Зміст
  • Пролог
  • Пригода Перша. Дівочі посиденьки - 1. Гендерна кріза
  • 2. Шукачка пригод
  • 3. Тікай з городу!
  • 4. Жертва обставин
  • 5. Темне волохате ЩОСЬ
  • 6. Дзеркальна пастка
  • 7. Перший хлопець на селі
  • 8. Іменем залізних бікіні!
  • 9. Не за планом
  • 10. Аста ла віста, бейбі!
  • Пригода 2. Буферна зона - 1. Поява богині
  • 2. Айдол
  • 3. Возз'єднання родини
  • 4. Рояль в кущах
  • 5. Скаржтеся на це своєму депутатові
  • 6. Пан або пропав
  • 7. Goodbye, Moonmen
  • Пригода 3. Велика та жахлива - 1. Маски та ролі
  • 2. Врятувати рядового Пампушку
  • 3. Резиденція зла
  • 4. Конфлікт самців
  • 5. Нова пані старої столиці
  • 6. Примарні спогади
  • Пригода 4. Ох вже ці магічні академії! - 1. Світло науки
  • 2. Педагогічний талант
  • 3. Ціна знань
  • 4. Біжи, ельфе, біжи!
  • Пригода 5. Звездарик - 1. Мотиви та рішення
  • 2. Космічна одіссея
  • 3. А за журбинкою журбинка
  • 4. Броунівський рух
  • 5. Машина судного дня
  • 6. Алконафти
  • 7. Імперія завдає удару у відповідь
  • 8. Невідома довбана ХРІНЬ
  • 9. Найзліші злодіяння злого двійника
  • 10. Чорна дірюка
  • 11. Хуйло і в космосі хуйло
  • 12. Задірюківські ліберальні опозиціонери
  • 13. Скільки кацапові унітаз не показуй — все одно куди попало сратиме
  • Пригода 6. Недоліки досконалості - 1. Пропозиція, від якої неможливо відмовитися
  • 2. Прихована загроза
  • 3. Корпорація змов
  • 4. Відволікаючий маневр
  • Пригода 7. Мізки! - 1. Вони «просто заблуділісь на учєніях!»
  • 2. Видіння
  • 3. Апокаліптична сюїта
  • 4. Дзеркальник
  • 5. Кара божа
  • 6. Шукачі мізків
  • Пригода 8. Мультивсесвіт божевілля - 1. Тиха стежка
  • 2. Срака наближається
  • 3. Журба та бентега
  • 4. Набутий героїзм
  • 5. Рибка до рибалки пливе
  • 6. Яке їхало, таке й здибало
  • 7. Пан або пропав
  • Епілог
  • 4. Відволікаючий маневр

    Спочатку мозковий штурм проходив мирно, і ніщо не віщувало біди. Принаймні, в таких масштабах. Але, на жаль, доля вирішила зіграти зі мною злий жарт!

    — Слухай, Юлю, ти ж була яойщицею в студентські роки! — раптово просяяв Євген.

    — Не нагадуй мені про це, — пробурчала я. — Зовсім трохи, зовсім недовго і всього по парі пейрінгів у парі фендомів. А потім просто набридло.

    — Тим не менше, ти встигла настрочити чимало фанфіків, які досі збирають тонни лайків і коментарів, — нагадав мій любий.

    — І що з того... Гей! А що це ти робив на сторінці мого фікрайтерського псевдо на Аркуші?! — обурилась я.

    — Та так, повз пробігав, і жодного разу не збирав на тебе компромат, щоб потім тролити, — гигикнув Євген. — Загалом, я, здається, придумав, що нам робити.

    — Справді? — з побоюванням зиркнула я.

    — Всі жителі цього світу — фанати слешу, — якось зловісно посміхнувся мій чоловік. — До того ж фанати запеклі. І, думаю, читання хорошого слешевого фанфіку змогло б відволікти їх від усього на світі. Буквально від усього на світі!

    — Ти мене лякаєш, — нервово гикнула я.

    — І ось що я пропоную, — продовжував Євген, не звертаючи уваги на моє перелякане обличчя. — Ми пройдемо до дзеркала під приводом проведення експерименту, яким займуся я. Ти ж в цей час відволічеш тих, хто буде стежити за нами, читанням слешевого фанфіку: обов'язково високорейтингового, з великою кількістю еротичних сцен, і обов'язково по популярному тут фендому.

    — Якого ще фанфіку? — підскочила я.

