(НЕ) ПРО ЛЮБОВ. Надія Сеньовська

«Поматросил и бросил – это, конечно, обидно, а НЕ матросил и бросил – вообще оскорбительно!» (Николай Фоменко)

Зрада, по-суті, – це удар у спину. Вона буває кількох видів і рівнів. А їсти її треба з гарною міною!

Рівень приятельський. «Жуйка». На цьому рівні зраду ділити на види недоцільно. Є люди, що підставляють і використовують ближніх своїх де тільки можна. Спробуй вияви чим воно дихає в перші секунди знайомства! Просто не довіряйте першим зустрічним, і вам воздасться. Відстоюйте свої інтереси!

Рівень діловий. «Чай і печеньки». Тут види зради залежать від суб’єта діяльності.

Вид перший. Вас використав і підставив шеф. Шукайте іншого. Точніше, іншу. Роботу. Навряд чи він вам тепер довірятиме, у вас же не хронічний ідіотизм. Звісно, ви можете вдало прикинутися. Однак, тоді вас використовуватимуть виключно як пішака і точно не допустять ні до чого важливого.

Вид другий. Ножа у спину запхав колега. Спробуйте з’ясувати його мотиви. Вплив керівництва? Див. попередній абзац. Особистісні? Наприклад, помста, бажання мати щось ваше… Можна поборотися. Не опускайтеся до скандалів і пліток – не допоможе і виглядатимете бабою базарною. Не знаєте що сказати? Відрепетируйте багатозначну посмішку, глузливий погляд і королівський поворот голови. Ніяких таблеток-істерик на роботі, ви фахівець високого класу! А підставляти колегу у відповідь, чи просто перевершити на всіх рівнях – то вже як ваша фантазія підкаже. Між іншим! До шефа варто звертатися не з претензіями чи скаргами, а з конкретними фактами, без емоцій. Тільки з’ясуйте перед тим чий протеже ваш колега. Можливо, мудріше буде «див. попередній абзац»? До речі, колеги можуть просто саботувати вашу діяльність – не виконувати частини спільного проекту, не попереджати вчасно про якісь зміни. Мотивуватимуть таку поведінку банальним збігом обставин. Задля власного душевного спокою можете навіть повірити «доброзичливцям». Один раз. Але не припиняйте моніторити ситуацію. Щоб не вийшло, що довірилися рівно на один раз більше, ніж було варто.

Рівень дружній. «Пиво і рибка». Як не дивно, найболючіші зради саме на цьому рівні. Бо кохання – вкрай егоїстичне й егоцентричне почуття, а любов дружня – найбезкорисливіша і, відповідно, – найбеззахисніша.

Вид перший. У вашого друга немає на вас часу. Знаю, що образливо. Але ж людина дійсно може бути банально зайнята! Звісно, якщо така відповідь незмінна більше місяця – поговорити вам необхідно. З’ясувати що ж не так у вашого друга чи між вами. Чим швидше ви це зробите, тим менше непорозумінь і болю.

Вид другий. Друг вас підставив. Проявляється це по-різному: вибовкана таємниця, відбита «половинка», втрачені гроші й можливості… Факт зради сумнівів не викликає. Найобразливіше, якщо перед тим друг бив себе в груди, обіцяючи промовчати, зробити, підстрахувати… Що ж, ласкаво просимо в реальний світ! У вас більше немає друга. Точніше, не було ніколи. Сумно… З іншого боку, уявіть, скільки б ви втратили, якби цей… суб’єкт купався у вашій довірі довгі роки. Значно більше, правда?

Вид третій. Глобальне непорозуміння. Трапляється, коли друзі забувають, що інші люди не вміють читати їхніх думок і перестають чітко й недвозначно висловлювати свої погляди. Тоді один каже одне, а інший сприймає геть по-іншому, починає розкручувати в голові негативні висновки, бурмотіти щось про правила і формати, поводитися явно неадекватно. Що робити? Відходити подалі. Миттєво таке не лікується. А потім, коли ваш перелякано-обурений друг заспокоїться, спробувати пояснити що ж ви, власне, мали на увазі. Не факт, що вдасться, але то вже не ваша вина. Знаю, що образливо. Життя взагалі паскудна штука, але ж це не означає, що треба негайно вмирати.

Рівень любовний. «Вино, сир, оливки».

Вид перший. Аванси як спосіб спілкування. Ви фліртуєте, ви вже налаштувалися на щось більше – і все. Пшик. Окремі дівчата з усіма представниками протилежної статі так і спілкуються. А хлопці взагалі бувають – «прийшов, побачив, стормозив». Епіграф читали? От-от… «Вообще оскорбительно»! Тихо. Це що, останнє знайомство з особою протилежної статі у вашому житті? Просто надалі обережніше вибирайте з ким проводити час, бо «кількість переходить в якість» – то не про людей.

Вид другий. Коли хочеться гостренького. Є люди, які сприймають зраду як допустимий момент у стосунках. Як правило, це не готові (ще чи вже) до постійних взаємин суб’єкти. Їх марно виховувати, безнадійно міняти. Не можете змиритися – не наближайтеся, і буде вам щастя.

Вид третій. Коли все минає. Свідомо чи несвідомо, але люди зраджують, коли готові до змін. Іноді кардинальних. Він/вона не тільки з вами? Є по-звірячому жорстокий, але дієвий спосіб: йдіть перші. Не тримайтеся за того, хто готовий кинути вас. Це не допоможе.

А загалом – навіщо, власне, вам її їсти, цю зраду? Потравитеся! Копняками виганяйте гнилих людей зі свого життя! Вам же все одно боляче? От і хай переболить все одразу. Важко? Звісно! Але як інакше розчистити біля себе місце для homo sapiens нормальних?