7. Імперія завдає удару у відповідь
Скориставшись панікою, я витягла у Влайда з кишені два дзеркала і підбігла до уламків. Знайшовши найбільші, спрямувала на них дзеркальця, а через секунду розгледіла надійно полонені тіні, які стрибали у відображеннях. Після цього мені знадобилося ще вісім секунд на те, щоб направити на ватну матусю дзеркальце, раніше приготоване для неандертальця. На щастя, дітей виловлювати не довелося — вони самі затягнулися у відображення разом з планшетами та «Машею» в них, щойно там опинилася і самка гопниця.
Гном’ячий генерал ще з півхвилини розглядав пляшку, яка сиротливо впала на підлогу... після чого в кімнату ввірвалася юрба народу з бластерами, остаточно позбавивши мене можливості подумати над тим, чому ж в світі активізувалася друга тінь.
— Іменем великої Дристальской Імперії, здавайтеся або помріть! — войовничо прокричала цицькаста кралечка в чорному латексному скафандрі, сріблястих ботфортах і високих рукавичках.
— Нє за што, мерзенна космічна тварюко! — з викликом пробурчав гном’ячий генерал.
— Ти недовго будеш таким зухвалим, нікчемо! — презирливо фиркнула краля.
Патосно змахнувши копицею довгого чорного волосся в зачісці а ля Аріана Ґранде, жінка зацокала двадцятисантиметровими шпильками і, хитаючи стегнами, впритул підійшла до гнома, впершись в нього гордо випнутими грудьми.
— Я буду ще і не такім зухвалим, коли віддам тєбя на забаву моїм солдатам! — самовпевнено засміявся генерал. — Мій прадєд уже втоптав вашу алку Імперію в землю на ТОЙ САМОЙ ВОЙНЄ! Невже ви так і не усвоіли, дє ваше мєсто?
— Будь впевнений, я сповна відіграюся за своїх предків! — задерла носа дівчина. — Бо я Сіллайза, перша принцеса великої Дристальской Імперії! А разом зі мною чотири мої сестри!
Відразу після слів принцеси в кімнату велично увійшли дівчата з білим, червоним, синім і зеленим волоссям, одягнені в сукні відповідних кольорів, причому абсолютно різних фасонів.
На біловолосій було довге шифонове плаття, що дозволяло споглядати принади фігури і мереживну білизну. Дівиця з червоним волоссям красувалася в коротенькому шовковому платтячку, яке відкривало ефектний вид ззаду, варто було їй зовсім трохи нахилитися. Синьоволоса красувалася в довгому легкому плаття з розрізом до самих трусів і глибоким декольте спереду і ззаду. А краля з зеленими волоссям й поготів притягувала погляди бюстом, що вивалювався з корсета, зате витісняла всіх і вся двометровим криноліном!
Що тут скажеш, весь набір від дизайнера Фансервіса Світлофоровича!
— Раптово відчувши поклик крові, ми зібрали війська і вирушили на війну, щоб показати вам, що таке гнів нашої помсти! — млосно повідомила червоноволоса дівчина. Недовго думаючи, вона сіла на колону, з якої нещодавно було зметено дзеркало, і закинула ногу на ногу в кращих традиціях Шерон Стоун з «Основного інстинкту».
— Тож бійся, мерзенний! — гмикнула Сіллайза, спробувавши збити гнома з ніг ударом грудей.
— Даже не подумаю, імперська шлюха! — нахабно відповів генерал.
— Я сказала, бійся! — наполягала принцеса.
Вони тут що, і правда тріпатися зібралися? А як же «здавайтеся або помріть»? Невже не можна ось так просто взяти і вбити того, хто не здався, замість того, щоб розводити балаканину на три години?
— Ми пролетіли стоп’ятсот мільйонів світлових років і на цей раз розчавимо вас за дві секунди! — манірно повідомила дівчина із зеленими волоссям. При цьому махнула криноліном так, що й справді підчавила ним парочку гномів, що стояли неподалік.
— Цікаво, що на такій відстані від Землі роблять гуманоїди, які ще й розмовляють українською? — пробурчала я, вкотре за сьогодні отримавши ліктем під ребро від Євгена. — Ні, ну правда! Я, читаючи всі ті книжки і дивлячись всякі Стартреки, ніколи не могла зрозуміти, звідки в далеких галактиках, де еволюція йшла зовсім іншими шляхами, могли взятися сексапільні принцеси із зовнішністю типових земних топ-моделей?
— Просто головним героям космоопер обов'язково потрібно всучити парочку інопланетних красунь. А згустки слизу з фіолетовими щупальцями цільова авдиторія в особі типових земних чоловіків навряд чи визнала б привабливими. Це просто ще один безглуздий закон жанру, змирися з ним і не мороч мені голову!
— Хто б казав оце «А-а-а! Не розумію! Чому в космічному вакуумі видно постріли бластерів?!».
— Так, Юлю, слухай!..
— Гей, а ви взагалі хто? — раптом поцікавилася синьоволоса принцеса, нетактовно тицьнувши в нас пальцем.
Ну ось, досперечалися до того, що на нас звернули увагу!
— Та ми так, просто...
— Це мої особєнні полонені! — гордо повідомив гном. — Вони прибульці з другого світу і мій главний трофей!
— З іншого світу, кажеш? — наморщила носик біловолоса принцеса, очевидно намагаючись зрозуміти, говорить гном правду, чи просто біла гарячка взяла гору.
— Так, з другого! — продовжував палити контору генерал, дивлячись на не дуже приховані шифоном принади особи королівської крові. — Вони попалі сюди через чарівне дзеркало, яке находітся в запечатаній кімнаті рядом. І ці четверо...
