Зміст
  • Сірко
  • Сірко

    Сутеніло. Мороз тихо рипів яблуневим гіллям у саду.

    Сірко не спав, лежав у буді на старому кожусі. Час від часу поглядав на небо, коли вже та північ, бо цього Святвечора не смаколиків очікував найбільше.

    Двері в хаті відчинилися, вийшов господар. Без шапки, з мискою в руці – там окраєць хліба і качина ніжка. Кудлатий пес радісно замахав хвостом. Іван посміхнувся самими очима.

    - Це той хліб і птиця, що ти доглядав мені весь Божий рік. Як служитимеш вірно, то наступного Святого Вечора ще більше візьмеш!

    З цими словами Іван поклав гостинець перед Сірком. Глянув сумно на закритий сарай – немає Білоньки, продав після смерті дружини. Марія тримала козу, все чекала, що Юрко ожениться і внукам молоко буде домашнє. А хлопець не поспішав до шлюбу, зате як війна постукала – першим пішов. Та й зник безвісти. Дружина на серце слабувала, витримала кілька місяців, вісточки чекаючи, та й згасла. А Іван досі чекає.

    Попоравши ще птицю, чоловік повернувся до хати. Поставив 12 страв на стіл, запалив свічку. Вечеряти не хотілося, хоч і не їв нічого весь день, виглядаючи першу зірку.

    А Сірко все хвилини рахував. Ось уже і північ. Сніг зарипів під тихими кроками.

    - Привіт, Сірко. Що розкажеш мені цього року?

    - Привіт, Боже. А все те саме – хороший господар Іван, дбайливий. Їсти завжди маю, в морози в сіни пускає ночувати. Ніколи не насвариться, не вдарить.

    - Розумний чоловік, - посміхнувся у довгу бороду сивий, як сніг, дід, що стояв перед будкою.

    - Боже, дозволь мені прохання.

    Дід здивовано підняв густу брову і ствердно кивнув.

    - Поверни Івану сина. Чи він у полоні, чи десь в лікарні без пам’яті, а може і вбитий в землі лежить – Ти ж усе можеш. Кожна худобина проситиме Тебе сьогодні, всі люблять старого. Поможи.

    Дід нічого не сказав. Розвернувся і пішов далі по двору.

    Наступного ранку Сірко зустрічав колядників. Голосистими зграйками діти наввипередки забігали у двір, стукали у вікна, просили заколядувати. Іван виносив цукерки, кивав сивою головою, слухаючи. Пес слідкував, аби не зламали чого в дворі.

    Раптом у хвіртку зайшла висока постать. Задорослий для колядника, тож Сірко загарчав і вибіг назустріч. Та відразу й застиг.

    На ганку обіймалися батько з сином. Старий кудлатий пес скавулів від щастя, стрибаючи у них коло ніг.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Роман Фещак
    30.12.2022 19:35
    До частини "Сірко"
    Супер! Як завжди чудова оповідка! Кінець виявився очевидний, але емоційна складова виправила ситуацію. Люблю такі історії і якраз актуально. Із наступаючим вас новим роком і Різдвом Христовим! Якщо вже почали святкувати Різдво з двадцять п'ятого грудня, тоді Христос народився!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше