Пам'ятаєш.
Пам’ятаєш, як ми мріяли мати свій будинок десь в горах, подалі від людей і щоб в ньому була величезна бібліотека з книжками на різних мовах, оригінальні видання Селінджера, Шекспіра, Бальзака, Дюма, Ніцше, Шопенгауера, Руссо, а також Ремарка і “Фауст” Гете! Ми мріяли читати Данте італійською. збирали польські книжки, російських класиків, білоруських поетів, які писали рідною їм мовою. Ти записалась на японську, а я почав вивчати фарсі і мову моїх предків - іврит. Чим більше мов ми вивчали, тим легше нам давались нові, а розуміли суміжні ми ще більше. Іноді забували граматику, але це дрібниці. В Мадриді нам було так само комфортно спілкуватись з офіціантами іспанською, як і з болгарами в Сонячному місті.
Ти пам’ятаєш ті дні?
Я пам’ятаю твій запах.
Ми не купили будинок, бо ти вирішила покинути батьків, країну і мене. Покинути більшість своїх подруг, що вставляли тобі палки в колеса, залишила улюблених котів, книжки і рідну рожево - білу кімнату з бордовими важкими шторами, які ховали від чужих очей наші любощі.
Ти покинула усе і мене, і втекла. Я розумів, що тримати тебе немає потреби. Благати лишитись - нижче моєї гідності. Єдина правда, яку я сказав тобі, це, - Мені важко без тебе.
Справді було важко, але я звик.
2023
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!