12.

- Поїхали звідси, - сказав Сергій, кинувши пакет з грошима на заднє сидіння автомобіля. - Потрібно виїхати з села, доки не розвиднилося. Щось мені не подобається настрій старого.

Двигун уже був увімкнений, і щойно Сергій закрив дверцята, Анатолій натиснув на газ, автомобіль виїхав із подвір’я, і попрямував до виїзду із села.

- То може треба було його завалити? - відповів Анатолій.

- Не варто. Вони не знають хто ми, не бачили наших облич. До того ж, ми домовилися нікого не вбивати. Забув?

- Я з самого початку був проти цього. І досі вважаю це помилкою.

- Досить про це. Дивись за дорогою.

Доки Сергій з Анатолієм розмовляли, автомобілі рухаючись порожніми вулицями Суботова дісталися до межі села, і звернули до пляжу. Роман із Олексієм пересіли до фольксвагена Анатолія, який той сховав у кущах біля Тясмина, перенесли туди частину здобичі, і нарешті обидва автомобілі виїхали на трасу. До світанку залишалося менше години.

- Толік, жми! Нам потрібно якнайдалі від’їхати від Суботова.

- Знаю, - відповів Анатолій збільшуючи швидкість.

Автомобілі летіли майже порожньою трасою. Почало сходити сонце, і Анатолій та Олексій вимкнули фари. Деякий час їхали мовчки.

- Толік, піднажми! - несподівано трохи знервовано скомандував Сергій.

- Що сталося? - запитав Анатолій поглянувши на стривожене обличчя Сергія.

- Та не подобаються мені ці автомобілі. Здається вони доганяють нас.

Анатолій поглянув у дзеркало заднього виду. Позаду їхало два чорних мерседеси і білий форд. Всі три автомобіля рухалися з однією швидкістю, і схоже на те, що об’єднані вони були однією метою.

- Здається ти правий, - сказав Анатолій. - Казав я, що потрібно було мочити старого! Та і всіх інших.

Тим часом відстань між двома групами автомобілів поступово зменшувалася. Автомобілі переслідувачів були у значно кращому технічному стані.

- Схоже відірватися не вдасться. Попередь Льоху і Романа, - сказав Анатолій Сергію.

Той набрав номер Романа.

- Алло, - Роман відповів після першого ж гудка.

- Ромка, у нас хвіст. Схоже зараз буде гаряче.

- Ми вже помітили, - почув Сергій схвильований голос Романа.

- Тримайтеся хлопці, - відповів Сергій, і раптом у боковому склі з’явився кульовий отвір, а на нього посипалися шматочки скла.

- Стріляють, суки, - вилаявся Анатолій.

- Пропусти Льоху вперед, - крикнув Сергій.

Анатолій зрозумів маневр Сергія. Скориставшись відсутністю автомобілів на трасі він виїхав на зустрічну, пропустив фольксваген вперед, і лише потім поїхав за ним. Сергій опустив скло, і висунувшись відкрив вогонь у відповідь. Він влучив у лобове скло мерседеса, який їхав першим, його водій крутонув рульове колесо, і з’їхав на узбіччя. Пасажири інших двох автомобілів відкрили автоматний вогонь. Кучність вогню була такою, що заднє скло фольксвагена розсипалося.

- Здається колесо пробили, вилупки. Не відірвемося, - кричав Анатолій намагаючись втримати контроль над автомобілем. - Стрибай!

- Ти що задумав? - кричав у відповідь Сергій продовжуючи відстрілюватися.

- Я зараз розверну автомобіль, а ти стрибай, - крикнув у відповідь Анатолій, і не чекаючи відповіді розвернув автомобіль впоперек дороги. Сергій відчинив дверцята, вистрибнув, згрупувався, боком впав на асфальт, а потім, прикриваюсь корпусом опеля покотився до узбіччя. Анатолій тим часом теж вискочив із автомобіля, зробив два постріли із пістолета по переслідувачах, відчинив багажник, вийняв свою дорожню сумку, і побіг в протилежну від Сергія сторону, ніби ведмідь шатун врізавшись в зарості бузини і клена американського, які росли вздовж дороги. Переслідувачі зупинилися, і почали обстрілювати чагарники. Сергій заліг на узбіччі, і ретельно прицілившись зробив постріл. Один з переслідувачів, який поливав з автомата кущі, у яких щойно сховався Анатолій, впав як підкошений отримавши кулю у потилицю. Його подільники розвернулися, і відкрили вогонь у відповідь. Сергій скотився у кювет.

- Це кінець, - подумав він. - Зараз його просто зрешетять. Добре хоч Ромка з Льохою змогли відірватися, - подумав він, як раптом почув вибух і розпачливі крики людей.

