Біжи!

А ось і я! Не чекали, а я прийшов😈 Наздоганяю потяг, тож ловіть мій розгорнутий коментар: Зізнаюся, спочатку я мало що зрозумів, але у цьому вашої вини нема. Просто поспіхом читав, темп оповідки справді швидкий, особливо на початку і тому багато деталей під кінець розгубив🔩 І такий: А? Шо? Однак не хвилюйтесь, я повернувся до початку тексту, уважно пройшовся тією лісовою стежиною, що поросла таємницями та божевіллям гг, підібрав усі загублені деталі та зліпив цілісний механізм вашого шедевру🛠️ Це прекрасно! І аж тоді до мене дійшло, що така динаміка на початку була необхідна, бо герой біжить, спантеличений і дизорієнтований, а за ним женеться якийсь навіжений, що хоче вбити і, дідько, таки вбиває! Не дарма твір називається "Біжи!"😉 Я пробіг аж подвійне коло, проте враження лише посилились і можу лише подякувати за вашу майстерну роботу😍 Так усе закрутили, розставили гачки, тримали напругу до самого кінця і фінал - цукерочка😋 Проте є одне але☝️ цілителька-некромантка, точніше її мовлення. Це, мабуть, уже суб'єктивне, проте сильно збивало ось це її "хехе". Бачив, як інші автори це використовували. Здається, це перекочувало до нас із коміксів, зокрема манг. Але там зрозуміло, багато тексту не вмістиш, а тут можна ж якось по-іншому подати той сміх, чисто описово, тим паче на бідність описів ваш талант явно не скаржиться👍 А ще: "— Мій учень зробив, — з гордістю зазначає Морта. — Здібний малий, хе-хе. І на таких штуках знається, — її погляд спиняється на моєму лівому рукаві." Мене здивувало слово "штуках". Наче йде мова про середньовіччя, може трохи пізніше, а відьма говорить якось надто по сучасному. Тут би краще підійшло слово "речах" і загалом раджу придивитися до мовлення цієї персонажки. Воно мене чомусь відштовхувало. Закляття, звісно, шикарні🧙‍♀️ Просто ось це "хехе" у поєднанні з нетиповим мовленням складало враження, що це якась пародія на відьму, що чомусь постійно хіхоче. Принаймні так я її уявив🤷‍♂️ Але це лише моє суб'єктивне сприйняття, тож не приймайте близько до серця🙏❤️ Все інше чудово та на своїх місцях💯 Дякую за оповідання, що точно закарбувалося в пам'яті, не зважаючи на складний сюжет, який ви майстерно закрутили🤗 P.S. Забув запитати, то цілителька, що стала некроманткою, і була тією, хто за проханням малого постійно воскрешала гг, правильно? Типу цикл закрився не лише для гг, а й для неї, бо якби він не повернувся у минуле, то вона б не стала некроманткою, відповідно не підняла б потім його з мертвих, аби він відправився у минуле, щоб зробити її некроманткою? Знаю, складно пояснюю, але десь так я зрозумів😅

Рада бачити🤗 Тішить, що оповідочка, хоч і з другого кола, прийшлась до душі) Щодо милої пані Морти, уявімо, наче вона побувала в майбутньому та різних слівець нахапалася) Щодо манг та коміксів ніц не можу сказати, мала лише один комікс про Тома і Джеррі, але за часів давніх богів, воєвод та царів, сміх у книжках відображали ось так: ха-ха. Так, здебільшого в перекладних детективах, але менше з тим) P.S. Все правильно🙌 Цикл закрився для всіх причетних, бо минуле змінити не можна. Можна лише жити з наслідком виборів.

Розумію, саме цей текст дуууже далекий від легкого розважального чтива) Іноді хочеться чогось такого, знаєте, щоб мізки плавилися та кипіли, і почитати, і написати😁 Тест не обіцяю, але можу дати скорочену версію: гг був поганим, вбив маму хлопчика, хлопчик виріс і заплатив некромантам, щоб вбивати поганого дядька, підіймати, а тоді знов убивати; дядько від того трохи втомився та вирушив у минуле, щоб все виправити. Але трохи не встиг, і довелося занапастити цілительку, яка провела ритуал над тією мамою. Хлопчик виріс, не маючи в душі ненависті, тож дядько «відпускає» замучену таким не-життям жінку, упевнившись, що більше її ніхто не підійме. Хлопчик бачить криваве убивство матері, і цикл починається знову. Мораль: минуле неможливо змінити, усі твої дії приведуть до тих самих наслідків. Як от з цілителькою, яка через гг стала некроманткою, а потім радісно мучала його за грошики, та названим сином, що не пробачив зради найближчої після матері людини. Отже, тре брати відповідальність за свої дії та розплачуватися за наслідки, бо чарівної палички не існує. Хепі-енд!☺️ Дякую, що подужали🫶🌷

А, ну тоді я все зрозуміла🤣🤣 просто якось мені неспокійно було, ніби шось проґавила Дякую за пояснення!

