5.

- Сільський голова, Синюх Олександр Іванович - п’ятдесят дев’ять років. Проживає у триповерховому цегляному будинку. Разом з ним у будинку проживає його син Синюх Петро Олександрович - двадцять сім років, невістка Синюх Галина Євгенівна - двадцять шість років, і їх діти - дві доньки: Таня, - чотири роки, і Оксана - три роки. Подвір’я по периметру огороджене цегляним парканом, висотою близько двох з половиною метрів. Металеві ворота, які відкриваються дистанційно. Анатолій розповідав чітко, спокійно, лаконічно. Відразу відчувалася армійська виправка. - Вхід до будинку лише один. Чорний хід відсутній. На вікнах грати. На першому поверсі будинку розташовано гараж, і інші підсобні приміщення. У будиночку охорони постійно чергують два озброєних охоронця. Також господар тримає дві кавказькі вівчарки, але майже весь день вони зачинені у вольєрі. З того часу, як народилися внучки, Синюх-старший наказав випускати псів лише вночі, тоді, коли всі члени сім’ї знаходяться в будинку, тож на них можна не зважати. На паркані біля воріт встановлено відеокамеру. Працює вона, чи просто знаходиться там для остраху - встановити не вдалося. - Схоже на фортецю, - замислено сказав Олексій. Роман подумки погодився з ним, і полегшено зітхнув. У нього з’явилася надія, що побачивши, як забарикадувався у своєму будинку сільський голова хлопці полишать цю справу. - Запам’ятай, Льоха, немає такої фортеці, яку не можна взяти, - махнув рукою Анатолій. - Невже ти думаєш, що я прийшов до вас не підготувавши план проникнення на об’єкт? - Але ж туди справді неможливо проникнути, - мало не викрикнув Роман. - А якщо так, то потрібно кидати цю справу, і їхати звідси, доки на нас не звернули увагу. Правильно, я кажу, Льоша? - Ромка, не починай, - скривився Анатолій. - Все не так складно, як ти собі уявляєш. - Не складно? Ти хочеш штурмом цю фортецю брати? - Штурм не знадобиться. Не лякані вони. На них ніхто ніколи не нападав, вони ніколи не відчували справжньої небезпеки. Вся ця охорона, собаки, це так, для годиться, данина традиції і статусу. Мовляв я хазяїн цього села, у мене великий і багатий будинок - значить у мене повинна бути охорона. Але у можливість нападу вони не вірять. Тож і захищатися по справжньому не готові. Синюх Олександр Іванович зробив помилку. Він думає, що коли перетворив свій дім на фортецю, то тепер у повній безпеці. Але він не подумав, що ця фортеця в одну мить може перетворитися на пастку. І головне, він же ж не завжди сидить дома? Колись він з нього виходить? А якщо не він, то його син, чи невістка. Правильно? От на їх плечах ми і зайдемо до нього в гості.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.