Жарт

Елка була подругою. Принаймні, я її такою вважала. Ми були з різних сімей, і доповнювали своїми життєвими пазлами існування одна одної. Я була з повної сім’ї, чим не могла похвалитися Елка, бо її батько покинув матір заради якоїсь рудої фарбованої сучки, зі слів її матері. Я ніколи не бачила її матері, Елка, як вони переїхали у місто, завжди господарювала сама. У мене ж була повна сім’я, скандали і хата людей. Мені було дивно приходити до Елки в гості, а Елці, напевно, було дивно приходити до нас. Мої батьки дуже любили Елку, коли вона приходила, то і батько якось добрішав, і наче ставало не так неспокійно. Тому я любила, коли Елка приходить. Ми чимось займалися. То надумували змінити форму брів, то постригти чубчик, то обговорювали плани на найближче майбутнє. Підліткові найважливіші справи.

Елкина мати працювала великим цабе і її вдома постійно не було, жила вона в іншому місті, великому, тому ми часто гуляли з Елкою разом. Підлітки, майбутні абітурієнти. Елка вчилася нормально, а з маминими зв’язками могла вступити в хороший вуз, зрештою так і сталося. Будучи студенткою першого курсу, Елка натякала, щоб я теж підтягувалася. Але у моїх батьків не було таких надможливостей, і тому я вступила в інший хороший вуз на держзамовлення.

Життя нас розлучило на деякий час, Елка раніше закінчила навчання, пішла на роботу, я про це могла лише здогадуватися. Я зрештою теж закінчила вуз і працевлаштувалася за спеціальністю, хоча не офіційно. Якось їдучи теплого серпневого вечора додому у мене задзвонив стільниковий.

-Доброго дня, пані Лідо, - а далі було все, як у тумані. Мені дзвонили з поліції і розпитували про Елку.

Я вас не розумію, - відповіла я,- повторіть, будь ласка.

На тому кінці ще раз, наче з папірця, почергово описали ситуацію.

Як витягнули? Вона жива? – спитала я.

Так, жива, але треба, щоб ви підїхали і її забрали.

Я проїхала свою зупинку і водій оголосив кінцеву.

Як, як до вас приїхати? – не тямила себе я, і нігті продавлювали шкіру долонь.

А ви де нині? – спитали на тому кінці.

Автобус такий -то, кінцева, площа.

О, то добре, пошукайте, там має бути прямий маршрут номер ххх, - я вискочила з автобуса і почала шукати той маршрут. - Зупинка отака, їдьте, заберете свою подругу,- фіксувалося у памяті.

Всю дорогу я їхала і думала, ну, не могла Елка накласти на себе руки. Річка? Втопитися? Я, звісно, не пам’ятаю, щоб ми разом ходили на пляж чи плавали, чи говорили про це, але раптом.

Я знайшов ваш номер у телефоні, ви підписані подруга, то я вас і набрав – лунало у голові з пояснень поліцейського.

Коли я приїхала на кінцеву, сонце почало заходити, я набрала знову номер Ели. Привіт! – промовила радісно вона, а я тебе бачу, поглянь через дорогу!

Вона стояла, усміхнена і зовсім не мокра, навіть, я б сказала, начепурена, як травнева троянда.

То це такий жарт? – запитала я суворо і мені було не смішно.

Хлопчики, сходіть купіть нам щось випити, а ми тут почірікаємо, - скомандувала Елка, і хлопи пішли до найближчого магазину купити випити.

Ой, тебе ніколи не вичепити. Я пішла вчитися, пропала, -щебетала Елка, а я до батьків твоїх ходила, спитала твій номер телефону, то і придумала зустрітися якомога швидше, сьогодні тим паче п’ятниця.

Так, чудова ідея, я мало на кізяк не звелася, поки доїхала, думаючи про тебе – промовила я.

Ой, перестань, я йшла з роботи, побачила симпатичних хлопців, вони спитали, чи є подруга, от я і подумала, ми в одному місті, пора вже й зустрітися.

У мене були інші плани,- відрізала я, але хлопці вже поверталися і скандалити при них не хотілося.

Отже, це тобі,- промовив один з них, симпатичний, у формі, і протягнув мені шоколадку.

