Щасливого Різдва

Напередодні свят можуть траплятися непередбачувані сюрпризи. Так і одного зимового вечора, коли сніг падав пластівцями, хуртовина починала замітати міста і села, надійшов дзвінок на домашній телефон. Тим часом Клара діставала святковий пиріг з духовки, перевіряючи сірником його готовність.

- Алло, я вас слухаю.

- Це, Клара?

- Так, це тітонька Емма, сьогодні у мене для вас сюрприз, ми з Тімом, будемо у вас через тридцять хвилин.

- Ох, яка радість, але, боюся, що завтра ми з чоловіком їдемо у відпустку.

- Мила, немає нічого страшного, Тім вже завів машину, я кладу трубку, до зустрічі.

Чорт, знову ця сімейка, немов тільки для них я готувала святкову вечерю.

- Гей, Марк, дідько, Марк! Де ти ходиш? - металася по кухні Клара.

- Так, я по роботі говорю! Що трапилося? - примруживши очі, Марк читав листи по роботі.

- Відмінна новина, моя тітонька до нас їде! Так що моя порада, тобі варто заховати весь алкоголь, що є в будинку, інакше, ти залишишся без всього запасу. - схопивши пляшку вина, Клара поставила її в холодильник.

- Мабуть, я щиро повинен бути щасливий, що приїде Емма, зі своїм дитячим царством, бандою, юрбою і всіма не смішними жартами, після чого вони будуть витирати руки об скатертину і спалять ялинку, кіт буде весь вечір ховатися і в решті решт втече до сусідів. Після чого, я захочу сам дістати свій запас і розділю його з Барсіком, якщо той не змінить господаря, — зняв окуляри Марк і поклав на стіл.

- З чого ти вирішив, що кіт вважає тебе господарем? Він вважає себе господарем. - розсміялася Клара.

- Ось, Клара, не треба, єдині хто себе вважатимуть господарями в будинку, так це твої божевільні родичі, так вони себе дадуть роздолля, з урахуванням добудованого другого поверху. Мабуть, там ще нічого не спалено? Може, варто заздалегідь підготувати мангал? Або набір «Юного пожежного»? - з докором відповів Марк.

- Милий, заспокойся, — обняла ніжно Клара чоловіка.

- Хтось стукає. Піди, перевір. - пристукнув Марк ноутбук.

Клара спустилася на перший поверх, запах якийсь дивний в будинку, підійшла до дверей.

- Добрий вечір, племінниця. хлопнула по плечу Емма. - Так тримай, коробку.

- Дядя, Тім, рада зустрічі! Ох, а це малятка близнюки. Яка радість, — зображаючи гостинність Клара провела всіх вітальню. - Як добралися, тітонька?

- Дуже добре, Тім швидко завантажив коробки та дітей, ми проїхали близько пів години, так заскочили в місцеву крамницю.

Гості пройшли до вітальні, посередині кімнати стояв великий стіл із зеленою скатертиною і червоними свічками, камін додавав затишку в домі. Красиві картини висіли на стіні, величезна люстра з блискучими каменями. Клара і Марк були любителями мистецтва і раритетних речей.

- Клара, неси гуся на стіл. Наше головне блюдо. - повернув голову до кухні, крикнув Марк.

- Я бачу, Клара почала готувати за фірмовим рецептом сім'ї? - посміхнулася тітонька.

- Так, тітонька Емма, я дивлюся, ви теж не промах, ви любите не тільки готувати, але й утилізувати всі зі столу, — закотив очі Марк.

- Дивлюся, юначе, язик довгий, так штани короткі. Цей образ, напевно, підібрала твоя сестра в Мілані? Або показ «ринкового пафосу»?

- Досить сваритись! - зайшла в кімнату Клара і поставила на стіл гусака.

- Дорогі гості, ми ради зустріти цей вечір в колі родини, затишному будинку, який завжди готовий прийняти вас.

- Так, і особливо готовий наш мінібар, — тихо прошепотів Марк.

- Марк, ніхто не чіпає твій річний запас, — розізлився Тім і почав наливати коньяк.

- Тобі треба поводитися більш скромнішим в цей день, — випив одним духом чарочку Марк.

- Дивлюся, ви зробили ремонт, другий поверх, я думаю близнючки могли б сходити пограти біля ялинки, — посміхнулася Емма.

- Так, стоп, ви хочете самих відпустити до ялинки та кота? - обурився Марк.

- Все нормально, — Клара взяла Марка за руку.

- Не бачу нічого страшного в тому, що діти пограють. Дівчата, можете пройти на другий поверх і перевірити подаруночки.

- Печений гусак з яблуками! Просто диво. Кращий гусак, — колупаючи в тарілці їжу, сказав Тім.

- Досить підлабузнюватися, — штовхнула в плече Клара.

Різко пролунав шум з другого поверху. Кіт вибіг як ошпарений по сходах і вистрибнув у кватирку в вікно.

- Знову! - схопився Марк зі столу. - Я казав? Я казав! - кинув серветку в Тіма.

- Я зараз все перевірю. Не кип'ятися. Це діти, — пробурчав Тім і встав з-за столу.

Тім не був ніколи худорлявим. Він був трохи повненький з бородою. Був схожий на Діда Мороза. Однак Марк вважав його гірським оленем, хоч і добрим. І як справжній казковий герой він піднявся по сходах і побачив картину маслом. Ялинка впала, іграшки побилися, малятка спали тихо і мирно в іншій частині на дивані.

- Дежавю, — важко зітхнув Тим.

Після знайденого новорічного конфузу, Тіму нічого не залишилось, як спуститися вниз і знайти принесену коробку.

- Отже, добрий і вірний друг сім'ї? Дай, вгадаю, всі іграшки побиті, — підвищив голос Марк.

- У мене для тебе новина, але, все в порядку. Відпочивайте, — відповів Тім і пройшов в кухню.

Тім був неймовірно щасливий, тому що в цьому році він взяв коробку з іграшками на ялинку. Адже він знав, що кіт це зробив або малятка, наявність факту падіння ялинки не повинно пригнічувати всю сім'ю. Коли він піднявся, дівчинки вже прокинулися і радісно допомогли батькові нарядити ялинку. Тим часом Клара і Марк піднялися на гору і побачили порядок і ялинку з новими красивими іграшками.

- Я ж тобі казала. Не такі вже вони й погані, — обійняла Клара чоловіка.

- Щасливого Різдва! - прокричали дівчинки.

- Щасливого!