13. Кидок Звіра

Андрій випірнув посеред річки, жадібно вхопив ковток повітря. Трохи віддихавшись, він повільно поплив до берега, загрібаючи однією рукою. Відчувши під ногами землю, хлопець вийшов на берег, по–звірячому обтрусився. Подивився на глибоку рану на плечі, обережно порухав правицею – рука слухалась погано.

Тоді, час від часу заточуючись, подибав до знайомого маєтку.

***

Балогін сам гнав машину вулицями вечірнього міста. Після того побоїща, що трапилось на їхніх очах, охоронці розбіглися, наше миші, і навіть гоноровий Соболь піджав хвоста і заявив, що він звільняється.

Але Балогіну було начхати на цих боягузів, головне – це його син! Ось вже попереду завидніла огорожа Дмитрового маєтку. Не збавляючи швидкості, джип в’їхав у розчинені навстіж ворота, підлетів до самого ґанку, Віктор вискочив з машини і побіг у будинок.

У домі не відчувалось ніяких ознак життя, кудись поділися і охоронці, і прислуга.

– Дмитре! Дмитре! – кликав Балогін, біжучи сходами нагору.

Він заскочив у кімнату сина і побачив його – розпластане тіло з розірваною горлянкою, на обличчі застигла знайома хижа усмішка...

– Краще б ти викурив тоді ту люльку… – пролунав стомлений голос за його спиною.

Балогін рвучко обернувся – позаду стояв хлопець з русим чубом. Він був майже повністю замащений кров’ю, тримався за праву руку, але блакитні очі були жорстокими, і в них бізнесмен прочитав свій вирок.

– Ти забрав мого сина! – закричав він, стискаючи кулаки.

– Він перетнув Межу, тож провернувся туди, де йому місце.

– І ти теж туди відправишся!

З горла Балогіна вирвався нерозбірливий хрип, він кинувся уперед, збираючись голіруч роздерти цього душогуба. А тоді наче щось попливло перед його очима, і він побачив, що на місці хлопця стоїть вовк, якого він вже бачив у хаті діда Славути. Звір підібрався, ощирив ікла і стрибнув на Балогіна. Той закричав, та невдовзі його крик обірвався – серце олігарха не витримало і зупинилося…

***

Він випустив з рота струмінь солодкавого диму, подивися на дерев’яну люльку, яку прикрашали вирізані символи, значення яких він не розумів.

– То ти впевнений, що хочеш зробити це? – запитав дід, який сидів навпроти.

Біля вуха щось тихенько брязнуло. Балогін рвучко розплющив очі і спробував сісти на ліжку. Брр, який страшний сон! Слава Богу, це все лишень нічні жахіття, які розвіються у променях яскравого світла, що лине звідусіль…

– Лежіть, вам не можна підійматися! – стурбовано проказав якийсь незнайомий голос.

Віктор покрутив головою, роздивляючись білі стіни, два ліжка і стійку для крапельниці. Сам він напівсидів на ліжку, а поруч стояв молодий лікар, який щойно поклав шприц на металеву підставку.

– Де я? – запитав Балогін, уже знаючи відповідь на своє питання.

– Не хвилюйтеся, уже все добре. Ви у лікарні.

– Як я тут опинився?!

– Вас приніс якийсь хлопець. Сам геть зранений, але від нашої допомоги відмовився. У вас був серцевий напад, але, на щастя, він вчасно надав першу допомогу.

Балогін долонею загріб і зіжмакав частину простирадла.

– Хлопець?!

– Так. Він просив передати – у вас є шанс на інше життя.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.