Elle

10029
Публікація: 24.01.2023
Вірш
Завершено

Ти не опишеш її усю, як закон математики - це хаос, це безлад, якому немає зрівняння. Судоку чи шахи, чи гра у солдатики - немає інструкції до цього видання, бо грати в ігри без правил - це її безумовна романтика.

Вона не йде головами, але і не терпить поразок, і хоч як би нестримно тягар не тягнув до землі, вона не прийме допомогу та відмовить одразу - скільки треба, витиратиме кров та піт на чолі, бо до власної слабкості у неї найбільша відраза.

Це тіло перестало бути її аномалією - вона вже не шукає у дзеркалі хоч натяк на вилиці, не приховує одягом "неправильну" талію - у світі від цього рівно нічогенько не зміниться, та і вона так і лишиться - чарівно неідеальною.

В агенді завжди є питання особистих кордонів; її характер міксує неможливі смаки, і доки чорна кава малює другий том її хронік, при поцілунках минуле дається взнаки - вона гіркувата, як джин, і шипуча, як тонік.

Біль зсередини ніколи не вийде назовні, де би не була - морське дно, Еверест. Вона на червоній доріжці буде з душею в безодні - навіки "stressed but well dressed" як закон невимовний.

Вона буде твоя, як знайде в тобі спокій - ти протягнеш їй руку, а вона не відпустить. Вона буде у серці твоєму, в метафорах занадто глибоких, в кожній райдузі, посмішці, у радості у в смутку - назавжди твоя запальна синьоока.

Як фенікс, повставши, на попелищі вона виростить квіти. Ці сили всередині нагадують про її витоки, і бо все ж, щоб знайти - тобі треба згубити, і навіть під зливою докорів й критики

вона врешті зуміла себе полюбити.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі