кімнаті Борислав зрозумів що Волков не при собі. Тільки двері закрилися той ринувся розірвавши наручники, але слідчий був готовий: куля увійшла тому в лоб забризкавши стіну.

- Навіщо? - запитав перший керівник знайшовши таролога на балконі.

- Йому вже не допомогти, краще так. - відповів той.

- Я й забув, тобі то ж знати, але зараз не про те: ти ж здогадався що це один з епізодів, готовий працювати далі? - запитав той.

- Візьмете? - запитав Гармаш.

- Я і відпускати не хотів, але тобі це було потрібно. - відповів керівник.