Від таких криків кров холонула у жилах. Здавалося людина так кричати не здатна. Так кричати можна було лише від нелюдського жаху чи нелюдського болю. Або від того і того одночасно. Здивований Сергій підняв голову і побачив палаючий мерседес, та фігури охоплених полум’ям людей, які качалися по дорозі намагаючись збити полум’я, але це їм не вдавалося. Біля кущів стояв Анатолій зіпершись на коліно, і тримаючи на плечі гранатомет. Він відкинув порожній тубус, взяв інший гранатомет, не звертаючи уваги на обстріл прицілився, і зробив наступний постріл. Сергій почув хлопок, і побачив як вибухнув інший автомобіль, цього разу білий форд. Переслідувачі, які залишилися живі, кинулися тікати. Сергій підвівся і зробив їм навздогін два постріли. Один із ворогів упав, інший зробив чергу у відповідь, і продовжував тікати, намагаючись рухатися зизгзагами. У Сергія закінчилися набої, тому він не став його переслідувати, а чимдуж побіг до Анатолія. Вийшовши на дорогу, він почув, що один із ворогів застогнав. Сергій перевернув його догори обличчям. Це був Петро Синюх. Справи його були кепські. Із стегна стирчав покручений шматок металу, на обличчі і шиї були сильні опіки.

- Оце так зустріч! - схилився над ним Сергій. - Як ви нас знайшли? Відповідай, сука!

- Вас попереджали, що ви пограбували не тих людей. Вам кінець. З вами по любому розберуться. Пришлють нових чистильників.

- Я питаю, як ви нас знайшли?! Де маячок?! - Сергій вдарив його ногою по пораненій нозі.

- Який нахєр маячок?! - поранений застогнав від болю.

- Маячок, за допомогою якого ви нас вистежили!

- Ти думаєш ти крутий? Ти думав, що все передбачив? Хєра! - Петро Синюх спробував засміятися, але закашлявся і замовк.

- Добре, тоді що я не передбачив? Відповідай, - Сергій ухопився за шматок металу, який стирчав зі стегна пораненого, і провернув його в рані. Синюх заматюкався.

- Відповідай! - рявкнув Сергій.

- Коли ми відкрили двері до сховища ключем, то відразу ж активувався сигнал тривоги. Черговий отримав його, викликав групу. Синюх молодший знеможено прикрив очі.

- А як потрібно було? - запитав Сергій просто аби щось запитати.

- Сканування сітківки, - прошепотів син голови.

- Ого! Ви в тренді технічного прогресу.

Петро Синюх не відповів. Він був мертвий. Сергій вилаявся. Він хотів ще з ним поговорити, але було вже пізно. Сергій підвівся, і поглянув на Анатолія. Той чомусь продовжував стояти на колінах. Це здивувало його. Він поспішив до друга.

- Ти як?

- Триндець, мені здається, Сєрий. У печінку влучили, суки...

Тільки зараз Сергій помітив, що Анатолій тримається рукою за бік.

- Бля... - видихнув він. - Толік, ти цей, не хвилюйся, Толік. Я зараз перев’язку тобі зроблю, кров зупиню, і в лікарню поїдемо. Все нормально буде. Житимеш.

- Сєрий, не мели дурниць. Не можна нам у лікарню. Ти ж знаєш.

Анатолій впав. Його покидали сили. Він втратив багато крові. Сергій побік до опеля і кашляючи від диму почав ритися в салоні намагаючись знайти аптечку. Риючись у салоні він почув звук мотора.

- Льоха повернувся. Це добре, - зрадів він.

Але звук мотора був дивний. Схоже наближався ще один автомобіль. Нарешті знайшовши аптечку Сергій вийшов із опеля, і побачив, що до них одночасно наближаються фольксваген з Роман і Олексієм, і чорний мерседес чистильників. Той, який їхав першим, і у водія якого влучив Сергій. Мабуть до нього дісталися чистильники з двох перших автомобілів, ті кому вдалося вижити, і тепер вирішили довершити почате. Сергій кинув аптечку, дістав з багажника автомат і відкрив вогонь. Автомобіль зупинився, відкрилися дверцята, з мерседеса висипалися переслідувачі, і відкрили вогонь у відповідь. Куля влучила Сергію в колінну чашечку, він впав, друга куля влучила в груди.

- Тікайте, хлопці! - хотів закричати він, але вдихнувши повітря закашлявся кров’ю. Куля пробила легені.

Перед смертю Сергій встиг побачити, як фольксваген об’їхав опель, Романа, який висунувшись з вікна вів безладний, не прицільний вогонь, примудряючись при цьому кричати так, що перекрикував шум двигунів двох автомобілів, побачив як у лобовому склі напроти водія одночасно з’явилося з десяток кульових отворів, вбитий Олексій ткнувся обличчям у кермо, фольксваген на повній швидкості врізався в мерседес чистильників, пролунав вибух...

- Як же так, хлопці, як же так... - останнє, що встиг подумати Сергій перед смертю. По його мертвому обличчю покотилася сльоза.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.