Вчителька літератури ще б купу прихованих сенсів знайшла, але нам і так добре)) Дякую навзаєм🫶

У мене стільки запитань... Було на початку оповідання. Але наприкінці запитань уже не залишилося, бо ви на всі відповіли. Довелося напружувати ту сіру штуку, що знаходиться в в іншій штуці: тій, якою ми їмо 😁 Але якщо без жартів, то мені текст сприймався легко. На початку, як я вже сказав, насправді закрутили. Куди бігти? Від кого? Що робити? А-а-а! Але потім сюжет став плавніший і, в підсумку, все було розкладено по поличках. Не було такого, що на якомусь етапі мені доводилося брати паузу або перечитувати текст вдруге. Здогадувався, що наприкінці історія закільцьовується, тому в цьому плані хід очікуваний, але, насправді, він тут виглядає найбільш логічно. Дуже влучні описи. Ліс сприймається, як справжній. Але особлива насолода - це описи, пов'язані із ГГ, його думок, хвилювань. Цікаво, що то за мова, якою вимовляються закляття? Ніби схоже на латинь, але й не зовсім вона. Загуглив ось цю репліку: "Аментес танатум інфернітас лор". І знайшов ваш твір. Спробував латинськими літерами, але взагалі нічого не знайшов. Потім нагуглив кожне слово окремо, але в якусь осмислену репліку так нічого не склав. Тому без вас тут не розібратися 😀 Загалом дуже дякую за твір. Прочитав із задоволенням.

Ахахах, шикарна перша фраза — я аж напружилась😁 Ви мій ідеальний читач😍 Побачили все так, як і хотіла показати🥹 Тішуся, мов дитя смаколикам☺️ Ходіть обійму🫂 Мова і справді закос під латину) «Аментес» співзвучне «Амено» з пісні, що теж є закосом під латину, значить щось типу «візьми, розгадай». «Танатум» від імені бога смерті Танатоса (у дууже вільній трактовці «смертельний сон», «перебування між життям та смертю»), «інфернітас» від інферно — давньої назви передостаннього кола пекла, у якому, згідно з міфологією, перебували люди, які при житті практикували езотерику та чорнокнижжя, лор він і є лор)) Повну беліберду писати не хотілося, послуговуватися реальною мовою, якої не знаю, також, тому зробила ось такого покруча😁 Мій улюблений гурт «Powerwolf» весь час так робить, ось і я надихнулася))

О, я ото так і здогадався, що "танатум" і "інфернітас", то відсилка до смерті і пекла відповідно. Заплутався лише з "аментес", бо гугл переклав те слово, як божевілля. А ідея прикольна: у моєму вигаданому світі, де живуть вигадані народи і що існує поки лише у моїй голові, теж хочу провернути таку штуку зі штучноствореною мовою. Додає епічності твору, а у вашому випадку ще й загадковості😉 Радий, що вловив вашу ідею😍

Ух закрутили так закрутили, треба буде знову перечитати, бо я упустила один момент. Не можу зрозуміти коли той, хто біг (він же був вбивцею наче як і саме він вбив жінку) став тим, кому ця жінка (Ава) стала важлива. Все ж оповідання особисто для мене потребує подвійного читання. Написано в хорошому темпі, я ніде не збилася. Але ж і заплуталась…

У мене іноді виникають збочені бажання закрутити, щоб рідна матінка не впізнала) Тут я відірвалася на повну😁 Якщо хочете, можу пояснити, щоб перечитувати не довелося)

Цей твір можна описати так: нічого не зрозуміло, але дуже цікаво! Завдяки коментарям, я зміг більш менш розібратись. Але, так зрозумію, треба вкрай уважно читати (те, що в мене рідко виходить). Атмосфера відчаю передана на ура, пробирає до мурашок на тілі. Постійні подорожі у часі, наркоманія, не дають до кінця збагнути, хто з ким говорить. Але менше з тим, хочеться більше дізнатись про головного героя, що сталося з ним такого непоправного, що він готовий жертвувати своїм тілом (надіюсь правильно орієнтуюсь у сюжеті, бо в мене з цим реально проблеми) Якби був такий трагічний гг у сюжеті книги, то він неодмінно мені б подобався. Дуже сподобалась ці магічні заклинання) Вони додають атмосфери) я теж колись таке писав, чисто вигадані слова, які спадали на думки і вони додавали автентичності) Як на мене це ще один плюс твору. Успіхів та натхнення!

