16.

- Дівчинко, будь ласка, зробіть мені укол. Дуже боляче...

- Хворий, я розумію, але потерпіть трошки. Не можу я. Не маю права. Я повинна давати вам лише препарати у тих дозуваннях, які прописав лікар. Вам і так уже зайве вкололи, коли той поліціянт приходив, - вмовляла Романа молоденька медсестра.

- Але ж болить...

- Хворий, вам же сказали, потерпіти потрібно, - грубувато відповіла інша медсестра, значно старша за свою молоду напарницю. - І взагалі, майте совість, скільки вона до вас бігати буде? Досить її сіпати. У неї і без вас купа роботи. Ви не єдиний пацієнт у лікарні.

Схоже план Роман поступово починав спрацьовувати. Лікарня, до якої йому пощастило потрапити виявилася доволі сучасною, і ліжка пацієнтів були обладнані кнопками виклику персоналу, чим Роман почав безсовісно зловживати. Він тиснув на кнопку уже мабуть біля двох десятків разів, і звісно медичний персонал почав втомлюватися від такого вимогливого пацієнта.

- Галю, ну навіщо ти так? - встала на захист Романа молоденька медсестра. - Йому ж боляче.

- Боляче йому. Нехай терпить, якщо у злочинці подався.

- Ще точно не відомо злочинець він чи ні.

- Дівчинко, як вас звати? - втрутився у їх суперечку Роман.

- Ти диви, на ньому місця живого нема, а він все одно знайомиться, - аж плеснула долонями від здивування літня медсестра. - Ні, мужиків нічого не змінить. Були кобелями, кобелями і залишаться, - зневажливо пхикнула вона.

- Галю, не ображай його, - продовжувала захищати Романа молода дівчина.

- Дурепа ти Зінка. От саме таких як ти мужики і люблять. Наобіцяють Місяць з неба, ти вуха розвісиш, заміж вискочиш, а потім будеш все життя його п’яного тягати та труси і шкарпетки смердючі прати, - не вгавала літня жінка.

- Не всі чоловіки такі, - не здавалася дівчина.

- Зіночко, будь ласка, вколіть мені знеболювальне, а я обіцяю вас за це вас не турбувати до самого ранку, - втрутився у жіночу суперечку Роман.

- Слухай, а це ідея, - несподівано підтримала Романа літня медсестра. - Вколи йому подвійну дозу, і хай спить собі. А то він нас за ніч замучить. А так хоч виспимося.

- Але ж лікар... - спробувала протестувати молоденька медсестричка.

- Який лікар? Денна зміна поїхала додому. Залишився лише черговий, а він що, спати по твоєму не хоче? То ж слухай старших. Коли і ходімо чайку поп'ємо. Мені сьогодні один кавалер з дев’ятої палати шоколадку подарував, - засміялася вона.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.