Розширення клепсидри
Розширення клепсидри
(казка до Вепроночі*)
- Кількість запитів на об’єкт уп’ятеро перевищила критичну масу, - повідомила Сірі.
Смерть роздратовано забарабанив пальцями по екрану:
- Що ж це за об’єкт, що його всі до мене посилають? Сьюзан, перевір-но: останні знаки “ВВП-1952”.
Вона потрясла клепсидру:
- Ще трохи лишилося… років на десять, мабуть.
- Ого! Тут є навіть пересланий запит від Святого Миколая – діти просять в подарунок знищення цього типа. Давно такого не зустрічав… Сходи́-но глянь на того кошмарика.
- Ні-ні-ні! Тільки не сьогодні! - заволав лисий коротун, щойно Сьюзан з’явилася у бункері. - Сьогодні ж Різдво! Благаю, Бога ради! Я віруюча людина – для мене це дуже важливо, розумієте?
Помічниця Смерті скептично насупилася:
- Хіба ваша церква не через два тижні святкує?
- Так-так, звісно. Давайте домовимося: дайте мені ще два тижні, будь ласка. Я ще не завершив свою місію на цій землі, розумієте? Це дуже важливо, для всього людства…
- Уявляєш, цей нікчема намагався сунути мені хабаря, - пирхнула Сьюзан.
Вона застала Смерть посеред засніженого поля, побитого воронками та засипаного уламками й тілами.
- Схоже, саме він підкидає нам скільки роботи останнім часом.
- Дурна робота, - Смерть сплюнув на сніг. - Тільки клепсидри псує.
Він продемонстрував помічниці майже повний годинник: скляне горлечко почало розширюватися – і випустило увесь пісок до нижньої чаші за лічені миті.
- Померти на саме́ Різдво – яке благословення, - юний парамедик втомлено посміхнувся і заплющив очі.
- Він мав запасу ще років на шістдесят, - Смерть злісно копнув ногою обгорілі двері вантажівки, на яких ледве проступали обриси червоного хреста. - Пошли до того об’єкта “ВВП” Смерть Щурів.
Під ногами почувся обурений писк.
- Не ображайся. Ніхто й не думав прирівнювати того нахабу до твоїх шляхетних клієнтів. Просто я зараз не маю на нього часу.
- Писк-писк?
- Ні, Сьюзан отримає інше завдання, - Смерть повернувся до помічниці. - Сходи до скляра, замов пару тисяч клепсидр для нових українців. І нехай робить їх із загартованого скла – щоб були достойні народжених у війні.
*читайте Террі Пратчетта ;)
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!