КАЗКА (2)

Жив колись королевич Карпо, любитель Едгара По. Як тільки народився, одразу в колодочки вбився. Так і жив.

Минуло літ шістнадцять, прийшов до нього батько.

- Чи не час, - каже, - синку, тобі женитися.

- Ой, час, - каже. - То вибивайте мене з колодок.

- А кого ж до вінця поведеш? - питають. - Сватай, кажуть, Олену Гончаківну, etc.

- Ні, - каже королевич Карпо, - нікого не візьму, одну лише королівну-на всі боки рівну.

Пішов. Так довго у колодочках сидів, що ледве ноги волочить.

- От біда, - каже, - поки дошкандибаю, моя королівна заміжня стане.

Але добрів. Зайшов він до них у хату, каже, хочу до королівни женихатись.

- А де ж, королевичу, - питають, - твої свати?

- А, - каже, - в Едгара По ніде про сватів не сказано, то я вже сам якось. Чи без них не обійде? Тільки дайте, каже, мені три дні, щоб до вінця встиг дійти.

Дійшов, а королівни молодої ще нема. Стоїть, чекає, аж бачить, котиться великий

кавун по дорозі.

- Хто це у вас, - питає, - кавунами по дорозі катає?

- Це, - кажуть, - не кавун, то сама королівна-на всі боки рівна до вінця приступає.

- А чого така ряба? - питає.

- То не ряба, - кажуть, - то такий макіяж.

- Чого ж вона у вас, - питає, - уся плямами вкрита, то білими, то червоними?

- Білими, - кажуть, - бо вона як лебедиця біла, а червоні - то вона вас, королевичу, засоромилась.

- А чого така кругла? - питає.

- Чи ж ви, королевичу, - кажуть, - справді дурний, чи придурюєтесь дипломатично. На те ж вона і на всі боки рівна.

Стали вони жити-поживати, і довгенько в них дітей не було, що і зрозуміло. Аж одного дня встав королевич Карпо, бачить - на ложі синенький лежить.

- Який це диверсант, - каже, - в королівську постіль городини наклав? Онде баклажан лежить.

- То не баклажан, то синок твій, що з ночі народився, - каже королівна.

- А чого такий синій?

- Бо в тебе вдався, - каже дружина. - У дзеркало-он подивись.

Зраділи вони й назвали баклажан Лігейя. І вдався він красивий і по-своєму рум”яний.

Так вони й зажили далі добре та всі загинули, одні кастанеди від них лишились, а коли біди й зазнали, то про це ми іншим разом розкажемо.