Пам'ятає лиш земля

2008
Публікація: 24.11.2022
Вірш
В процесі

Не всі дати точні,

Не всі легенди правда.

Та й люди не усі були.

І не усі лишили згадочку про себе,

І ні словечка про них не скажуть вчителі.

Лиш земля пам'ятає всіх!

Усіх князів, княгиню й короля.

Козацькі війська, гетьманів і отаманів,

що йшли до бою і заборони не спинили їх.

Людей молитви, що линули до Бога, й козацьку булаву.

Хлопців наших, що не серце не дівчині,

А неньці, неньці - Україні віддали!

І те, як плакали жінки по Україні,

Що сльози їхні, як Дніпро.

Чому ж не пам'ятаю люди?

Чому героїв, що кістьми побудували фортецю Україні не згадають ні словечком?

Чому не треба людям цього?

Це ж їхні старшії брати!

А вони вірять, вірять в москальськую брехню.

І не зрозуміють все ніяк, немає в Україноньки такого друга, вигаданого брата.

Нема, не було і не дозволять свідомі люди бути!

І возвеличаться герої наші,

Й Шевченко до Бога полинуть зможе.

Молитиметься там, дивитись на Вкраїну-неньку буде.

Зустріне там, на райських небесах,

Усіх князів, княгиню й короля.

Козацькі війська, гетьманів і отаманів,

що йшли до бою і заборони не спинили їх.

Людей молитви, що линули до Бога, й козацьку булаву.

Хлопців наших, що не серце не дівчині,

А неньці, неньці - Україні віддали!

І тих, жінок, що плакали по Україні,

Що сльози їхні, як Дніпро.

Дивитимуться вони всі разом,

Як їхнії нащадки волю здобули.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі