Епілог

Пройшло п`ять років з моменту злочасного інциденту в Київі. Тарас, а зараз брат Михайло вже почав забувати. Йому вже було 24, це вже був молодий мужчина котрий носить борідку. Котра разом з тими самими татухами робила хлопця більш брутальним на вигляд. Але сережка в усі… Проте брати іоаніти теж були різні. Орден створений при Комісії інквізиції Католицької церкви у 17ст. для контролю за братами-інквізиторами, після того як їх почали звинувачувати що вони не судять справедливо, а стали жертвами своїх тілесних бажань. Також брати-іоаніти в спірних випадках приймали участь в судах над відьмами, коли стояло питання про життя та смерть звинувачуваної. І якщо звичайних інквізиторів в сучасному світі вже практично не було, проте іоаніти й досі таємно слідкували або за руйнівними сектами, магічними “школами” та за багатьма іншими речами, котрих стало багато в 21 ст.

Сам Орден і Академія знаходились на таємному острові в Ірландському морі, куди тільки раз на тиждень приходив корабель з припасами і забирав братів монахів на “велику землю”. П’ять років тому сумного Тараса цей корабель привіз на острів, тепер прийшов час йому повернутися до Великого світу.

І першою зупинкою на дорозі додому була Ірландія, католицька Республіка Ірландія.

Літак з Дубліна до Київа буде тільки вранці, бідний чернець Тарас летів лоукостом - Раянейр, речей у нього не було, крім невеликого рюкзака з найбільш необхідним.

Невеличка шхуна причалила до берега.

- Брат Майкель, щасливої дороги додому, як кажуть у вас в Україні, - почув він голос брата Йосипа (або Джозефа, якщо не перекладати українською), того самого монаха котрий колись привіз хлопця сюди, - Хай благословить тебе Господь і пам’ятай твій суд повинен бути справедливим, твої очі повинні розрізняти де добро і зло, а твоє серце повинно бути переповнене любові.

- Бо якщо маю віру, вмію робити чудеса але не маю любові, то все пусте, - знаю брате.

Хлопці обійнялись і Тарас помахавши рукою взяв свій рюкзак і пішов на паром. Море було покрито тумано, де не де було видно схили Ірландії.

Богдана розплющила очі. Вона висіла над землею в повітрі серед лісу. Більш того, вона відчула що за її спиною були крила. Її крила.

Рух вправо. Рух вліво. Дівчина подивилась навколо, і побачила що біля неї Яблуня.

- Невже я не померла, - подумала Богдана.

Почулися кроки, повернувши голову дівчина побачила як до неї наближається створіння, рогате страшне створіння.

Дівчина спробувала втекти, та не змогла, вона відчула що її нога закована до дерева.

- Ти все ще належиш мені! - до дівчини промовив монстр.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.