Моя люба Палітра

Я б віднесла до наскальних малюнків робочу документацію...

Можна й так зробити, але це трохи суворо, як на мою думку.

Це якщо провести паралелі мови живопису і літератури.) В документації ж — ніякого змальовування кольорів очей клієнтів, одягу, тону голосу і т. п. Тільки статистика. Запис в щоденнику, наприклад, за цей же день в порівнянні виглядатиме, як імпресіонізм, ну або ж давньоєгипетське мистецтво, залежно від настрою або ж того, що хвилює.)

Тепер зрозумів вашу думку. І у такому варіанті згоден. Свого часу я "крутив хвости літакам", то тоді у мене було багато робочої документації, без жодних кольорів, тільки техніка. А ось тепер малюю портрети та пишу вірші - чистісінький імпресіонізм. І жодного дисонансу не вбачаю. Тож дякую за осмислене читання.

Цікаво сказано про зашифрованість і монолог.) Дякую за твір!

Я з цими "явищами" постійно борюсь у своїх картинах. Часто хочеться щось таке намудрити та зашифрувати. Але ж у такому разі покупці картин швиденько розбігаються. Тож шукаю золоту середину.

Так цікаво, подумаю над цим.) Чомусь гадала, що характер на портреті передається мимоволі, додатковим бонусом. Несподівано щодо третього рівня.)

Дякую за відгук, Магдо. Мимоволі може в когось і виходить, але в мене завжди було через прискіпливе спостереження та розглядання натури. Маю певний досвід у цій сфері, то знаю, наскільки важливі всі ці хитромудрості.

Дуже згодна, вірю, що в кожній справі є свої хитромудрості і вони важливі!) Легкість може бути просто показною, так може лише здаватися збоку, поки сам не ступиш на стежку творчості. Бажаю натхнення і успіхів!