Погане обслуговування

(Може, Ви посміхнетесь, це до війни)

Вечірнє кафе. Вдень відвідувачів у барі небагато – на вулиці спека. Заходить маленького зросту бабуся, років дев'яноста, намагається триматися прямо. Акуратна, на голові кучерята сиві.

Офіціант: «Що Ви хотіли?»

Бабуся: «На вулиці така спека, мені важко приготувати обід. Можна у вас пообідати?»

Офіціант: "У нас кухня ще не працює".

Бабуся: «Будь ласка».

Офіціант знизуючи плечима йде на кухню. Виходить із кухарем. Кухар, зверху дивлячись на стареньку, напевно тисячу страв подумки перебравши, каже: «Давайте я приготую вам пюре і курячий супчик. Безкоштовно (мабуть, пожалів). Сідайте».

Поки бабуся видерлася на стілець, минуло хвилини зо три. Ноги її не діставали до підлоги. Бабуся закрутила головою, почала розглядати картини на стінах…

- Так довго ще чекати?

Офіціант: «Почекайте трохи, у нас електрична піч, не мартен, ми на Вас не чекали. А де Ви працювали? (щоб зайняти час)».

Бабуся: «Я працювала в театрі, колишня балерина. Була у Венеції...»

Офіціант: "У Венеції?!" Для нього це як побувати на Місяці – студент улітку підробляв.

Бабуся: «Так скільки можна чекати?»

Все гаразд, несуть обід. Виніс кухар. Бабуся поїла, сказала, що все дуже смачно, подякувала.

- У вас тут так добре, прохолодно, я навіть відпочила. Мій будинок недалеко, через дорогу, могла б ще прийти, але у вас погане обслуговування. Я більше не прийду до вас.