    — Того, який напишеш до завтра, — повідомив Євген з максимальним патосом темного лиходія.

    — Гей-гей, стривай! Я вже давно зав'язала з цим!

    — Нічого, розв'яжеш ненадовго, — гмикнув мій любий, поплескавши мене по плечу.

    — Ні, ти не розумієш! Слеш мені вже давно нецікавий, жоден слешевий пейрінг вже багато років не чіпляв мене та навіть не наближався до того, аби стати моїм новим ОТП, і я не відчуваю найменшого задоволення від описів відвертих еротичних сцен між чоловіками! Та й взагалі я вже давно на фем-слеш перейшла…

    — Доведеться пересилити себе, — знущально знизав плечима Євген. — Тому що крім тебе, ніхто з нас зробити це точно не зможе. Точніше, як... ми-то, може, що-небудь і напишемо, ось тільки слухати це ніхто не стане — закидають тухлими яйцями. А ось ти знаєш, як написати те, що сподобається цій авдиторії.

    На жаль, мені нічого не залишалося, крім як визнати його правоту. Тож я, тяжко зітхнувши, приступила до виконання покладеної на мене місії.

    Насамперед потрібно було визначитися з першоджерелом. Заради цього я провела кілька годин в мережі, намагаючись дізнатися, що ж зараз в цьому місті є хітом сезону. В результаті тривалого дослідження зробила висновок, що зараз в цьому світі, серед того і в конкретній країні, всі фанатіють від любовно-містичної саги «Зарево».

    Наступним етапом стало ознайомлення з цим твором, з дозволу сказати, мистецтва. Безпосередньо першоджерело — серію книг — я пропустила: по-перше, читання зайняло б занадто багато часу, по-друге... по-друге, мене просто знудило рожевими шмарклями після першого ж розділу. Тож я вирішила обмежитися екранізаціями цих світових бестселерів, припустивши, що для фанфіку на десяток сторінок мені й цього вистачить.

    Власне сюжет «великої саги» крутився навколо столітнього красеня Едвура: фейрі, якого обернули на вампіра. Він зустрічався з безликою амебоподібною дівчиною Богданою, але таємно був закоханий в молодого і гарячого перевертня Діму. Та хлопці були друзями дитинства, і Едвур боявся дати волю почуттям, щоб не втратити цю дружбу, яка непомітно для обох переросла в драматичне кохання.

    В ході сюжету перевертень і вампіро-фейрі зривалися, віддавалися пристрасті, смоктали свої «смаколики», били один одному морди, а за хвилину вже кохалися, присягаючись у вічній любові. І звісно, карталися муками совісті через Богдану, яка ні про що не знала, але здогадувалась. Едвур не наважувався розірвати з нею відносини і навіть якось примудрився зачати їй дитину не зважаючи на те, що фізично давно мертвий.

    А на тлі всього цього, для більшої гостроти мильного сюжету, час від часу з'являлися страшні небезпечні вороги — калібром від самотніх злих вампірів і банд всілякої містичної гопоти, до найсильнішого і найвпливовішого вампірського клану в світі. І, звісно, всі ці вороги були переможені завдяки силі щирої любові Едвура та Діми, які в кінці все ж залишались разом. Що ж стосується Богдани, то вона в ході епічних битв і сюжетних твістів просто загубилася! Підозрюю, що авторка бестселера про неї й сама забула... а читачі так і не згадали, тому пропажі ніхто не помітив.

    Закінчивши ознайомлення з найвеличнішою сагою, як мінімум, десятиліття, я близько півгодини билася головою об стіну, щиро шкодуючи про те, що побачене не розбачити. А потім я згадала, що повинна написати по всьому цьому високорейтинговий фанфік... і билася головою об стіну ще півгодини.

    Ну а на ранок я, з почуттям виконаного обов'язку, поклала на стіл Євгена дванадцять аркушів з роздрукованим недолітературним твором, подивившись при цьому на нього з виразом обличчя під кодовою назвою «Шоб ти, курваль, всрався!».

    — Чудова робота! — єхидно посміхнувся мій любий.

    — Звідки ти знаєш? — насупилась я. — Ти ж це навіть не читав!

    — І не буду, — злобно посміхнувся Євген. — Мені шкода свій мозок.

    — А мій не шкода?!

    — Ніт, — чесно відповів мій любий, так само безсовісно посміхаючись. — Але в твоїх літературних здібностях я впевнений, тож відпочинь трохи, і ми підем на операцію!

