Перший сніг

Оксанка прокинулася у своєму ліжечку. Деякий час вона просто полежала, згадуючи свої сни. А потім поглянула у вікно. Там ішов сніг. Лапатий-лапатий. Він лягав на дорогу, дахи сусідніх будинків, на дерева. Це був перший цьогорічний сніг. Зіскочивши з ліжечка, Оксанка взула кімнатні капці й побігла в кімнату батьків. 

Був вихідний день, тож батьки ще міцно спали. Нерішуче постоявши на порозі, дівчинка все ж ввійшла. Сторожко підійшла до ліжка. Постояла. Подивилася ще раз у вікно. Але снігопад тільки збільшився. Тоді вона вже сміливіше потрясла маму за плече. Коли та відкрила очі, Оксанка багатозначно глянула на маму, і сказала:

- Мам! Сніг випав! Перший сніг! Ходімо. 

Матір кивнула, показуючи, що зрозуміла її. Батько щось сонно пробурмотів, невдоволений тим, що його так рано будять. Але жінка все одно встала, накинувши халат. Вона повела доньку в ванну кімнату, сказавши, що не годиться починати такий день невмитою. Після цього вони пішли у вітальню, де дівчинка стала біля вікна, чекаючи поки мама знайде все необхідне. Скоро жінка принесла підсвічник, три свічки та сірники. Надійно встановивши свічки, вона протягнула сірники доньці.

- Тобі вже 9 років. Ти вже доросла. Тож сьогодні запалюй ти.

Дівчинка неймовірно зраділа такій честі. Але від хвилювань її руки тремтіли. Тож вдалося запалити сірник лише з третьої спроби. З допомогою мами вона запалила свічки. Трохи подивившись на те, як горить полум’я свічки, і на те, як падає сніг. Тоді обидві склали руки для молитви.

- Господи Боже! – почала мама, і донька повторювала за нею. – Ми молимося за душі тих, хто віддав своє життя за те, щоб у нас все було добре. Цей перший сніг символізує початок нового, шанс почати все з чистого листа, шанс зробити життя кращим. А також цей сніг є нагадуванням того, як декілька років тому такий самий білий сніг був пофарбований у червону кров тих, хто прагнув жити в мирі, хто хотів того, щоб ми всі жили вільними, щасливими. Кров тих, хто не міг бути байдужим. Тож допоможи нам всім бути достойними тої жертви та того життя, яке вони для нас всіх вибороли. Амінь. 

Чоловік, який не хотів заважати їм, доки вони моляться, тепер підійшов до них. Обійнявши, він пригорнув їх до себе. Так вони й стояли ще довго, дивлячись на те, як падає перший сніг.

21.11.2015