5. Пробудження Звіра

Похмурий Варяг зустрічав шефа у терміналі аеропорту.

– Що такий серйозний? – спитав засмаглий Балогін, потискаючи руку охоронця. – Я тобі магнітика привіз з Таїланду. Слона. Кажуть, він приносить удачу та успіх.

– У нас проблеми. Дмитра взяли.

– Як взяли?! Хто? – змінився з лиця Балогін.

– Поліція.

– Де він?!

– Вдома. Ми поки домоглися лише домашнього арешту, але…

– Поїхали, – Балогін поспішив уперед.

***

Полковник Званюк особисто поливав квіти на підвіконні, цю делікатну справу він не довіряв нікому. Зненацька у кабінет широким кроком увірвався Балогін, слідом забігла зблідла секретарка.

– Ігорю Івановичу, я казала йому, що Ви зайняті… – розгублено торохтіла дівчина.

Званюк поставив пляшку на підвіконня і махнув рукою.

– Тамаро, йди – і тепер я дійсно зайнятий. Щоб ніхто, – Званюк дочекався, поки секретарка зачинить двері, і сказав напруженому Балогіну: – Сідай, розмова буде довга.

Але гість залишився стояти.

– Ігорку, ти що, зовсім берега поплутав?! – запитав бізнесмен, впершись руками у стіл.

– Ти тон збав трохи. На, ось води випий, – Званюк взяв пляшку, з якої поливав квіти, налив у склянку і поставив перед Балогіним.

– Ігорю, що відбувається?! Вирішив горшки зі мною побити?

– Ти не кричи тут. У всього є межа. Ти б сина краще виховував. І зараз менше проблем було б у нас всіх.

– За що його тягають? Мені здавалося, що всі питання давно вирішені. Знову наркотики чи перевищення швидкості?

Званюк зітхнув, взяв склянку з водою, прийнявся крутити у руках, ніби намагаючись щось знайти усередині.

– Аби ж то. Тепер навіть я не можу закрити очі. Справа на контролі там… – полковник задер голову і показав пальцем на стелю.

– То що трапилось, ти скажеш чи ні?!

– Дівчата молоді почали пропадати. Вже чотири за останніх два тижні. Одну знайшли на березі річки, точніше те, що від неї залишилось. Тож всі на вухах стоять, зам міністра особисто контролює справу пошуку маніяка.

Балогін розстебнув комір сорочки, йому видалось, що у кабінеті стало напрочуд парко.

– І до чого тут мій Дмитро?!

– А до того, що його помітили на камерах з однією зі зниклих дівчат. Після того її більше не бачили.

– То й що?! Може він просто познайомитись хотів…

– Інших підозрюваних немає, – відрізав полковник.

– То зроби так, щоб вони з’явились! – Балогін стукнув долонею по столу.

Званюк з–під лоба глипнув на нього, але не наважився нічого заперечувати.

– Так, Ігорю Івановичу, роби що хочеш, – сказав Віктор, – але щоб мого сина більше у цю справу не плутали.

– Але ж…

Балогін підійшов упритул до полковника.

– Ти назви суму питання.

– Але ж замміністра…

– Я розумію, що сума буде серйозною. Але щоб про Дмитра забули. І якнайшвидше!

Балогін розвернувся і пішов до дверей. Званюк витер спітніле чоло, підняв склянку з водою і швидко випив.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.