Вусате щастя

Привіт, мене звуть Мурка. Сьогодні моя перша ніч, коли я опинилася на вулиці. Мені холодно, адже йде сніг. Відчуваю, що мої ніжні рожеві лапки замерзають, не допомагає навіть хутро, яке я так старанно розпушила. Ви запитаєте, що я тут роблю? А я скажу, що вулиця тепер мій дім, тільки невідомо, чи довго я тут житиму.

Ой, он міг господар йде! Зараз він мене покличе і я піду грітися, помурчу в господині на колінах… Ура!

Ні, пройшов повз… Він же мене сюди викинув, просто біля будинку, штурхнув ногою і нагримав. А я ж нічого не робила! Просто у нього голова боліла, а я їсти попросила. Виявилося. Дуже голосно просила.

О, он і господиня йде, побіжу, може забере назад, я ж така ласкава, пухнаста, чистенька, няв!

І ця прогнала… Ти ж мене любила наче… Пестила, на ручки брала, мені це, навіть, подобалося.

Лапки замерзають, треба побігати. Ой, ні, треба шукати, де б сховатися! І ще б чогось поїсти, животик бурчить, може б і зігрілася!

Під великою залізякою холодно, нірка кудись униз, де пахне вологою і теплом надто маленька, не пролізу. Ой, як же тут холодно! Няв! Господарі! Заберіть мене звідси, хочу додому, няв!

Ні, мабуть, тут я посплю, може, одумається моя господиня, пожаліє. Ось тут біля їхнього під’їзду посиджу, прямо біля сходів, щоб знайшли, якщо передумають. Ось так, лапки під себе, хоч би тільки до ранку досидіти. Ось так, уже тепліше, можна й поспати, все одно прокинуся, коли хтось йтиме.

* * *

— Мамо, мамо, дивись, киця замерзла! — маленька дівчинка розстібає куртку і намагається заховати кошеня до себе на груди. Мама допомагає дитинці, підтримуючи тваринку. Вона знімає рукавички й відчуває, як ледь помітно б’ється під хутром маленьке серце.

— Мамо, а можна ми заберемо її до себе? Будь ласочка! Вона тут до ранку не доживе, вона замерзне! — дівчинка благально дивиться на маму. — Я буду найслухнянішою донечкою, будь ласка, мамо, нехай це буде моїм подарунком, сьогодні ж Новий рік!

Мама міцно обіймає донечку і тихо промовляє:

— Звісно, доню. Не можемо ж ми її залишити тут святкувати саму Новий рік!

— Тоді можна я назву її Маркізою? Вона ж не образиться? — дівчинка дуже уважно поглядає на замерзлу кішку, ніжно погладжуючи її по голівці.

— Думаю, це буде її найщасливіший Новий рік і найкращий подарунок.

Вранці Мурка, нарешті, зігрілася і відкрила очі. Спочатку їй здалося, що вона дома, з господинею, тому вирішила привітати її, проте домівка була незнайомою. Застрибнувши на ліжко, вона побачила маленьку дівчинку, що спала в обіймах жінки. Зрозумівши все, вона тихенько вляглася у них в ногах і почала тихенько муркотіти пісню найщасливішої кішки на світі.