Дубль

- А гори той Новий рік синім вогнем! - вилаявся здоровенний колійник, ввалившись із морозу в тісну будку. - Одне дурне під бій курантів під поїзд лягло, а решті тепер геморой на всю голову! Подаруночок під ялиночку, блін...

- Наче дівчина, - зітхнув інший, підперши спиною двері. - Шапка з помпоном...

- Та яка вже в дідька різниця! - визвірився бригадир. - Заробили святкові, називається... от же пощастило, тепер ще менти будуть за...

Він передумав лаятися, коли молодший дістав із внутрішньої кишені куфайки чвертку.

- От умієш, Миколо! - видихнув, занюхуючи рукавом. - Дрібниця — а на душі вже інакше. Лохи вони, що не взяли тебе в той інститут! Хоча... тоді тебе б не було тут...

- Не страшно, - на обличчі молодшого промайнула тінь усмішки.

- І на чому тебе завалили?

- Сказали, що не годжуся на режисуру, бо не маю акторських здібностей.

- Тьху, ти ж не на актора йшов! - порожня пляшка гримнула об тумбочку. - Сволоти! Нема у світі справедливості!

- Забийте, Савичу, - Микола закатав рукав куфайки і зняв годинника.

- Капець ти втовчений, Коль! Ти би ще там над місивом на рейках почав свого “Ролєкса” заводити! - і старший колійник позіхнув. - Не тре' було мені пити... ще ж менти прийдуть...

- Я не втовчений, я пунктуальний, - усмішка молодшого стала справжньою.

***

- Юначе, зачекайте!

Микола озирнувся. Його наздоганяв один із членів комісії.

- А я вам повірив. І зробив, що міг. Шкода, що ви дали собі лише одну спробу на вступ.

- У житті дублів не буває, - розвів руками юнак.

- Для режисера так.

- А для решти?

- А тут уже воля режисера. Вірю, що добра воля.

І, потискаючи руку викладача, Микола відчув поміж долонями годинник без браслета.

***

Савич стрепенувся і ліктем скинув пляшку з тумбочки.

- Коля, нам пора! На ділянку...

Спробував підвестися і заточився.

- Покуняйте, Савичу, я сам піду.

- Не положено... - але бригадир уже не опирався дрімоті.

Микола защіпнув куфайку і вийшов надвір.

Тремтіння дротів сповіщало про наближення поки невидимої і нечутної електрички. Юнак глянув на годинник. П'ятнадцять хвилин до Нового року, одинадцять — до львівського швидкого. Відійшовши за дерева, молодий колійник побрів у снігу під їхнім прикриттям. Стики між рейками він видивлявся годину тому. Зараз погляд шукав дівчину в шапці з помпоном.