Дякую, -промовила я.

То як, дівчата, у нас ось що є – хлопці затарилися непогано, червона риба, копчені крила, горілка, вино, хрумкий багет, овочі. - Ходімо посидимо біля води, он гарно там як – показав один з них у сторону озера.

Я була в невідомій місцевості. Але поруч була Елка, моя подруга.

Добре, тільки не довго, мені завтра вставати рано, – промовила я і посміхнулася.

Ми присіли, розстеляючи на газетах наш імпровізований пікнік.

Ааа, по-богатому!-сказав один з чоловіків і гучно відкрив пиво.

Е-е-е, не переводь продукт,- інший відкриваав горілку, а Елка уже чекала, коли наливатимуть.

Ти що питимеш? Спитав той, що відкривав горілку, бо ми ще вино взяли.

Я не вживаю алкоголю, - промовилая я.

Та ну, Ело, що ж це за подруга, яка не п’є.

Я приймаю ліки – додала я, і мені налили соку.

Хлопці швидко накидалися. Ми сиділи з Елкою і якось поговорити не виходило. Хотілося піти. Але вона сама, а чоловіків троє, не можу ж я її лишити саму.

Тобі який більше подобається, - спитала Елка, коли хлопці відійшли покурити, і я знизала плечима.

Ех…по всьому помітно, що той, що до вподоби мені на тебе око поклав, - промовила Елка і випила горілки.

Він, справді, був найсимпатичніший з цих трьох.

Еллочко, мені додому треба, - через деякий час сказала я, проте подруга не помічала часу. Вона була підшофе і в себе на районі, а мені треба було повертатися через усе місто.

Гигиги, -гигикав, мов дурний один з чоловіків, який почув, що я маю їхати додому.

Та ну, мала, розслабся, мої друзі зараз приїдуть на тачці, підкинемо, нам по дорозі.

Чесно? Туди, куди і мені? - я перепитала про всяк випадок.

Так, їдемо тією дорогою – запевнив той.

Справді, під’їхала машина, з неї вийшло ще двоє, долучилися до нашого товариства, і коли я вже почала психувати, ми таки сіли в машину. Їхали невідомими вулицями, потім я почала пізнавати місцевість, але то було однак далеко від мого дому.

Чекай, я ще маю тут друга навідати,-сказав водій, поклавши долоню Елці на ногу. Я сиділа позаду, бачила, що подруга аж зраділа, прозорі масні жарти і натяки.

Висадіть мене тут! – попросила я, але ніхто не зупинився і мене не чув.

Випари акоголю, якась музика, мені паморочилося в голові, а натяки невербальні ставали від чоловіків ще чіткішими.

Ми заїхали в якусь глушину, дорога просвічувалася метрів п’ятдесят, сутінки перетворилися на темряву.

Хлопці вийшли з авто, Елка лишилася в машині зі мною.

Ело, я хочу додому, мені твої друзі не потрібні,-сказала я.

Та вони мені не друзі, я їх взагалі не знаю, хлопці та й усе.

Тобто? – перепитала я.

Що тобто, мені сподобався хлоп, я підійшла знайомитися, підійшли його двоє друзів, спитали подругу, все, до речі, а він на тебе око поклав. І як ти думала, що сухою з води вийдеш, вони он витратилися, купили все те, звісно, на щось розраховували. Не будь наївною!

Ело, ти що? Ти жартуєш?

Ні, а що тут такого?

До машини йшли уже якісь чоловіки, я нашвидку розчинила двері і побігла не розбираючи дороги на рідкі вогні вдалечині.

Я втекла, вибігла перед колеса автівки, яка встигла загальмувати і попросила допомоги.

Останнє метро, вискакуючи нагору побачила кілька пропущених. Набрала.

Голос Елки був вдоволеним і нетверезим.

Ало, подруго, а ти де?- спитала вона, гикаючи .

Я вдома, і ніяка я тобі не подруга!

Я йшла поночі пішки від метро, несучи в руках босоніжки на підборах, певно, тому, що я роззулася, я і змогла втекти, ноги були трохи подерті дещо гілками, але то було нічим в порівнянні з тим, що могло статися. Я ще довго не могла заснути.