У мене не тільки коментарі, а ще й теги дуже спойлерні, особливо «некроманти» та «живий труп»)) Закляття то псевдолатина — схожі за звучанням на латину слова, які ще троха на реальні слова схожі, мортіс — смерть, наприклад) Теж люблю такі штуки😄 Дяки за побажання та відгук🤗🫶

Це її знак — тавро. Означає, що герой з особистості став товаром.

Я цього не зрозуміла😢😢

Та то таке вже, деталі) Головне щоб натякало на їхній звʼязок

Так, це було зрозумілим)

Пошепки: він заслужив

Ну мені сподобалась його деформація. Як людина - не знаю, чи змогла б його пробачити. Але як читач... щось є у ньому. Щось що хочеться пробачити

У ньому є (як і в усіх нас, в принципі) глибинна впевненість у своїй правоті та внутрішній довершеності? (Не можу підібрати підхоже ситуації слово, але кожен злочинець виправдовує свій злочин). Якщо уявити на місці героя харошево рускава, одразу пропадає бажання його пробачати.

Хіба він виправдовується? Мені здавалось, що він прийняв скоєне й намагався виправити? Так, звісно розумію про що ви. Але мені хотілося б, аби всі мали шанс виправити помилки, або хоча б заслужити прощення.... Є непростимі гріхи, є багато... юагато нюансів, я розумію... Просто... ділюсь думкою

Робота динамічна й напружена. Я весь час боялася пропустити щось важливе, що пояснить мені що ж там усе таки відбувається. Що цілителька та жінка на початку одна й та сама людина зрозуміла тільки після прочитання коментарів. У цій першій сцені її появи описано наче там багато фігур тож це додатково збиває з пантелику. Фінал мені був зрозумілий. Подумати є над чим. Дякую, цікаво!

Дякую, радію що заплутаність сюжету не зіпсувала враження🤗 Хотілося досягти саме хаотичного, незрозумілого та схожого на сон ефекту, заради атмосфери та синхронізації читача з героєм. Тішуся, що мій маленький експеримент зумів зацікавити☺❤❤

Натрапила на цю роботу, вбивши в пошук слово "некромант"😊. Що сказати, розповідь задовільнила цілковито мою потребу в чомусь такому) щодо тексту, склалося враження, що це конкурсна робота, особливо в першій частині. складно зрозуміти чи та,хто повертала героя в часі і та, хто оживила матір одна й та ж особа. Буду вдячна безмежно, якщо авторка дасть відповідь на це питання).

Дякую, радію, що історія прийшлася під настрій)) Робота не конкурсна, але писалася на завдання від творчої платформи Прозаїк. Темою були подорожі в часі, а некромантія це вже імпровізація на вільну тему)) І таааак, це дійсно одна і та ж особа👍 Зіснаюся, мала на меті заплутати читача, викликати співчуття до гг, але насправді він сам в усьому винен, тому фінал для нього завжди один. Минулого не виправиш, залишається тільки спокута😈

Минуле, звісно, не змінити, проте, мені здається єдиний шанс для героя полягав у вбивстві себе за секунду "до". Інакше, навіть, якби мати вижила, герой всерівно вбивав би направо й наліво, спричинив створення якогось іншого некроманта й завершив свій життєвий шлях так,як це вже описано) коротше, думала над цим всім довго, тож ваша розповідь чудесна🥰

Відверто кажучи мені не сподобалася ця робота. Спочатку сюжет був інтригуючий... Але потім, я перестав розуміти, що відбувається після порятунки Ави. Я прочитав двічі. І не розумію досі кінцівки. Напевно почну з того, що для мене події відбувалися занадто динамічно. Одна подія змінювалася іншою, що я губився в тому, що відбувається. Для мене було замало описів дій, дуже замало, тільки коли вдруге прочитав стало трішки зрозуміліше, але довелося декілька разів все рівно повертатися назад в тексті. Проте описи відчуттів героя, його думок та середовища навколо нього вийшли добре, це мені сподобалося. Тепер щодо сюжету... Я не зрозумів для чого вбивати Аву? Що за домовленість Мортою? Чому Ава страждала і їй було не легко, вона отримала прокляття після того, як її врятували? Чому взагалі так все закінчилося. Я в тексті не побачив передумов для такого кінця, може щось пропустив, може не так зрозумів, не знаю. Але якось так поки що. Вибачаюся за таку критику, але просто кажу як є особисто для мене☹️