Зірка Альтерону

Десь у центрі Всесвіту, в сузір'ї Альтерон, сяяла маленька жовта зірка Анніла. Вона була молодою, пройшло тільки кілька мільйонів років від народження і вона раділа своєму життю серед великого простору, та мріяла познайомитися з будь-якими іншими зірками і планетами.

Поруч з нею світилася блакитна зірка - пані Токка. Це була літня, елегатна, добропорядна дама, якій подобалося милуватися стрімкими кометами. Вони швидко пролітали повз неї, лише інколи зупиняючись, щоб перекинутися слівцем із зіркою, та розповісти Тоці про новини з усіх кінців галактики. Аннілі дуже подобалося розмовляти з пані Токкою, бо вона знала силу-силенну історій, могла зацікавити, та з вершини прожитих років навчала Аннілу всього, що знала сама. Одного разу, зовсім неподалік від Анніли, несподівано з'явилася маленька крапка, на яку не звернули уваги інші зірки. Згодом ця маленька крапка почала стрімко зростати, і незабаром перетворилася на величезну Чорну діру. Анніла відчувала занепокоєння з цього приводу, адже поступово всі зірки Альтерону почали притягуватися до цієї діри. Хвилювання та тривога не полишали маленьку зірку, бо вона відчувала, що в неї вже бракує сил чинити опір цьому тяжінню.

- Ця чорна діра знищить усіх нас, - заявив мудрий Адигас, найстаріший серед зірок.

- Невже ми нічого не зможемо зробити? - у розпачі пролепетала Ллой, також одна з наймолодших зірок Альтерону.

- Ви можете піти, - квапливо промовила Токка, - тільки ви, наймолодші. Ми вам допоможемо.

- Але як же ви? - вигукнула Анніла.

- Ми зможемо закрити вас від цієї жахливої чорної діри собою, - Адигас подивився на ветеранів сузір'я, - і від цього її тяжіння ослабне. Ви зможете спрямуватися вдалину і блищати в іншій галактиці.

- Але без вас... - почала було Ллой.

- Часу немає, - закричала Токка і кинулася вперед. Усі старі зірки кинулися до чорної діри й вишикувалися в ряд. Анніла відчула свободу і, різко відірвавшись, кинулася в інший бік, супроводжувана іншими молодими зірками сузір'я. Анніла довго летіла вперед, відчуваючи біль від втрати близьких друзів. І щиро вірила, що коли зачиняються одні двері - відчиняються наступні. І, можливо, зірки не загинули, а просто перевтілилися в інші молоді зорі в нашому величезному й нескінченному всесвіті...