2
Що ми шукаємо собі? Кожен ставить подібні питання. Хто я? Де ми відмовимося і що на нас чекає.
Мені завжди здавалося, що десь краще ніж удома. Ось зараз я покину будинок і відкрию для себе світ.
Світ величезний, непередбачуваний та прекрасний.
Саме так, думала Ірен.
- Ти зібрала речі? - запитала сестра Ірен.
- Так, я так багато чекаю від цього місця! На мене чекає море пригод. Це тобі не діра, у якій ми живемо. І що, що теж місто маленьке! Головне, що за кордоном. Там, знаєш рівень життя вище.
- Господи, люба. Тобі де, тільки не вдома. Я тебе тільки прошу, будь обережна, - сестра сіла в крісло гойдалку.
- Мері, все буде чудово! Я ж виграла цю подорож. Отже, вона мені була потрібна. Я хочу подивитися, як живуть інші люди. Там є інші можливості. Може познайомлюсь із якимось красенем, - засміялася Ірен.
- Ти думаєш лише про хлопців!
- Не правда, а що? Мені дев'ятнадцять років. Про що думала ти у цьому віці?
- Я думала про навчання у медичному. Мені було не до цього! - розсердилася Мері.
- І що? Тепер ти працюєш у цьому маленькому місті та сумуєш.
- Я лікую людей. Це моє покликання. Не всі хочуть жити у величезному місті. Це моє право, і я задоволена своїм вибором.
- Гаразд, годі сперечатися, - закрила валізу Ірен.
- Справді, тобі незабаром у дорогу. Випиймо чай.
- Чудова ідея. Присядемо на доріжку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!