Писанки – голос предків

Гілка-сосонка. Ще один символ, що дуже часто використовується. Зелені дерева, гілки та листя – один із найдавніших символів життя, щорічного весняного відродження, вічної молодості, здоров'я, зростання. Часто буває додатковим елементом для інших символів.

Безконечник. S-подібний знак вічності, Сигма, Вуж. Це знак єднання протилежностей, на якому тримається світ. «Боротьба» тепла та холоду, дня і ночі, світла та темряви, чоловіка та жінки, але між цими двома «полюсами» – знак єдності, знак першооснови та вінця завершення. Лінійна послідовність безконечників, що повторюється, дає символ Хвилі. Кругова послідовність безконечників, що повторюється, дає символ Павучки. Два схрещені безконечники дають Сваргу.

Кривулька, Хвилі. Символ води. За міфами та легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу у вигляді первісного «синього моря». Саме з неї встали земля, сонце та все живе. Тому вода є символом вічності та водночас плинності часу. Вода також є посередником між світом живих та потойбічним світом. На «той світ» в казках можна потрапити через колодязь або переправившись через річку чи море. Воду як втілення жіночого життєдайного начала вважають джерелом родючих сил природи. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду тілесного та душевного. Символіка очищення є основою християнського обряду хрещення. Сльози – також очищають. Бувши необхідною для всього живого, вода одночасно могла бути злою та невблаганною під час весняної повені. Символічні зображення води – це прямі чи хвилясті лінії, орнаментальні зображення – зигзаги, хвилясті візерунки. Хвилі – безперервний ряд Безконечників.

Грабельки. Належать до символів, пов'язаних із водою. Зображення хмари та дощу. Писанки з грабельками писали у посуху, щоб викликати довгоочікувані небесні води. Це – волога, що живить та запліднює землю. Аналогічно слід розуміти символ Гребінці. У них «ручка» графічно не подовжена паличка, а трикутник. Але Гребінці мають ще одне значення – це народна назва лікарської рослини Арум плямистий.

Качині лапки, Божа ручка, Рукавиця, Дідові пальці. Пташиний слід також був оберегом як відображення руки язичницького Бога-Сонця, яке в давнину асоціювалося з птахом. Подібні знаки символізували владу, заступництво, цілісність – усе, що пов'язувалося з повагою до руки. Курячі (качині) лапки – народна назва лікарської рослини Жовтець їдкий.

Виноградна лоза. Виноград – це давній знак роду. Він часто зустрічається в обрядових піснях для дівчинки. Про «червоне зелене вино» співають у колядках хлопцю, якому бажають щасливо одружитися.

Дубовий лист. Дубове листя символізує силу, довголіття, терпіння. З жолудями – означає духовну та тілесну зрілість. Стародавні слов'яни по-особливому шанували дуб, пов'язуючи його зі священною твариною – вепром. Коли народжувався хлопчик – батько садив на його честь дубочок.

Баранець. Вівця, ягня – жертовна тварина, символ смиренності, невинності, безмежної любові. Є українська приказка: «Вівця, як бджола». А інша приказка пояснює зміст попередньої: «Бджола мед носить не задля себе, вівця вовну носить не задля себе». І бджолам, і вівцям властива самопожертва, тому вони є образом «божої тварини». Це давній символ рослинності. Візерунок «Баранячі ріжки» на писанках, вишивках, у різьбленні та ткацтві пов'язується із завитками молодих рослинних пагонів. Це пояснюється давньою народною назвою лікарської рослини Петрів Хрест – Баранячі ріжки або Вовчі зуби. Він схожий на здвоєний Безконечник.

Пташка. Птах символізує людську душу. Існує повір'я, що душа прилітає пташкою до новонародженої дитини. Пташкою вона й відлітає, коли людина вмирає. Птахи поєднують земне і небесне, вони приносять людям різні звістки (і добрі, і погані), як правило, здалеку або з потойбічного світу.

Циганські дороги. Складний багаторазово заплутаний криволінійний орнамент, що приводить у вихідну точку яйця. Вигини орнаменту заплутували злі сили, тим самим охороняючи людину.

Квіти. За традицією, жінкам, які довго не мали дітей, радили розмальовувати писанки квітами та дарувати їх дітям. Один із найпопулярніших мотивів у розписі писанок. Різновид квітки – трипелюстковий Барвінок.

***

Думаю, що варто повторити певні тези з попередньої частини. А саме – тут я перерахував та описав лише основні символи розпису. Ті, які найчастіше повторювалися у джерелах і трактувалися досить однозначно, без смислової розбіжності. Вони всі дають потужний образотворчий інструмент для писанкарства – у багатьох своїх поєднаннях та у своїх різновидах, у різнобарв'ї та багатстві форм.

Особливо цікавим є той нюанс мови писанок, який виходить при поєднанні або багаторазовому повторенні окремих базових елементів. Комбінація первинних символів дає у сумі їхнє друге значення. А додавання до цієї суми наступного елемента дає вже третє, з новим змістом. Комбінація елементів може бути хрестоподібною або поздовжньою, з окремим значенням у кожному новому випадку.

Кожен варіант розпису міг мати власну назву. Кожна місцевість давала свої особливості у розписі. До того ж кожна майстриня мала свій особистий почерк. Тому не зможу описати тут все величезне розмаїття варіантів розпису, а лише спробую зрозуміти загальні закономірності та логіку стародавнього мистецтва. Так і формулюю завдання цього дослідження.