17.

Роман лежав і прислухався до звуків у лікарні. Поступово шум стихав, пацієнти в палатах повлягалися спати, медсестри, які до цього бігали по коридору, зробили всі необхідні процедури, і сховалися в сестринській. На лікарню опустилася тиша...

Роман ще трохи почекав, потім зібрав волю в кулак, взявся забинтованими руками за спинку ліжка, і спробував підвестися. Біль пронизав руки і обпечені груди. Роман застогнав, але спроба вдалася. Йому вдалося підвестися і сісти на ліжку. Від вогню найбільше постраждали його обличчя, руки, груди і спина. А от на ногах опіків майже не було. Роман вважав, що це добрий знак. Це могло допомогти у здійсненні його плану. Хлопець підійшов до вікна і поглянув вниз. Палата, у якій він лежав була на другому поверсі. У світлі ліхтарів він побачив декілька автомобілів у внутрішньому дворі лікарні. Мабуть вони належать працівникам лікарні. Серед них він запримітив червоний “Москвич”. Роман обережно, намагаючись не застогнати, накинув на плечі простирадло, підійшов до дверей, прочинив їх і виглянув у щілину. У коридорі нікого не було. Роман вийшов з палати, і намагаючись ступати якомога тихіше попрямував до виходу. Біля вхідних дверей Роман зняв з вішалки халат, який залишали для відвідувачів, і на всяк випадок прихопив пару використаних бахіл з урни для сміття. Прочинив вхідні двері, вони зарипіли, Роман зупинився, прислухався, але все було тихо. Вийшов на сходову клітину, обережно зачинив двері, тримаючись за поручні зійшов на перший поверх, і попрямував по коридору освітленому лампами денного світла. Роман пройшов повз “Цілодобову аптеку”, потім проминув буфет, і нарешті побачив табличку “Вихід”. Вхідні двері виявилися зачиненими з середини. Роман посмикав їх, але вони не відчинялися.

- Невже все даремно? - у розпачі подумав він. - Так, не панікувати! Ти вже далеко зайшов, втік з палати, тепер оглянь двері.

Це були звичайні металеві двостулкові двері.

- Тут повинна бути засувка, - подумав Роман.

Повернув ручку, скрипнувши зубами від болю в обпечених пальцях, почулося металеве клацання, і двері відчинилися. Роман вийшов на повір’я, повіяв легенький вітерець. Хлопцю стало холодно. Він стояв намагаючись згадати де знаходиться стоянка автомобілів. Починалася найскладніша частина: потрібно було непомітно дістатися до стоянки, завести автомобіль, і виїхати з території лікарні. Роман пішов намагаючись триматися у тіні від будівлі лікарняного корпусу, і нарешті побачив автомобілі. Він почекав декілька хвилин, сподіваючись побачити охорону, але нікого не було. Якщо тут і були охоронці, то схоже вони спали. Раптом Роман почув якийсь дивний звук, а потім щось боляче сіпнуло його за плече.

- Попався, - злякано подумав він, і озирнувся. Але позаду нікого не було. На плечі сидів хрущ. Налякав, падло, - подумки вилаявся Роман, і спробував відчепити жука. Але той вчепився гострими лапками у бинт, і спроби відірвати його спричиняли сильний біль, тож Романа пересилюючи огиду просто розчавив його.

Впоравшись із жуком Роман попрямував далі. Спочатку обійшов клумби, потім ішов ховаючись а алеєю туй, і нарешті дійшов до парковки. Не дивлячись на знеболювальне він відчував сильний біль, від хвилювання серце гупало так, що здавалося він зараз оглухне, піт заливав очі, а ноги трусилися від втоми.

Нарешті хлопець дістався до автомобілів. Крайнім стояв древній “Москвич”.

- Добре, що не всі пересіли на іномарки, - з вдячністю подумав про невідомого власника раритету Роман.

Колись давно, на дачі в Олексія вони смажили шашлики, і Сергій показав як можна відкрити автомобіль без без ключа. Виявляється для цього не потрібно відмичок і наворочених систем, як у фільмах про автокрадіїв. Тоді він на спір відкрив двері свого автомобіля шампуром, але запевняв, що для цього можна використовувати антену, і навіть віконні двірники. Для демонстрації своїх вмінь Сергій тоді використав власний “Москвич”...

Роман підійшов до автомобіля, міцно затиснув зубами край халата, нагнув антену, і смикнув її. В руках у нього опинився майже метровий шматок металу. Роман обережно запхнув уламок антени між ущільнювачем і склом, натиснув, і на його здивування двері відчинилися. Він не очікував, що це буде так просто.

- Дякую, Сергію, - прошепотів він.

Тепер потрібно було завести ветерана радянського автопрому. Роман опустив сонцезахисний козирок, і його в долоні опинилися ключі.

- Мені сьогодні щастить, - якось відсторонено подумав він.

Двигун завівся після першого ж повороту ключа. Невідомий господар добре слідкував за своїм авто.

Роман поїхав по дорозі і побачив, що шлагбаум піднято.

- Мабуть не опускають, щоб не затримувати швидку, - подумав він натискаючи на педаль газу. Через декілька хвилин Роман виїхав з Чигирина. Йому потрібно було знайти обумовлене місце, де Анатолій сховав їх речі. Роман їхав обережно, не перевищуючи швидкість, щоб випадково не привернути увагу патрульної поліції. Біль посилювався, але Роман терпів. У нього не було іншого виходу. У світлі фар промайнув дорожній знак, який сповіщав, що до Суботова залишалося п’ятнадцять кілометрів. Роман скинув швидкість, щоб не проминути ґрунтову дорогу, яка вела до невеличкого гайочка, де Анатолій облаштував схованку.

- Нарешті!

Фари вихопили з темряви чорну смугу серед кукурудзяного поля. Роман з’їхав з траси на ґрунтівку. Автомобіль стрибав на розбитій тракторами і вантажівками колії, і кожен стрибок віддавався біллю у його зраненому тілі. Він скреготів зубами, сльози текли по його щоках, але хлопець терпів. Раптом ліворуч від дороги фари вихопили з темряви силуети дерев.

- Нарешті, - видихнув Роман.

Він з’їхав з дороги, загнав автомобіль у кущі, і при світлі фар, почав руками обмацувати стовбури верб, шукаючи мітки, які зробив ножем Анатолій. Нарешті найшовши зарубку, Роман опустився на коліна, і почав зривати дерен, яким Толік замаскував свою схованку. Під руками зашелестів пластиковий пакет. Роман розірвав його зубами, і висипав вміст пакета на землю. Знайшов телефон Сергія, і тремтячими пальцями набрав номер. Не дивлячись на нічний час відповіли майже миттєво:

- Я чекав твого дзвінка дві доби тому. Виникли проблеми?

У Романа не залишилося сил дивуватися, і він маже плачучи від болю сказав:

- Джаба, забери мене звідси, будь ласка...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.