6.

Наступні дві доби Анатолій і Сергій стежили за будинком сільського голови Суботова. Вони купалися у Тясмині, засмагали, рибалили, грали з місцевими у волейбол, а після гри пили з ними пиво...

В результаті їм вдалося дізнатися багато цікавого. Наприклад те, що вже майже місяць Синюх Олександр Іванович не покидав свого будинку. Він перебував у відпустці, а відпустку сільський голова завжди проводив дома. Не їздив, як інші сільські голови, на модні закордонні курорти у Єгипет чи Туреччину.

- Ні, наш сільський голова любить наше село, - з гордістю розповідали сільські п’янички. - Він такий як і ми. Не відривається від простого народу. Хоч і має гроші, але з нами всі свята святкує. Он за свої кошти дорогу поремонтував, школу, сучасне вуличне освітлення зробив.

- А от у вас як? - запитував захмелілий хлопець п’яно тикаючи брудним мозолястим пальцем у груди Анатолію. - Ваш сільський голова за кордон їздить?

- Та наш взагалі з Туреччини не вилазить, - відповідав Анатолій підливаючи хлопцю до пива горілку.

- Отож, бачиш, - співбесідник переможно підняв великий палець догори. - А наш голова не такий. Він наш!

- Так, пощастило вам, - погоджувалися Анатолій і Сергій.

А от його син Синюха старшого частенько їздив у справах. І у Черкаси, і у Київ. Виїжджав на чорному мерседесі, разом з особистим водієм, кремезним хлопцем років двадцяти п’яти. Скло у мерседесі було затоноване, тож чим саме займається Синюх молодший в салоні автомобіля роздивитися було важко, єдине, що вдалося з’ясувати, що сидів він поряд із водієм. Виїжджав зазвичай годин у сім, а повертався пізно ввечері, в десять, або і в одинадцять годин. Перед тим як повернутися додому хлопець любив поплавати у Тясмині.

Цього ранку Синюх Петро Олександрович на своєму чорному мерседесі знову поїхав у справах...

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.