18.

Роман отямився у просторому світлому приміщенні. До його руки була під’єднана крапельниця, до тіла тягнулися кабелі від якихось датчиків, поряд стояли прилади з моніторами. Все це нагадувало реанімаційну палату з серіалів про лікарів. Він спробував підвестися, але відчув різкий біль, застогнав, і впав на ліжко. Позаду пролунав звук, ніби хтось дряпонув ніжкою стільця по підлозі. Виявилося, що у кімнаті він був не один. До Романа підійшов чоловік середніх років, подивився на нього, поглянув на монітори, і мовчки вийшов з кімнати. Все відбулося так швидко, що Роман нічого не встиг у нього запитати.

Через декілька хвилин двері відчинилися, до кімнати увійшов Джаба, і здалося заповнив собою весь простір. Кімната, яка до цього здавалася просторою, виявилася маленькою для такого велетня як він. За той час, який минув з їх останньої зустрічі, Джаба став ще більшим. Підборіддя звисало так, що повністю закривало шию, щоки лежали на плечах, товсті пальці нагадували сосиски, а черево було просто величезним. Було незрозуміло, як бідолашні ноги витримували таку тушу.

- Ну привіт, Ромка! - з посмішкою привітався він. - Нарешті ти прокинувся. Здивував ти мене. Ти останній кого я очікував побачити. У мене дуже багато до тебе питань. І найперше, де Сергій?

Джаба продовжував приязно посміхатися, але погляд його був серйозним.

- Сергій загинув, - відповів Роман. - Толік і Льоха теж, - після паузи додав він.

Джаба підсунув до ліжка стілець, всівся, той жалібно скрипнув під масою його тіла, але витримав. Джаба не зважаючи на страждання бідолашного стільця ще трохи покрутився на ньому, намагаючись зручніше всістися, поклав руки на коліна, і сказав:

- Розповідай.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.