—...Тепер наші полонені! — закінчила Сіллайза, давши гномові копняка за мить до того, як вузлуваті пальці встигли вхопитися за одягнену в білі мережива округлість її молодшої сестрички.
— Ей, почєму це? — обурився генерал.
— Тому що якщо вже ми захопили тебе, то і всі твої бранці тепер наші.
Владно наступивши на генерала сріблястим чобітком, принцеса натиснула на каблук... і гном видав повний екстазу крик. Чорт забирай, невже йому сподобалося? От же старий п'яний збочинець!
— Значить так, слухайте мене! — гордовито повідомила Сіллайза. — Зараз всі ви, як мої особливі полонені, підете кланятись нашому батькові, великого Імператору Острадонту!
— Ну ось, мало було нам ельфа з ім'ям, схожим на назву ліків від нежиті... так тепер з'явився ще й імператор з ім'ям, яке занадто нагадує назву засобу для зміцнення ясен. Може ми потрапили в приховану рекламу якоїсь космічної аптеки? — фиркнула я і, на щастя, жодна із зайнятих гномом-мазохістом принцес мене не почула.
Минуло не менше двадцяти хвилин, перш ніж принцеси, закінчивши догоджати полоненому тортурами, повели всіх нас в уже, можна сказати, рідний кабінет капітана, в кріслі якого на цей раз сидів сам Імператор, що нагадував велику жовту пляму. Правда от, як він помістився в крісло — та ще загадка! Гном’ячий генерал, і той не був таким огрядним, широкоплечим і товстозадим. У порівнянні з цим типом навіть Влайд здавався тендітною мініатюрною дівчинкою.
— Бляндер Самкрутс, Ваша Неохопленість! — повідомила Сіллайза, ефектно віддавши честь. — Ми привели вам особливих полонених, Перед вами Спінофлекс, генерал мерзенної раси гномів.
— Що, і у нього теж ім'я з аптеки?! — роздратовано прошипіла я, і знову отримала від Євгена свою дозу ліктя під ребрами. — Ні, ну серйозно, може вони вважають за бога якогось фармацевта?
— Капітан цього ельфійського корабля все ще розшукується, — продовжувала принцеса. — Поки що нам попався тільки якийсь п'яний халамидник, який стверджує, що він і є капітан. Але ясна річ, це самозванець — просто якийсь волоцюга, що мабуть затаївся на кораблі і жив за рахунок того, що викидав екіпаж.
— Продовжуй пошуки, гордість крові моєї, — патосно промовив Імператор.
— Як накажете, батько! Во славу Імперії, Бляндер Самкрутс! — відсалютувала принцеса. — Крім того, Ваше Неохопленість, я привела вам чотирьох бранців, які прибули з іншого світу через чарівне дзеркало, яке ельфи приховують на цьому кораблі. Передаю їх у ваше розпорядження і на ваш розсуд. Я ж продовжу пошуки капітана та дізнаюся від нього якомога більше про це чарівне дзеркало.
— Благословляю тебе сузір'ями, гордість крові моєї! Бляндер Самкрутс! — урочисто вигукнув Імператор. — А тепер, полонені, розкажіть мені...
Аж раптом Імператор затнувся. Захекавшись, він згорнувся в три погибелі і впав під стіл! Але судячи з реакції принцес, які навіть оком не змигнули, це або було в порядку речей, або дівчатка вирішили змістити татуся і підсипали йому чого у водичку.
Минуло вже п'ять хвилин, а Імператор так само катався по підлозі, коли нарешті затих. При цьому... можливо, мені здалося, але він почав займати значно менше простору!
— Ну що ж, пропоную почати розпитування, — посміхнулася фігуриста блондинка в жовтій сукні, яка тепер сиділа в кріслі.
— Ем... вибачте, а де Імператор? — здивовано запитала я, не стримавши язика за зубами.
— Це я, — чарівно кивнула жінка.
— Але... але... ви ж щойно були чоловіком!
— І завтра теж буду, — відповіла красуня. — О, то ви не знаєте? Тоді повідомлю вам зараз, щоб уникнути зайвих питань. Наша раса складається з двостатевих особин. Раз в день ми міняємо свою стать.
— Тобто, всі ви? — здивовано перепитав гном’ячий генерал. Схоже, про це його «прадід, який воював», все-таки вирішив промовчати. І я навіть здогадуюся, чому!
— Так, всі, — підтвердила Імператриця, в той час як я, обернувшись, помітила, що стать змінив не тільки Імператор!
П'ятеро принцес стояли в тих же відвертих костюмчиках, ось тільки тепер вони були великими м'язистими мужиками. І можна було тільки здогадуватися про те, що творилося на душі у гном'ячого генерала, який дорогою до кабінету, встиг ж встиг облапати «біленьку»! Боюся, ця скорбота генетично передасться його нащадкам через покоління. Якщо, звичайно, після того, що сталося, він не прийме целібат до кінця своїх днів, і все-таки обзаведеться цими нащадками.
Атмосфера нагніталася і, незважаючи на променисту посмішку Імператриці, загрожувала кров'ю гномя’чого генерала. Який, судячи з усього, вже роздумував над тим, щоб врятувати свою честь, покінчивши з життям. У принців тим часом все було добре, у охоронців за їхніми спинами теж, а сама правителька Імперії вже почала задавати нам якісь питання. Аж раптом корабель струсонуло!
— Ваше Неохопленість, наш корабель захопили! — прокричав штурмовик, вбігши в кабінет.
— Ну і хто ж на цей раз? — роздратовано пробурчала я.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!