Любіть котиків

Аня засиділась на роботі ледь не до ночі, і тепер щосили поспішала додому. Вже виходячи з метро, дівчина щиро пошкодувала, що не викликала таксі ще в офісі, адже втома давала своє, а до будинку йти було чимало. Вона вийшла на гарно освітлений проспект. Звідусіль миготіли яскраві новорічні вогні, з відкритих святково вбраних мафів долинав приємний кавовий аромат. Безсніжна цьогорічна зима більше нагадувала пізню осінь. Мерехтливі вогники гірлянд – єдине, що нагадувало про Різдво.

Дівчина задумалась. В принципі, якщо вона зараз пройдеться через парк, то може добряче скоротити шлях і швидше дістатися до теплої квартири, гарячої ванни і такого бажаного сну.

Аня так і зробила. Вже крокуючи звивистими аллейками, вимощеними новою бруківкою, дівчина сама собі дивувалась, чому вона постійно обходила парк. І йти менше, і зарахувати як прогулянку можна! Тьмяне жовте світло ліхтарів, в поєднанні з химерними тінями дерев та кущів, створювало свою, унікальну атмосферу. Попереду виднілось невеличке озеро. Вона іноді сюди приходила на вихідних, щоб погодувати качок, і просто розслабитись. Проте зараз озеро їй здалось не таким привітним, воно більше нагадувало величезне гладеньке чорне дзеркало. Від води повіяло холодом.

Проходячи по берегу, вона мимоволі почала вдивлятись у темну воду. На якусь мить їй здалося, що десь там, в глибині, щось поворухнулося. Дівчина прискорила ходу. По спині поповз холодок, в повітрі несподівано повис важкий запах сирої землі. Її ноги почали мимоволі тремтіти, і вона боялася, що просто впаде з усього розгону на доріжку. Тривога наростала, аж раптом вона точно розчула голосний хлюпіт. Хтось вийшов з води і пробирався через сухий очерет.

Воно відчуло її наближення. Так, серденько необачної дівчини несамовито калатало в грудях…Щось повільно піднялось із води і вп’ялося своїми лихими жовтими очиськами в тендітну спину своєї жертви. Воно вишкірило зуби і простягнуло до дівчини довгі, покриті струпами пазуристі руки. З тіла потвори повільно сповз шмат жабуриння та голосно хлюпнув. З пащі вирвалося хрипле дихання, воно було голодне, воно прагло свіжої плоті!

— Мяу! - дівчина голосно зойкнула і аж підстрибнула на місці.

Холод, неприємний запах застояної води, і дивна тривога зникли так само раптово, як і з'явились. Аня хотіла обернутисья до озера, аби пересвідчитись, що це все було не більше, ніж її хвора фантазія, та її знову відволікло нявкання з кущів, що були попереду. Дівчина на автоматі рушила прямо на благальний крик хвостатого. Коли відхилила декілька гілок самшиту, побачила, що на неї дивилось худе, замучене смугасте кошеня.

Воно вже беззвучно сховалось в тіні своєї жертви, ще мить, і воно б із жадібністю вгризалось в м’яку шию дівчини, і пило смачну гарячу кров, аж тут з’явився цей клубок бліх і все зіпсував. Воно скривилось. Дівчина, не обертаючись, попрямувала до проклятущого кота. Щось завмерло, востаннє люто зблиснуло мертвими жовтими очима і зникло в тумані, що мляво поплив далі озером.

Хвилину потому Аня знову поспішала додому, а під курткою грілось і муркотіло кошеня-захисник.