    Забуркотівши, наче дід з радикулітом, я поповзла до ліжка, всадила Асуну собі на спину і проспала кілька годин... бачачи сни за мотивами цього триклятого «Зарева»! Тож прокинулась я хоч і відпочила, але дуже зла, агресивна, та ще й з почуттям мерзенної нудоти. Причому остання була настільки сильною, що я дивом не побігла в таємну кімнату ніжно обіймати білого друга.

    А ще через пару годин Євген і Влайд крутилися навколо чарівного дзеркала, в той час як я, погладжуючи Асуну, запропонувала працівникам дослідного центру, які стежили за нами, послухати мій фанфік по «Зареву».

    Спочатку всі були налаштовані скептично, але вже через пару абзаців сталося диво! Сівши хто на стільці, хто на пуфики з подушками, а хто і просто на підлогу, присутні з цікавістю слухали мою писанину.

    — Не може бути! — вигукнув Євген, хімічачи з чарівним дзеркалом. — Як відомо, спіймані тіні можна перемістити з дзеркала в дзеркало по дзеркальному коридору. Ми вирішили перевірити, що буде, якщо поставити навпроти дзеркальця зі спійманою тінню чарівне дзеркало. І ось ми отримали дуже цікавий результат! Двічі спіймані тіні йшли в чарівне дзеркало, тобто, зникали зі світу в задзеркальному простірі! Але ось в третій раз... в третій раз у дзеркало зі спійманої тінню підселилася ще одна тінь — нова, яка, ймовірно, вийшла з чарівного дзеркала! Не думав, що це можливо, але... врешті решт, ми вже бачили, як дві, навіть три тіні активно діяли в одному і тому ж світі одночасно! Тож тут, гадаю, все залежить від якихось особистих характеристик конкретних тіней...

    Євген розпинався з щирим завзяттям, ось тільки його ніхто не слухав. Лише парочка лаборанток недбало махнули йому рукою в знак схвалення — так, немов звернули увагу на щось з того, що він казав. На превелике його розчарування і удачу одночасно, всі присутні були повністю поглинені моїм фанфіком! А й справді, які там тіні, що переходять по дзеркальному коридору, коли тут виявляється, що Богдана насправді кохає перевертня Діму, але фейрі-вампіра Едвура теж любить! І тепер обидва хлопці не знають, як від неї здихатись, щоб жити довго та щасливо і померти в один день від однієї срібної кулі. А тут ще з'явився древній клан вампірів, якому для темного ритуалу потрібна кров Діми, в той час як зграя перевертнів забажала серце Едвура і праву нирку Богдани, яка щойно народила, і яку захищає особлива сила їхньої з Едвуром дочки. І все це, звісно, через кожну сторінку призводило до епічних еротичних сцені між Дімою та Едвуром, які обов'язково закінчувалися синхронним виверженням вулканів пристрасті!

    Фанфік вже наближався до свого логічного фіналу, коли я відчула руку Євгена на своєму плечі — і це було умовним сигналом того, що прохід відчинено і пора валити.

    Продовжуючи читати, я повільно встала і, задкуючи, попрямувала до дзеркала разом з Євгеном, який вів мене, тримаючи за плече. Богдана тим часом поцілувала Діму на очах у Едвура і сказала молодому перевертню, що хотіла б дитину і від нього теж.

    — Ну а фінал читайте самі! — несподівано вигукнула я, кинувши загіпнотизованим науковцям аркуші з роздруківкою фанфіку.

    Немов божевільні, люди в білих халатах жадібно схопили аркуші і, розпихаючи один одного, почали фанатично читати про те, як Діма відштовхує Богдану, заявляє, що все життя кохав іншу людину, пристрасно цілується з Едвуром і вони разом усамітнюються в лісі, де відбувається фінальне злягання.

    А ми з Євгеном тим часом, слідом за моторною Асуною, заскочили в дзеркало. І, міцно тримаючись за руки, рушили до наступного світу!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Малиновська Оля
    18.03.2023 17:02
    До частини "4. Відволікаючий маневр"
    Ну тоді, напишу ще один коментар, адже як на мене завжди найцікавіші розділи це потрапляння до нового світу (наскільки я розумію їх лишилося що найбільше три, що особисто для дуже сумненнько)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ольга Мігель
    19.03.2023 01:26
    До частини "4. Відволікаючий маневр"
    Так, світів залишилось небагато) Але крім цієї книжки, є ще Мисливці за міськими легендами, де також веселенько, і друга частина яких, якщо все буде ОК, має вийти в другому півріччі))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше